Skip to main content

Full text of "Pysania"

See other formats


«аг 



«^ 



гаг 

(Ж//и 



щ^шш 


® 


іШПІ!Є*С$ЯЯІшПг\( 


*^££^ 


іШи&^шШІ ШІіШ/ 


і^"»°« і 


їїшіїягЬшШі 


РГЄ5ЄПҐЄСІ ІО іЬе 




ілвкаку о/іЬе 


- Ь-У і, '**\і' ■ 'їі*~ ^ТГД-^У 


ИКІУЕК5ІТУ ОР ТОКОІЧТО 


ІИІїЮ 


Ьу 



Мгз. Ніулка 



С1Ш 



УКРАЇНСЬКО-РУСЬКА БІБЛІОТЕКА. 



ТОМ ТРЕТІЙ. 



УКРАЇНСЬКО-РУСЬКА БІБЛІОТЕКА. 

ВИДАЄ ФІЛЬОЛЬОҐРША СЕКЦГЯ 

НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА [МЕНИ ШЕВЧЕНКА. 
ТОМ III. 



ПИСАНЯ 



ШЯ ІШВДІ 



1 111 



ПЕРШЕ ПОВНЕ І КРИТИЧНЕ ВИДАНЄ 



Тому третього перша часть В 



ДРАМАТИЧНІ ТВОРИ 



тп 



(1) 



) 



о 



З (Літографів видав 



Др. Олександер Колесса. 



ЛЬВІВ. 1918. 
З друкарні' Наукового Товариства іменп Шевченка. 



Переднє слово. 

До сего тому входять твори ніде ще не друко- 
вані. З технічних причин треба було сей том подїлптп 
на дві части, задержуючи спільну пагінацію. До пер- 
шої частп даємо дві редакції »Керманпча« (стор. 1 — 66, 
67 — 164) та творп » Запечатаний двірнпк« (стор. 165 — 
207) і »Сватаня на гостпнци« (стор. 208 — 266); — до 
другої ввійдуть »Хмельницький^ та »Довбуш« в ні- 
мецькій мові. »Керманпча« вважав поет за оден із 
впзначнїйншх своїх творів, працював над ним протягом 
кількох лїт, перероблював і поправляв, відмічуючп ста- 
ранно наголоси слів. Сей твір переховав ся в автографах 
двох редакцій. Прозова редакція споруджена р. 1876. 
Збереглась вона в однім автографі. В тій редакції має 
мельодрама 4 акти (»сторії«). Друга редакція ппсана 
віршами має 5 актів. Вона переховала ся в двох авто- 
графах. Оден з них [А] се брулїон написаний р. 1882. 
Другий [Б] переписаний чисто із першого автоґрафу, 
має приписку з р. 1884. В першій редакції недостає 
пятого акту. Пятий акт автоґрафу А віршованої дру- 
гої редакції написаний на такім самім паперп і таким 
самим почерком, яким написаний автограф першої ре- 
дакції. Се велить догадуватп ся, що ся частина авто- 
ґрафу була написана ще 1876 року — і становила її 
закінчене, якого не достає в прозовій першій редакції. 
Докладнїйгае говоримо про се у прпппсках до першої 
редакції »Керманпча« (на стор. 66) і до другої редак- 
ції (на стор. 163 — 164), де подаємо і по дрібний 
опис автографів. В автоґрафі з р. 1876 пише Федь- 



VI 



ковпч ьо замісць є ішшнх автоґрафів. н. пр. мельо- 
драма (стор. 2): але на пишім місці ппше: є = йо : 
кровев (стор. 57). Зам. д пншпх автоґрафів пише ґ : 
Лунґул (стор. 3). В автоґрафі А і Б другої редакції 
уживає букви -Ь: -Ьстиму (А. стор. 89), поїдемо і А. 
стор. 74). 

Жптю гуцульських керманичів присвячував поет 
з давна пильну увагу, живучи недалеко від Черемоша. 
Вже р. 1868, пробуваючп в Сторонци-Путялові, написав 
він повість п. н. »Керманпч«. ; 

В листі до редакції »Правди« з д. 14./8, 1 ч 'іч. 
ппше він між пншим: »Або єслп моя повість Кер- 
манич* угоднїща буде — то ту пришлю « (Матері яли 
до жптеппси О. Ю. Гординського Федьковпча. З перво- 
друків і автоґрафів зібрав, упорядкував і пояснив др. 
О. Маковей. У Львові, 1910. Українсько-руська бібліо- 
тека т. V, стор. 184). Можлива річ, що коло р. 1870 
написав поет першпй нарис свого драматичного твору 
»Керманпч«. на що вказує отсей уступ листу Федько- 
вича до редактора »Правдп« з д. ЗО. 12, 1870 - де 
про »Керманпча« згадує поруч драматичного твору 
аДовбуша* : »Постарайтесь, ласкавії будьте, о всі мої 
манускрипти Довбуша і Керманича, бо я їх хочу пе- 
реробити* (Матеріали:, І. с. стор. 194). Се може, 
з пншого боку, відносити ся іі до повісти Керма- 
нич*, яку наміряв він 1868 р. післати до редакції 
Правди*. Р. 1876 написав Федьковпч поему »Керма- 
нич«, яка ввійшла до збірки »Дпкі думи-. Керманич 
називає ся тут Марком, так само — як у мельодрамі. 
Сю поему переспівав поет також у німецькій мові п. н. 
„Оег КегтапіізсЬ" (порівн. Поезії О. Ю. Федьковпча 
вид. Т. Франко. Льв. 1902., І, стор. 751—752, порівн. 
також поезію: »До Керманича*. іЬісІ. І. 156), написану 
між р. 14)2 і 1867). Викінчивши першу редакцію 
свого Керманича г, старав ся Федьковпч, щоби ся його 
мельодрама появчла ся в українськім театрі. Добра на- 
года лучпла ся до сего р. 1878, коли театр Омеляна 
Ьачпнського пробував у Впжнпцп. Тоді й завязала ся 
переписна Федьковпча із директором Бачішськпм у справі 
вистави Федькпшічевпх творів » Довбуша . Мазепи*. 



VII 



і >Керманнча«. В листі в Вижнпцї, з д. 11 1, 1878, 
пише Бачпнськпй: »Хотївбпм також знати Вашу де- 
низію взглядом »Кермаипча« Вашого«. (»Матеріяли« 
302). В тиждень пізиїйше т. є. д. 18,1, 1878, директор 
БачннськіШ знав уже Федьковичевого »Йерманича« 
і пише до поета: »Прочптав я Вашого »Керманпча« 
і дуже мені ся подобав, образ жпвий гуцульского яштя, 
— і малир-артпста живійшого і натуральнішого би не 
вималював; єще коли мельодія пісень гарна (бо не чув 
ще, бо капельманстер не мав доселї часу), то цїлость 
мусить бутп удачна. Увагу я на екземпляри зробив 
одну, що в першім акті не потребна переміна, бо може 
від разу зачинати ся перед хатою Савп. Єслп желаєте 
зараз ваш екземпляр, то я пішлю, а може я вже кажу 
собі переписати. Музику дам до пнструментованя на 
будучий тиждень. (* Матеріали « 1. с. ч. 225, стор. 302). 
Зараз в 3 дня пізній ше д. 21 1, 1878, пише зпов Ба- 
чпнськпй до Федьковпча відсилаючи йому автограф 
>Керманпча« : »По Вашему желанію посилаю > Керма- 
нича «. Тут у Впжници грати го не будемо, до Коло- 
миї виїжджаємо 12 лютого і там представлю єго, єсть 
отже часу богато, і виучене не забере много часу, бо 
проза і легка і поточнста, кромі некотрпх твердих гу- 
иульских вираженій, а пісні народні також легко до 
памятп пристають. Капельмайстер музику зінструмен- 
тує, то прибувши до Коломиї., ісправите ведля Вашого 
мнїнїя. Ролю Савп також в Коломиї ісправите, бо Под- 
віноцкпй в характерпстичних ролях хватає скоро ін- 
формацію. Що касае ся моєї ради, чи прозою, чп сти- 
хамп писати дальші твори, то я все буду за прозою, 
бо наші спли театральні молоді, як лошата, котрих 
треба поволп дуже уїжджати, а стих потребує еіпе 
і'е^іе, § - ес1іе<2;епе ; гиііпіііе Ііпіегіа^е ипсі сіеп £іхеп, 
ргасіаеп Аиііазбип^йоеійі ипсі сііе сіаги поі1тп г епс1і§е 
Ваг8(е11ипо-8кип8І". (>> Матеріали-?, ч. 226, стор. 303). 
Тим часом виставлено в Внжнпцн >Довбуша«, якого 
перше представлене , як висловлює ся Бачпнськпй, »не 
хотілось подобатп некотрпм польським крикунам, котрі 
Вас тут єще перед першим представленєм за поляко- 
жерию оголосили- (ііжі. ч. 227, стор. 304). Се зразпло 



VIII 



Федьковича. Бачпнськнй старає ся в листі з д. 26 1. 
1878, поета успокоїтп, піднести його на дусі, запевнптп 
його, що українська публіка »прпняла »Довбуша< сер- 
дечно і з достоїнством, приналежнпм Авторовп? та за- 
охотити його, щоби не відказував нашому народови 
плодів свого духа. »Прошу бути в тім зглядї невір- 
ним Томою і не повірити не побачивши власними 
очима так »Керманпча< і »Довбуша«, як і почути са- 
мому мнїнія руской публики. В Коломиї можемо день 
по дню обі штуки грати*;. (» Матеріали* ч. 227, стор. 
304). Однак поет зраженпй виставою »Довбуппн 
мабуть відкликав свій дозвіл на виставу » Керманича < 
— бо вже д. 2 2, 1878, просить його Бачпнськпй, що* 
бпсьте були так добрі і ласкаві і менї Вашого »Кер- 
манпча« позволили представляти*: (»Матеріялп« ч. 228). 
При кініш року 187ІЗ мав поет намір надрукувати 
»Керманича« в Родимім листку«, як про се довідуємо 
ся із його листу до Миколи Огоновського з д. 9 12, 
1878: Що тпчпт ся драматів Мазепа« і »Керманпч«. 
то можете їх зараз мати, але лиш так. щоб прислали 
писаря, аби у мене дома відписував, бо оріґінал з рук 
не можу дати . ( Матеріали* ч. 232. стор. 206). 

Р. 1883 зачинають ся знов переговори між Федь- 
ковичем та українським театром у справі вистави Кер- 
манича*. Поет поставив якісь, незнані нам блпзше. 
тяжкі условинп що до вистави сеї своєї мельо драми.' 
Про се пише М. Королевич у своїм листі де Федько- 
вича з д. 31 3, 1883: »Стоцкій згадував мені об условю. 
яке Ви поставили що до »Керманача« — ми думали 
на всїлякі способи і накочень показалось, що условя 
ми виповнити не в силі, позаяк праця ся забралам 
нам найменше 3 місяці часу — єсли би навет і спіль- 
ними силами взятись за сю роботу. Таким часом ніхто 
з нас не розпоряджає. бслиб ми зараз з початку об 
тім условю знали, то булпо від разу Вам се розтолву- 
валп. Жалуєм отже дуже, що Ваше бажапє не можем 
виповнити. Що до иєси і мотивів музичних, які Ви 
вволили нам передати, ждемо Вашої диспозиції — ка- 
жете, так на кожній іюклпк звернемо Вам — а жаль, 
бо пеоа чудна, публика з цілим ентузіазмом повпталап" 



IX 



се нове Ваше дитя«. (»Матеріяли? ч. 236, стор. 310 — 
311). Свої заходи, щобп впєднати у Федьковича дозвіл 
на виставу » Керманича* поновлює управа українського 
театру, що під той час пробував у Станіславові — ще 
раз за посередництвом кревняка поетового, Василя Во- 
линського, що пише д. 14/4, 1884, до него, як до свого 
вуйка : „ \\іе ІЬпеп л т 1е11еісЬі Ьекаппі: ізі, лгеііі Ьіег 
8ек глуеі \УосЬеп сііе ги&епізсЬе ТЬеаіег-ОІезеІзсЬаїї. 
ІеіДег луігсі пиг сіаз аке ^есІгозсЬеп ипсі луіг зеЬпеп 
ипз еіптаї еілуаз пеиез ги. Ьогеп. БаЬег егІаиЬе тіг, 
ІіеЬег Опкеї, 8іе ги ЬШеп, тіг сііе §гоззе Егеисіе ги 
тасЬеп ипсі ІЬг Меіосігата »Керманпч« аи£ теіпе 
Нііпсіе тії сіег ЕгІаиЬпізз луєпі^зієпз еіптаї зріеіеп ги 
айі'£еп. ги зсЬіскеп. луаз ісЬ ІЬпеп тії; сіет §гі388І;еп 
Вапк тії сІепзеїЬеп КесЬїеп ипсі аи£ сііе уоп ІЬпеп 
Ьезііттіе 8іипсІе гигііскзепсіеп луегсіе" (»Матеріялп« 
ч. 237, стор. 311). 

Тпмчасом подарував був Федькович свої твори 
»Керманпч« і » Сватане на гостинцп« »Рускому драма- 
тичному товариству «- в Чернівцях. Через те зросли ще 
трудности, які стояли на перешкоді виставі мельо- 
драмп »Керманпч«. Ще раз звертає ся в тій справі 
Василь Волинський іменем українського театру Бібе- 
ровпча і Гриневецького, та іменем Станіславів ської 
української громади до свого вуйка з просьбою о до- 
звіл на виставу »Керманпча«. 

я^їг Ьесіаиегп, сіазз пиг сііе ТзсЬегполуіігег сіаз 
Сгійск ЬаЬеп іт Везііге сіез зсЬопеп Меіосігата ги зеіп 
ипсі посЬ теЬг. сіазз ез Ьеі ІЬпеп зеЬеп лл-апп аи£^е- 
іггЬгІ: лл'егсіеп луігсі. 

Ууєпп 8іе, ІіеЬег Опкеї, пісЬїз сіа^е^еп ЬаЬеп, 
зо лтоііеп луіг ипз ап сііе їзсЬегполуіігег ТЬеаІего-езеІ- 
зсЬа£г тії сіег Віііе луепсіеп, сіазз аисЬ £іїг ипз егІаиЬі: 
луігсі сіаз Меіосігата »Керманпч« аи£гиШЬгеп. 2луаг 
І8І; сіег Неп* Когаїелуісг сііезег ТЬеаїег^езеІзсЬаЙ аиз 
РгіуаїзасЬеп пісЬі §и1: ^езіппі, — сІосЬ ез луігсі іЬт 
Ьо££етІісЬ аисЬ сіагап §е1е§еп зеіп, сіазз аисЬ апсіеге 
лл-іззеп ипсі Ьогеп. сіазз аисЬ ипзеге ЬіїегаШг зісЬ Ье- 
геісЬегі. Оег Рго£. ХеІісЬолузкі, Ьоризгупзкі, ДУег- 
сЬгаскі. ^V. Висгупзкі, луіє аисЬ аііе КііїЬепеп зеЬпеп 



8Іс1і пасЬ сіет еілуаїтїеп Меіосігата — аііез л\а> уот 
ОІсЬіег Ресіколуіси кошті, луігсі Ьіег ЬосЬ^езсЬаЧгі ітя 
веЬг £Є8исЬГ . (; Матеріали ч. 239, стор. 313--314). 

З тим листом і перериває ся дальша переписна 
в справі впставп » Керманича « в українськім театрі. 

Керманича « назвав сам поет мельодрамою. Бона 
поперенизувана піснямп, які рідко коли безпосередно 
вяжуть ся із текстом самого драматичного твору та із 
драматичною акцією, — як се часто буває у мельо- 
драмах. 

Велика частина сих вставок — се народні пісні по 
части живцем взяті в цїлостп з народнїх уст, по части 
парафразовані поетом. 

Народні пісні з малечку любив поет та переняв 
їх чп-мало в хлопячпх літах від своєї сестрп. Моя 
старша сестра знала незраховані казки і пісні русько- 
народнї, а же мп ся обоє так дуже любило, то я хлоп- 
чиком бувши раз у раз при неп ся забавляв і всі такі 
співанки і казки попереймав«. Сї піснї любив він спі- 
вати своїм товаришам у війську, де і від них перей- 
мпв не гдну пісню. 

Народні піснї мали великий вплив на форму 
і зміст його поезій, з яких деякі є лишень перерібкамп 
народнїх мотивів. Розсипу вав він їх щедро у своїх 
літературних творах. Між його повістями бачимо такі, 
що є немов ілюстрацією відповідної народньої піснї, 
яку подає у повнім тексті з мельодією. До такпх на- 
лежать його ^Буковинські піснї з голосамп«. 

Поет був гордий на гарний засіб пісень, які він 
умів співати, і вставив до » Керманича ось який ав- 
тобіографічний натяк: »А!1! Се ти паничу? — відкп 
таких красних співанок попереймав? А вадь від 
того сторонецкого Федьковича — що пів світа змірив 
— співанки збераючи ? — Але мп тут зараз пншої 
заспіваємо, — небоже — не Федьковичевої! 1 ' (стор. 34). 

В медьо'драіії Керманич* примістив поет ось які 
народні піснї : Понад Дунай, понад Дунай ще й ти- 
хенький (стор. 5, 71 — 72). [Порівн. їв. Франко : Жі- 
ноча неволя в нар. піснях«, стор. 21; Іван Колесса: 
Галицькі '-руські народні пісні з мельодіями. іКтноґр. 



XI 



Збірник Н. Т. ім. ПІевч. XI, с. 163—4). »Чи я в лузі 
не калина була'?« (стор. 12 — 13, 53) — се .широко 
розповсюднена народня пісня, яку стрічаємо в великій 
частп збірників. »Дибрий вечер на сей вечер, Гей тп 
зоре — тп вечірная« — се варіяпт відомої нар., пісні 
>Ой зійди, зійди ти зіронько та вечірная« (Пор. 2е§оіа 
Раиіі, с. 46; 2Ьіог шасіощовсі сіо Апігороі. кга^. VII. 
169 ; їв. Колесса, Іос. еіі. 118). 

З уст люду походить і пісня : »Ах огнївав ся ми- 
лий серденько « (с. 27—28). [Пор. Іван Колесса 1. с. 
158]. В піснї »Журпла ся ненька мною« (с. 46) перші 
дві строфи — се парафраза народньої пісп'ї : дальший текст, 
- від слів: Моя-ж ріля вже й орана, Вже й кулями 
засїяна« (і стор. 125) — се варіянт широко розпов- 
сюдненої вояцької нар. пісні, так само як і пісня »Чом 
береза суха ]іе зелена" (стор. 47—48). На стор. 50 ба- 
чимо відрпвок відомії нар. піснї про Довбуша : » Ле- 
жить Довбу їй на порози. Дальша вставка — се народня 
пісня: »Там під вшпнею, там під черешнею, хорпй 
жовняр лежпть« (с. 96 — 97). З народнїх уст взята 
і пісня: »В чпстім поли край дорогая (с. 97) [пор. 
Івап Колесса 1. с. 130-131, 132]. 

До »Керманпча« вставив поет без ніякої звязп 
з акцією — гарний варіяит типової гуцульської піснї 
про Нестерюка: »Гой кувала зазулечка та ще й на фі- 
гурі: Порубали Нестерючка в Путплові в мурі- 
(с. 133 — 134); — пншпй текст піснї про Нестерюка, 
скомпонований самим автором у формі балядп, примі- 
стив у поемі »Циганка« коломийського виданя з р. 
1867: »Під білою березою, недоле моя! Пє Нестерюк 
з Цпгапочков в неділю до дня«. (Федьковпч, Поезії 
т. І. Вид. їв. Франка, стор. 247 — 248). - Мабуть від 
сего героя гуцульської піснї запозичив Федьковпч свій 
псевдонім Несторюк, яким він підписав ся на »Дпких 
думах«, що їх вислав був Н. Огоновському для »Ро- 
димого Листка*. (Пор. » Матеріали « 1. с. 306). 

В тексті піснї, яку подає Федьковпч, називає ся 
Нестерюк Дмитром (»Шкода-ж тебе, годний хлопче, 
Дмитре Нестерюку ! • [1. с. с. 133]. Марко сего псевдо- 
німу Федьковпча нагадує як раз героя ^Керманича» 



XII 



Марка Зїнпча. Федьковпч любпв і знав музику. Так 
само як до » Буковинських пісень з голосами* додав 
він і до пісень поміщених у » Керманичу* йоти, які 
переслав був ураз із текстом мельодрамп дпректоровп 
театру Бачинському, — як мп се згадували у відпо- 
відних уступах цитованих нами листів. 

Деякі із народнїх пісень, вставлених до »Керма- 
нича«, знаходять ся у збірці під наголовком » Співання 
Федьковпча«. Є се збірка народнїх пісень, переписана 
рукою поета (оправлена книжка £оІ. 152 ненумерова- 
нпх карток. При кінці 12 пісень зложених Федьковп- 
чем. Під окремпмп титулами додано ще 8 співанок 
з драми » Керманич*. [Порівп. їв. Франко: Поезії О. 
Ю. Федьковича. І. с. 550. Примітка]. 

Велика частина пісень, вставлених до » Керма- 
нича* — написана самим автором нарочно для сеї ме- 
льодрамп : деякі з них — се або парафрази народнїх 
пісень, або парафрази чи варіянти давнїпшпх уже по- 
езій Федьковича. Пісня піродрахи (стор. 41, 117) та 
пісня керманича »Де є в світі до окола, як кермани- 
чева воля« (стор. 20 — 21, 92—93) — мають характер 
куплетів. 

Із оріґінальнпх вставок заслугують на увагу пі- 
сні, в якпх поет, співаючи про красу Буковини, дає 
вислів своїм льокально-патріотпчнпм почуваням. так. 
як у давнїпшпх своїх поезіях (н. пр. »Вечір на під- 
гірю І. 28. »Буковина« І, 171 — 172 і ин.). Тут нале- 
жать вставки : »Будь здорова Буковпно« (с. 34. 108) 
і »Я вже змірив сего світа понад половину« (с. 56 — 57). 
€ю другу пісню, а особливо її закінчене, можна поста- 
вити поруч кращих віршів Федьковича. присвячених 
своїй любій Буковині 



— «Зашуміла Буковина 
Як те сипе море!... 
ІІЬми-ж. моя Буковино. 
Від краю до краю! 
А я гвої думп-шуми 
В піснях відспіваю! 
Тп-ж одная лиш такая 



хш 



В широкому світі 

Вся у рутї. та в барвінку — 

Вся в рожевім цвітї!... (стор. 57). 

Головні сденп своєї мельодрамп примістив Федь- 
ковпч на Черемошп і над Черемошом під Сокільським 
верхом, якого скалисті стіни спадаючи до хвиль ріки 
становили чималу небезпеку для керманичів. (Шз- 
нїйше проломано попід »Сокільський« — дорогу). »Со- 
кільськпй« — се святе місце для Федьковича, обсноване 
його мріями, сповите переказами, вплелїянпмп не так 
у душі Гуцулів, як у його власній уяві. Там переніс 
він свою »Сокільську княгинин (Ьогеїеі). З Сокільським 
верхом сполучив він і утворені ним самим лєґендп про 
Лада-Дажбога (пор. передмову до другої редакції »Дов- 
буша« ПГ. А. с. 167) і про Довбуїпа та його громовий 
топір, і про » Короля Гуцула«, якого вивзорував на 
Уляндовій балядї Копіо- ЕоШЬаіі;. До сеї темп відно- 
сять ся його поезії: »Король Гуцул « (Вид. їв. Франка 
І, 443—447, надруковані в часоп. »Родимьій Листок , ь« 
1879, ст. 52, а опісля в часоп. «Діло? 1886, ч. 98). 
Під тим самим наголовком помістив був поет пишу 
редакцію сеї поезії в »Буков. Калєндарп« на р. 1886 
(стор. 45), [пор. Поезії вид. І. Франка І. 465—469]. 

В рукописній збірці народнїх пісень, переписаній 
рукою поета, примістив він в додатку, між своїмп влас- 
ними піснямп, і пісню про царя Гуцула, що зачпнає 
ся ось як : 

„Чи чули-ж ви, ледїники, чи котрий з вас знає, 

ІЦо в Сокілскім в середині царь Гуцул дрімає? 
(Пор. Поезії І, вид. їв. Франка, стор. 550, 557 — 557). 

До найдавнїйшпх концепцій поезії про »Короля 
Гуцула належать тексти, вставлені до »КерхМанпча«. 
В першій редакції з р. 1876 бачимо в прозовій формі 
основний мотив »Короля Гуцула-, вложенпй в уста гу- 
цула Дугая. На запит: »А та-ж скала величава там — 
що неначе би цілу велику гору шаблев хто на поло- 
вині перетяв ?« — відповідає Гуцул: »Та гора звет 
ся Сокілский, брате, и то — як кажут ■ — не має бути 
гора, — але одного прадавного гуцулского короля двір, 
що єго Господь за якусь там велику провину закляв 



XIV 



н в ту там гору замон. — Там він и сиііт — кажут — 
склонпвіие голов на одеп великий мармуровий стів, 
скрізь котрий то стів ті буйні кучері молодого короля 
проросли. Там він — кажут — має спати н він, и всі 
ті его буйні дедїнї — аж докп Господь Бог на одного 
зїльского Пвана не зішле тілько аж яснах соколів — 
щоб ту цілу гору велику своємп крильми вкрплп !... 
Бітак — кажут — п король той нещасливий пробудпт 
ся з клятого того свого сну, збере всїх Гуцулів п здо- 
буде собі ними ті давні наші краї на сївернім побет 
ріжю нашого Чорного моря« (с. 55 — 56). Сю тему роз- 
виває Федьковпч у поетичній формі аж у двох ва- 
ріянтах. Оден призначений до деклямації — єслп-ж 
би актор до тої ролі за слабий — або на часу би брак 
- то може на переміну — слїдующа піснь бути : 
:>Чп чулп-ж ви, братя, такі н?бплпцї, 
Що в нутрі — в Сокіл скім — золоті світлині ?« 
(є. ііЗ—04). Сей варіянт слабий, нездарний, так само, 
як і варіянт, вставлений до другої, віршоваН' ї редакції 
Керманича;- (стор. 138 — -139). Натомісць перший ва- 
ріянт. що зачинався словами: 

»Чи хто з вас — котрий з вас — ледїнпкн знає — 
Що там у Сокілскім є жемчужнпй двір ?« (с. 63) 
є неперечно і під зглядом змісту і формп най- 
кращий із усіх Федьковпчевих проб поетичного сфор- 
мованя сеї темп. 

Особливо замітне є тут закіпченє поеми, що 
характеризує тодішні політичні погляди і почуваня 
поета, які сягали в будуїцину нашого народнього 
жити : 

I Гни вернуть ся, братя — - о братчики милі. 
Ті наші соколи в Сокілский назад ! 

II тої-ж самої години ц хвплї 

Ми рушимо — край наш в Москаль здобувать! 
Вернїт, ох вернїт вже — сокілскі соколи, 
Щоб цар наш сокілский вже раз ся проверг!! 
Та іуцулскі славі — п силі — н воли — 
Каїна п уже зверг!! 

Чи прочував поет, що в недалекій уже будушпнї 
— в несповна сорок літ віл написана сих його віршів 



XV 



— : -підіймуть ся в часі роспйської інвазії на Буковині 
гуцульські етрільцї-добровольцї з під Сокільського верху 
та з поблизьких буковинських гір і стануть до бою 
з Москалями — віщуючи — мов ті сокільські соколи 
пробуджене заклятого героя ?... 

» Керманич* як драматичний твір — не відпові- 
дає тпм великим надіям, з якими дожпдалп сучасники 
Федьковпча його появи на сцені нашого театру. Зрештою 
і- розуміне задач драматичного мистецтва було під той 
час серед нашої публіки, кормленої всякими недотеп- 
ними мельодрамамп, инше, як нпнї. 

Будова »Керманпча:: і уґруповане поодиноких 
сцен не зовсім природні. 

Драматичний засновок: боротьба богача із 
бідним о дівчину — доволї прімітпвнпй. Деякі поми- 
сли в засновку мельодрами і в поодиноких ситуаціях 
нагадують відому оперу К. М. Вебера „Оег ГгеізсЬш/Г. 
Опера ся, якої текст уложпв на основі народнього пе- 
реказу Апля Фрідріх Кінд (1768 — 1843) під наголов- 
ком ,,Оіе .Та^егЬгаиі;" , була перший раз виставлена 
р. 1821. Федькович, іцо був доволі добре обзнаком- 
ленпй із німецькою літературою, знав неперечно і сю 
оперу або її лібрето. Марко стрілець і керманич Федь- 
ковпчевої мельодрами — відповідає Максовп, а його 
ворог Семен — Каспарови опери „РгеізсЬіїія". Кате- 
рина що відповідає Веберовій-Кіндовій Аґатї. любить 
Марка, а відкидає Семена — так як Агата люблячи 
Макеа відкидає Каспара. 

Як- Семен, так Каспар, хотячп відімстити про- 
тивппковп — вдають ся з пекольнимп сплами. У Федь- 
ковпча Лунґул, у т Вебера-Кшда Самієл (,8атіе1 оіеі- 
ясіпуагге Ла§ег") — се чорт в тїлї стрільця-товарпша, 
що являє ся на кождпй поклик того, що йому віддав 
ся у руки — і опісля пропадає. 

.Як у сценї під стріленпм хрестом « — так у Ве- 
бера-Кінда має чимале значіне зачарована стрільба — 
або зачаровані кулі. Марко зістрілюе половпків з ви- 
сочини (ст. 3(5 — 37), як Каспар вірла. [Порівн. „Бег 
Ргеізеїшіг, КотапіізсЬе Орег уоп Ноїгаї; Ргіесігісії 
Кіпсі. Мибік гоп Кагі Магіа у. ДУеЬег. Вегііп. Мооїе'з 



XVI 



Орепі-Техіе Хг. 12, стор. 10]. Семен — так само 'бо- 
гохульник, як Каспар. Він сам собі завдає смерть: Ка- 
спар гине від зачарованої кулї, яку сам вплив і пе- 
редав Максови. Такої схожостп не можна вважати за 
припадкову, а скорше за відгомін свідомого чи не- 
свідомого спомпну з оперп „Бег ГгеізсЬиЧг". 

Сї схожі точкп — не затемнюють однак самостій- 
ної духової праці Федьковпча. З вродженим йому хи- 
стом малює він в тій мельодрамі мистецькими почер- 
ками жпте своєї рідної Гуцульщпни з над Черемоша. 
Виведені нпм на сцену особи — повні житя і пля- 
<-тпки. <.'е постаті добре нам знані з повістпй Федько- 
впча. такпх як >Люба згуба«, Сафат Зїнпч«, »Трп 
як рідні братп«, »Побратим« і пн., лишень постав- 
лені із більшим оживленєм безпосередно перед очи 
впдця. Незрівнанпми характеристичними почерками 
змальований тип богатого Гуцула Савп Лоґоша нага- 
дує .»Опрпшка« його оповіданя. 

Серед мельодрам, що появплп ся в обсягу ав- 
стрийської України, треба »Керманнчевп« мимо згада- 
них недостач визначити одно з кращих місць. 

^Запечатаний двірник?, написаний в часі 
побуту поета у Львові р. 1*72 або 1873, призначений 
для театру » Руської Бесіди :< — переховав ся в однім 
гарно і чисто написанім автоґрафі. Правоппсь авто- 
графу така сама, як автоґр. »Довбуша« третьої редак- 
ції. Знаку : т, та букви і, автор тут зовсім не уживає. 
Сей твір назвав автор фрашкокн і сам зазначив його 
нервовзір: з одної Равпахової фрашкп зовсім свобідно 
перетворив и для рускої подрі зладив Федьковпч?. 
». се перехідна фориа поміж перекладами і оріґіналь- 
иимн творами поета. Фільольоґічна секція ухвалила 
надрукувати його між творами оріґінальнимп. 

Німецький первовзір має наголовок: »Бег уєг- 
зіе^еііе Вііг^еппеізїег. Роззе іп г\\еі Аиігіі^еп уоіі 
Егпбі КаирасЬ". Німецький твір написаний рптмічнимп 
віршами розміру (4+4) і (-ІН- 2-(-1) ; твір Федьковпча 
написаний прозою. Час і місце дії означені у Равпаха : 

„Ше НаїІ'ІІЧПЦ - £ЄІ1І У01" ЗІСІІ ІП еІпеїП ЗСІП\'нЬІЗСТіЄП 

ЗіасІісЬеп ги Еікіе Лез 16. ЛаЬгЬипсІегіз" ; у Федько- 






XVII 



вііча : »Дїло ведеть ся в однім селі на Буковині. Час : 
коли небудь«. 

Драматичний засновок простий, оснований на та- 
кім загально зрозумілім побутовім і психічнім підкладї 
— що Федьковпч міг легко цілу подію змодернїзувати 
і знаціоналїзуватн, перенести її з XVI віку в сучас- 
ність — із швабського городка на Буковину. Сю модер- 
нізацію і націоналізацію Равпахової фрашкп перево- 
дить Федьковпч із великим хистом. Хоч він бере за 
підклад з первовзору сцену за сценою, діяльоґ за дія- 
льоґом, — то робить се так зручно, що читач чи 
глядач бачить перед собою не давний німецький городок, 
але сучасне українське село — із добре знаними типами 
громадської старшини, із великими пригодами малих лю- 
дпй. із типовими проявами селянського жптя. Із Брауна, 
бірґермайстера — робить він знаменитого гуцульського 
двірника Колотила, з його хвальковатою гордістю та 
заласем на гарні жінки. Вільмара перестроює на гро- 
мадського писарчука — виїмково доброго, недіткне- 
ного корупцією та всїмп тими пншимп хибами, якими 
зазначило ся сучасне жите ца характері пересічного 
типу тої катеґорії люднй. Йому до пари дає автор 
гарну, добру, перелицьовану з Ельзи дочку двірника 
Малину. Щіткаря Вецеля і його жінку — перетворює 
він на сільського шевця і шевчиху. Біііке сіег Вупсіі- 
ІШ8 і Ніпге сіег Каттегег — виходять під пером по- 
ета прпродно і плястично яко громадські присяжні : 
Гавкало і Дуркало, а горожане і радники \ 7 о1кег1; 
і Магкогі; — яко громадські радні Шморгало, Торгало, 
Свистун і Швун. Город ський слуга Лямпе — сповняє 
свою службу, приписану драматичною акцією, яко 
вічно підхмелений громадський слуга Зух. Найсвобід- 
нїйше перероблені Федьковичем ті сцени з Равпахової 
фрашки, де змальовані наради і розмови громадських 
достойників, які там пописують ся наївно-штудер- 
нпми сільльоґізмамп, прикрашеними латиною. Віра в ча- 
рівнпцї-відьмп, що довела радних до ухвали спалити 
чарівницю і зачаровану шафу — природна в акції, 
що перенесена Равпахом до XVI ст. ; — природними по- 



XVIII 

Зернами змальована відповідна проява Федьковичем 
у сучаснім гуцульськім селі'. 

Перерібка Равпахової »фрашки« вийшла взагалі 
гарна, жива, сценічна. 

»Мельодраматична фрашка- : . Сватай я на го- 
стинця: переховала ся в чисто писанім автографі. 
І! правоппсї уживає Федьковпч букви є = йо: трех 
(с. 1). біленькоев (ьо): але поруч сего уживає ьо в та- 
ких сполучених, як: мельодраматпчна (стор. 1); Ь ужи- 
ває зам. ї: Чернівці, (сі). Задержує декуда і букву -ь: 
вь Чернівцяхть (о. 1). Автограф не має дати написана 
твору. В кождім разі в цвітни р. 1884 була вже ся 
Фрашка готова. На се вказує лист Василя Волинського 
до Федьковпча з дня 20 4 1884, в якому вій згадує, 
що в Станіславові пробуває театр Біберовича і Грине- 
вецького. Він рад бп придбати для вистави » Сватай я 
на гостпнпп* — але під сю пору знаходить ся в ве- 
ликих фінансових клопотах. „Сгегпе тіїсЬїеп віє .сіа* 
Ьтвізріеі Сватаня на гоетннцп« каиГеп. Іеісіег — 
ИШ88ЄО вісЬ еЬтеав аиіиаііеп, Ьіз зісЬ іЬге Ьа»е пісні 
(ііи.і Ьезвегі Май луііі еіпе Уог5Іе11ип§ ги еіпет луоЬІ- 
їаііц'еп 2луеске §еЬеп . — еіп пеиез 8Шск луИгє 8вЬг 
•уогіЬеіІЬаіг. Іеісіег — Довбуш сііггіеп зіе пісЬі вріеіеп. 
Керманич їв! йіг ипз уєгіогсп ішсі іїїг Сватаня на го- 
стпнцп І8( уогіаиїїо- кеіп Оеісі. Віз вісЬ аіво сі і є- \\т- 
Ьаііпізве ептаз Ьез&егп, віпсі 8іе, ІіеЬзіег Опкеї. во 
й'еипсШсЬ ипсі егіааЬеп 8іе £йіі°;з1; аисЬ ипз єпуп> 
уоп (Ієн епуаЬтеп сігеі ТЬеаїегзШскеп тееоІ£біепв еіп- 
шаі 7л\ зріеіеп" (*>Матеріялп<? 1. с. 314). В кілька місяців 
пізнїйше, д. ЗІ/5 1884 відступив Федьковпч » Сватане 
на гостинтгд* драматичному товариству в Чернівцях. 
Сватане на гостинця* має такий самий драма 
тпчнпй засновок, як нандаїшіпшпй драматичний твір 
Федьковпча Так вам треба*. Автор старав ся. щоби 
сю штуку виставити на сцені. Коли се натрафляло на 
трудносте — він переробив свою »играшку —як про 
івідуемо ся з листу Федьковпча до К. Горбаля а р. 
1867: — »Що з нашим театром У Ще пе ожив? Ро- 
біть. робите, бо его конче нам треба! А коли Бог 

поможе то давайте мені знати, бо я мою фрапгку Тав 



Е Р ДО Л Н И Ч. 

(перша редлкцпя). 



пиолнвя ФКДЬКОВПЧЛ III, і. В. 



КЕРМАНИЧ 

або 

СТРІЛЕНИЙ ХРЕСТ. 

Мельодрама з гуцулского житя. 
(перша редакщія). 



ОСОБИ. 



САВА ЛОҐОШ. богатий гупул. 
КАТЕРИНА, его донька. 
СЕМЕН ЛЕЛІІК, богацкий син. 
КАЛИНА, его сестра. 
, ІУНҐУЛ. Семенів побратим. 
МАРКО ЗЇНПЧ, секман керманичів. 
М1ТРАНА, его сестра. 
ДМИТРО НЕСТЕРЮК, его аобратим. 
ІІВАН ДУГАЙ, жандарм. 
[ругий жандарм. 
АНДРУШКО, керманич. 
МОШКО ЦЬМОК, ашнкарь. 
Карний судця. 
Ваба ніродраха. 



5 рядники. Жандарми. Керманичі. 
Ведет ся в Од їм гуцулскім еелї при Черемпіи и в карнім суді. 



ПЕРША СТОРИЯ. 



ГІОДРЯ. 

Приспа о перед Лпґошевов хатов. — Напідвечер. На клинку на 
стїнї висит кріс. 

Перша справа. 

Катерина сама. 

Катерина 

(спдпт прядучії п співає.) 

По над Дунай, по над Дунай, ще й тихенький, 
Гой а брала дівчинонька лен дрібненький. 

Та як брала — гой як брала — ще й стелила — 
До тихого Дунайчику говорила : 

Гой ти Дунай, гой тп-ж вбдо, ти тихая : 
Про віщо-ж я така в світі нещасная?! 

Хоче-ж мене батько дати за опришка — 
Гой що за ним кровавая кбжда стежка !... 

А я-ж лучше у Дунаю утопю ся — 

Як з лайдаков, як з опришком подружу ся !... 

Тогдй-ж собі мій батечко нагадає... 
Як вже буду спочивати в дні Дуная І.. 



(Говорнт.) 

Чо-ж и мені не доведет ся так зробити, як ті 
бідні дївчинї в пісни?... Чи-ж и мене не хоче мій 
батько за опришка утопити ?... А ті люде ще мені' 
и завидуют !... за віщо — рада би я знати?., що 
мій отец богатйрь, дукарь на цілі гбрн, на всї гу- 
цули?... волїла-ж би мя була моя покбйна мати 
у тім бистрім Черемшн маленькою утопити, ніж 
мене мала на сей світ таку пренещаслйву привести !.. 

(Плаче). 

Але чую — там старий йде!... Зараз буде вор- 
котіти, що и світ мені почорніє!... Ох дблечко-ж 
ти моя нещасна!.. 



Друга справа. 

Сава. — Та, що перше. 

С а в а. 

і У каманащ, кітлик у одні, сокиру у другі руці, впходнт молячись 

с хатв;. 

„При понтййстім Пилатї страдавшаго — погре- 
беннаго — воскресшаго во третпй день." — 

[Жече кітлпк п сокиру па прпспу.) 

А ти шо знов, дівко ? ! — Чуєш — дівко ? ! — 
Та дам я тобі цідити си ув однб ! — Шо ти собі га- 
даєш ? ! — то я тебе за Марка того дам?! — Таже 
я тобі зараз тут такбго Марка дам — шо нембш ! ! ! 
— Марка тобі си адп хльо захотіло ? ! — дручка, 
свистуна, вітрогона, шо в него хіба лиш тілько, шо 
свердев та сокцрчіна У — та й то — хто знає, ци 
вже не заложпв жидам за бко муки ? — Ци може 
гадаєш, що з свбїх співанок кулешу тобі зготбвиг 
хльо? — Та чогб мовчіш. нїчб не кажеш — брє? — 

К ат ер в в а. 

Та що-ж вам казатв му, дядину? — Хоть ви 
мене зараз тут н вбийте — а я Марка любю та 



— 7 — 

й любйтп му до самої смерти !... А що він бідний?... 
Бог богатий — бадечку !... та н мп ще Ббга за-ноги не 
ймили!... А й з бідної Маркової сокиро гріх руга 
тись !... він нев за свого покбпного вітця п довгй 
виплатив, п ґрунтикй у жидів повикупбвував, и си- 
роти годує, а все с тбї єгб кровавої сокири !... 

С а В а (лагіднїіде). 

И дйй же-ж 'го кату з дївков!... Таже хто ка 
же у досади, шо він не роб та не хбче робити?! — 
Я лиш тілько кажу — хльо -- шо він не Семенбки 
Леличукбвп пара — ади — що в него бербенйцї 
з сорокївчиками поплїснївіли — хльо ! — А коли 
тебе дї сватає — то ціпій 'го — хльо — у руку 
поцулуй ! ! ! — 

Катерина. 

Ба най єго котюги цулуют — не я!... 

Сав а. 

[[ дйи же-ж 'го кату з гулавими дівками — 
брє'.... Ти шо собі — дївко гадаєш?! — Хіба Се- 
мбн не ледїнь за себе — ци шо ? ! — Старбв се- 
гбдне-завтра дідько загризіит у нетрудне — то кому 
сп торонкі маєтки лйшут — як не ему?! — А там 
маєтки — хльо — шо ти собі гадаєш ? ! ! ! — Три 
полонині — худоби без лїку — комори набитіські 
— сороківців бербенйцямп — шо ти собі 1 ) гада- 
єш?!!! — Се не Маркови пара — адй — шо він 
як дарабку не віджене, то бідашка має шо и по- 
вечерати — хльо ! — 

Катерина (встаючи). 

Він ще до вас не приходив на кулешу мукії 
зичити! 

Сава. 

Лиш ти мені тут богато договорюй — то я 
тобі таку кулешу зварю — що не меш ! ! ! - А те- 



Перечеркнено : цївко. 



8 — 



перь бери бнде кі'тлик та сокиру, та руш д' ватрі 
дробета мені знати! — А дручкам накажи — аби 
.мені' — хльо — кізлбта не потровилв — бо єк вій- 
ну д' ватрі — то не мут ! ! ! — 

і Катерина бере все п хоче йтп.) 
Стій — хльо ! ! ! — А шибеникам накажи — най 
мені приєзно на повірник гбне — бо вівішею єк 
ворбни ! ! ! — Руш ! ! ! — 

Катерина. 
Я рушу! — А ви, дедю — абесте собі знали — 
що за Семена не під)- — и не піду — и не пі- 
ду!!! — Не хочете мене за Марка дати: я поко- 
рюсь ваші воли ! — Але за Семена ? — ніколи ! ! ! 

(Катерина пріч.і 

Трета справа. 

Сава сам. 

С а в а. 

И дай же-ж 'го кату з єгб дівками — брє ! — 
11 старому такий тобі илїш у гблов забют — шо 
и третої не зрозумієш — адп !... Така и стара моя 
покійниця була — шо єк стане тобі бувало єзиком 
обертати — то и дїтько не всидит у бухни !... Та 
и в донечки — бачу єзик не відродиз си — усох 
би, дай Гбспідку свєтіїй!... Але абе-с мала — хльо 

— сім пєдпй межи очіма — а я тебе за дручка 
не віддам — хоть най шо се діє!... Хіба тебе кор- 
тит — хльо — рбскрути крутити та на решті шшє 
м потопленників під Сокілскпм опівати ? — Не діж- 
деш — хльо! — Таже я ходив — брє — вісім рік 
у оііріішкн — та шшє сми — адй — гблов домів 
вінїс — а теперь аби мені мала одна ф(тькавка 
свої примхи показувати ? — Не мені ! ! ! — А коли 
не хоч за того йти — за кбго я тобі кажу, то си- 
ній так! — Але-ж бо й тбт Леличбк — нїчб би сн 
з нбго чемного не звелб - хоче — аби я за нею 
дївку сватав — брє ! - Таже и я дес був колис 
молодий — хльо — але мені єк треба було дївки 

— то я не ждав на старого — але сватав сам ! — 



— 9 



(За хатов чути псів.) 
А цить же-ж ! — А там шо знов за неволю 
жєрвп так прйєзно присіли — оре? — 
(Йде п дивпт ся.) 
А я-ж не кажу — хльо?! — Знов йде мені 
гблов лотбчитп тим свбїм сватанєм — у дїтче би 
сп записало ! — 

(До Селена за подрев.) 

Та ци тобі руки всхли — бре — помастити 
одну з другов по хорбацї, аби аж у двоє позбпга- 
ло?! — А цїба — цвйгн, нїчб би си з вас чемнего 
не повиводило — хльо !... 

Четверта справа. 

Семен. — Той, що перше. 
С є м є н. 
Здорба — стрпю? — 

(Сідає собі, не здоймаючп кресана, на приспі, вптягає люльку, та 
й зачинає коло неї поратись. 

Сав а. 

Та шшє так дес — адй — бк то ми. — Єк 
май у тебе туда — хльо ? — 

Семен. 

Та ще так дес. — А Катерина дбма? 

Сав а. 

От теперь шо потекла сп у Краснин-дїв, д' дро- 
бьтім — адй — бо я вже — хльо — не збізував 
— тими стримтурами гримати си — у дїтьче би сп 
записали! — Уже вло си слабо дієти — брє!... 
Треба — адй — зєтя шукати !.., 

Семен. 

Таже и я саме сего прийшов — дядику ! — 
Як же-ж буде межи нами — аби я знав ? — Давш 
за мене Катерину — чи не ? — 



— ю — 



С а в а. 



II дий же- ж 'го катови, бре! — А ти-ж с Ка- 
терйнов не говорив — хльо?! — Таже ти добре 
знаєш, шо я дівку до попа на курмею не поведу, 
та ні в смерічку не повішу - - бре ! — А ледїнь - 
коли 'віу треба дївки — то повинен сам собі ю 
у лі іти принадити — хльо — та й то шш£ так — 
аби за ним гйбла — єк вівця за грибом — брє! — 
Хіба я отце лихо кажу — хльо ? — 

С є м є н. 

Добре тобі казати — старий — коли ти може 
нїчб ц не знаєш — що с твбйов Катерйнов рб- 
бит ся !... 

Сав а. 

И дйй же-ж 'го катови — тфі ! — Та що аби 
я таке не знав? — Шо дівка си задивйла на яко- 
гос там дручка — ци шо? — Таже я дївцї очі 
не вшечу — хльо — а пнше не знаю шо робити. — 

С є м є н. 

Ха ха ха ха ха ха!... II ти се наговорив, ста- 
рий!... Не знаєш, що з дївков робити?! — Ану 
зробй-ко ти лиш так, як я зробив з свбйов сестрбв 
Калйнов — тогди не бій ся — що не піде тобі 
и за старця заі-убленого !... II ся ґаздинька була об- 
нюшкалась тобі з одним вражим керманичем, с тим 
Дмптрпчкбм пишним та Фудулним. що як в неділю 
так у буддень у чйрчиках та у павах хбдит. Але 
як я свої дївцї лиш одно словечкб шепнув до уха... 
ану чи не обминав єгб теперь на півтора милі? — 
Таї: ц тобі — діду — с твбйов Катеріїнов робити ! — 

С а в а. 

Та шо ти їй таке за діло казав — брє? — 

Семен. 

Я їй лиш то однб слбво сказав: що або най 
нокйнет ся того Дмитра по добру — а не то я... 

аві в ухо і 



— 11 - 

С а В а (зриваєсь на ноги). 

II дйй же-ж 'го чбртови — хльо ! ! ! — А тп-ж 
мені си не забереш від мого халашу — повішенику 
ти оден запеклий ? ! ! ! — Руш мені — заберай єн 
з 1 ) мого подвіря 2 ) — гйцілю ти оден собачий — бо 
те на крупи перемелю — хльо ! ! ! — Чуєш — забе- 
рай сп — 3 ) кажу — бо я тобі тут зараз... 

іЛх'Вііт кріс с клинка). 

С є ві є н. 

Гов ! Діду ! ! ! — *) Я йду ! ! ! — Але знай — аби 

ти лиш за мнбв ще не ходив с каманакбм у руках 

плачучи! — Катерина — кажеш — пішла у Кра- 

снпй-дїл ? — Добре ! ! ! — 

(Пріч.) 
Пята справа. 

Сава сам. 

С а в а 

(мече кріс на прпспу и бєсь по полах руками). 

[[ дйй же-ж 'го катовп брє !!!... Ба ци-ж тому 
старому Ббгови вже дни війшлп, 5 ) ци ека досада, 
шо перелппшв сес світ на самі діяволй та зака- 
меннпкп — хльо ! ? — II дйй же-ж 'го катови - 
тфі ! — А тот Дмитро Нестерючбк — хоть був собі 
з роду — ади — Фудулнек — то все таки був 
хлопчіше — адй — господарнпй — та от на шо єгб 
злий дух — ади — перевів — шо теперь лиш 
кбршьму пазит — біданка!... II дйй же-ж 'го не- 
вблп солоні'!... Та шо я отце сужу — хльо?!... 
Хіба би я ліпший був від тбго Дмитра саляку — 
ек бп п під мене Юда так підійшла — хльо V — 



: ) Переч. : ВІД. 
і „ халашу. 
бо я. " 
*) ., Сава ізводпт крешелпнє). Ба цп хоч злодію, аби я 
ніу споганив... 
Переч.: що. 



— 12 — 

И дйй же-ж 'го невбли чернівскі !... Куда ні сту- 
пиш — а все Юда тобі встріть !... 

Але шо я таке — нїчб би сн на решті" и з мене 
чемного не звелб ? ! — хіба не гірший того Юди — 
хльо?! Хіба и Марко не бзмет си сегбдне - зав- 
тра по кбрчмах друкарити — ек тот Нестерючбк- 
біданка ? — Дївкй біда — хльо — нїчб би си з них 
чаїного не повіводйло — ади ! — єк тобі прилйп- 
нут хлопчішшєвп до душі — то и піп с кропилом 
не помбже — ади ! — II дий же-ж 'го катови — 
тфі ! — Але-ж бо и тот Марко — у дітче би си за- 
писав — шо він собі гадає — бре ? ! — шо я буду 
за ним ходити та ему дївку сйлов на шйю вішетп 
— ци шо?! — Та же-ж він т£мпт си б-світї — у 
дїтьче би був — шо кпрнйця не піде до відра — 
але відрб мусит до кирнпцї — хльо?! — А р:олй 
хоче ждати — доки ш'де струг за саком — то най 
жде!!! — 

(Пріч.) 



Шеета справа. 

Калппа сама. 

Калина 
(з пштєм у руках — виступає). 

А дома — Катери — — Нема ! дес пішла ! — 
Я трохи підбжду !... 

(Сідає на прпспі п шпє.) 

II в тої бідної Катерини доля як у мене !... 
Мене хбче рідний брат за нелюба утопити, а ю рід- 
ний отец!... Але їй хоть ніхто не бороннт, з милим 
поговорити, а я мушу Дмйтрока габго любого на пі в 
міїлї обходити!... Ох Ббже міі'і — Ббже!... 

Плач.', утиравсь, а вітак співає:) 

Чи-ж я в лузї не калина була? — 
Чи- ж я в лузї не червбнна була? — 



13 — 



За що-ж мене порубано — 
Ще й гілячко поломано ? — 
Ох недбле-ж моя !... 

Чи-ж я в неньки не днтйна була? — 
Чи- ж я в нбнькп не єдина була? — 
За що-ж мене — мбя нене — 
З моїм милим розлучено ? — 
Ох нещасная-ж я!... 

Чи-ж не було річкп — утопити ?... 
Ніж мя мали з милим розлучити?... 

Ліпше в Дунай — ліпше в мбре — 

Як серденьку таїть горе!... 
Лучше в мбре до дна !... 

(Хвиля. — Плаче, утераесь, а вітак каже : ) 

Ох лучше! сто раз лучше!... Та най уже я!., 
най уже я !... Ми-ж дівчата — однако лиш на гб- 
ренько та на нужду на сей чбрний світ засуджені 

— та на вічну неволю!... Але за шо-ж єгб — того 
Дмитра нещасливого — мій брат непевний на таке 
перевів — що егб вже и люде цурают ся?... За 
тотб — що він мене вірне любит ?.... Дми- 
тре мій !... не знаєш ти — як я тебе любю !... Та 
що с тбго — коли мовчати мушу ! мовчати — як 
та чбрна скеля — та ще тебе и по далеку обхо- 
дити !... Бо мій лукавий брат мені присягав ся — 
що як до тебе лиш абйх пів словечка заговорила 

— то тілько и твого віку !... А мбєму лукавому бра- 
товн не треба и присягатись на таке, бо він уже 
давнб чбртови душу завдав!... ще тогдй — як у све- 
тйй хрест на Краснім-дїлу стріляв !... 

(За хатов вют неп). 

Ох мені лйшепько — се запевне мій брат!. . 
Бо лиш на него однбго в селі так пси вют, як на 
тбго скаженого вбвка !... Матінко христбва — ра- 
туй !... 



— 14 - 
Сема справа. 

І еиен. Та, що перше. 

Семен 

(с кресом-б.шзнюком її у зброї.,) 

А я що кажу ? ! — Стара не спостигла у селб 
потечись — а мбя сестричка вже и в посестри со- 
бі ! — Нема — бач — с ким про Дмнтрика цоко- 
тіти? ■— Не правда? — 

Калина. 

Чи-ж ти ще не даш тому безталанному Дші- 
тровп вже раз покій? — 1 ) Не збавив єс уже єгб 
житя — єгб віку золотого на в(ки ві'чні — що-ж 
ти білше 2 ) ще хоч? 3 ).... 

(Плаче.) 

Семе н. 

В гроби 'го тав хрести!!! — він що за діло? ! 

— Пометене одно 1 — пянюга оден ! — Другі ле- 
дїнї перед-о мнов кресакй ще з далеку змітуют — 
а він від мене як від чорта ! — Але нїчб ! — Ко- 
лй-ж ему я чорт - то буду я єму чортом — а то 
ще таким — що всіх чортів переветйт ! ! ! -- Я ачйй 
не дурно у той красноділскпй хрест стріляв!!! — 
Та най єго лиш покортйт саляку до тебе слово за- 
говорити — то не бій ся — що не піде зорі пасти ! ! ! 

— Я-ж Семен Лелйк зву ся ! ! ! — 

Калина. 

Ей Семене — Семене!... Ей Семене-Семене !... 
і І наш іюкоиний отец гбрдий був — але ніколи собі 
так гордо не починав — як ти отцб!... 



ї ) Б рукописи аеречеркнено : Казав єс мепї — аби я єго 
■на пилю обходила — я-ж її обхожу. .. Та й він — сирота — мені 
дорогу нж»' не переходит!... 

-і Переч.: З : 

■) „ хочеш?... 



— 15 



Семен. 



Бо дурень був ! ! ! — бо у него бувало тілько 
її слави — що на язйцї — а йнак то и малі дити- 
ні вступав ся з дорбги ! — Але у мене слава тотб 

— аби що схотіти то й зробити ! — Цїлйй світ по під 
ноги — то у мене слава!!! — гуцулска слава!!!— 

(Пде — але вітак стає п обертаєсь.) 
А як би прийшов волошин — то скажи ему 

— що я буду сегбдне у стріленого хреста полю- 
вати — аби зараз туда прпйшбв ! ! ! — 

(Йде — за подрев — нїбп до собак). 
А де ви жаври — гев?! — Давно 1 ) — як при- 
ходив без креса — то мене присідали 2 ) — як старця 
загубленого — а тенерь фіст під себе — та в ча- 
гір?! — Ха ха ха ха ха ха!... Збрбя ! Сила! Сла- 
ва! — а б^де и с чбртом справа ! ! ! — 
(Зовсім пріч). 

Оема бесіда. 

Калина сама. 
Калина. 

И се буде щось новбго, що мене домів не на- 
гнав !... — Матбути на якесь нове лукавство гадає 

— бо він лиш тогдй такбї доброї волї !... Та ще 
и тбго проклятого волбшпна дожидає.... а ще де — 
у стріленого хреста!... О хресте ти святий та. не- 
щасливий !... Уся потань — уся нехарь — усі злі 
духи — чоргй — злодії — опришки — гайдеї — 
убійники — опирі — муся у перед у той святий 
хрест стріляти — коли хбчут — аби їм пекблне їх 
реміслб велбсь!... А Бог з неба дйвит ся та мов 
чйт!... А вадь ему сей сьвіт так з'омразйв ся — що 
на него вже й нї гляне!... А цить же-ж! — 

(Наслухає.) 



*) Переч. : Перше. 

а } „ прпсїлп були. 



— 16 
Девята справа. 

Міхраиа. — Та що перше. 

М і трана 

(ще за подрев, співає). 
Що бих мала такі бчп — як та Божа сила : 
Я-ж бих собі жандарика в сей час прилюбйла ! .. 

Бо у тбго жандарика кресак у косицях : 
Та як іде доріжкою — годі надивйт ся !... 

Бо у тбго жандарика ще й ясная збрбя : 
Та як іде дорГжкою — серденько аж гбя!... 
(виступає, недообшиванші кресак в руці.) 
Та цур мені! — хіба я отце не дурна та не 
божевільна, що мені" сегбдне в одно" лиш ті жан да- 
рі на гадці?! — Хіба мені до них яке діло чи 
що?! — Овва! — дїтько не видів жандарів! — Ох 
мені лишенько! — а се ти тут Кали?! — Як, здо- 
рбва — сестричко? — 

Калина. 
Що ти дієш, Мітранко люба? — чом)" не 
сідаєш? — 

М і т р а н а. 

Чорт мені сегбдне спдйт ся! — в одно якісь 
песї жандарі на гадці плетут ся ! А ти що отце" шй- 
нщ — зазулько?.... Ануко?... 

(Обзерае шптє.) 1 ) 

Ластівочко-ж ти мбя ппшна та намальбвана!! ! 
Отце-ж то рукави ! ! !... 

(Приміряє до себе.) 

Таже-ж тот жандарь молодий якби мене в от- 
цйх рукавах... Та цурже-ж мені бісноватї с тими 
жандарями сегбдне ! ! ! — Як отце я зараз не біжу 
до твої старбї — аби мені від престріту примовила 
— то я вже не Мітрана, але жпдівске помело!!! 

1 ) Первісно: Але-ж оо се п рукави раз — хто хоче знати !... 



- 17 - 

И бігме — що біжу — голубко!!!... А Семен 
у хаті ? *) — 

Калина. 

Ба потік ся десь у нетрудне на польбване! — 
аж до стріленого хреста!... 

М і т р а н а. 

Аж до стріленого хреста?!!! — Таже-ж він 
мені ся тої-ночп — и бігме що снив — сестричко!... 

Калина. 
Хто? — мій брат? — 

М і т р а н а. 

Ба той стрілений хрест — павочко — той 
стрілений хрест ! — Я десь ніби йду отце Красним- 
дїлбзі — а він — чічко ма пишна та намальбвана 
— зробив ся ніби десь такий великий аж у небо!... 
Гбсподочку милосернпй — гадаю я десь собі — що 
се теперь с цего буде?!... Аж тут я дпвю ся — 
квіточко зі а Фаина — аж він наважив ся тобі па- 
дати — тут під ним десь стоїт твій брат, зіій брат, 
Дзіптро Нестерючбк, той зюлоденький жандарь, що 
у наше селб прихбдит, з нозі ще оден жандарь, та 
ще и тот волошин поганий — досада би 'го поби- 
ла 2 ) — що с твоїм братом стоваришував ся отце! - 

Калина. 
Тай Дзійтро Нестерючбк — кажеш ? — 

М і т р а н а. 

Таже аякже — лебідочко ма пишна та нама- 
льбвана ! — Та й Дмитро !. . Але твій брат с цига- 
нинізі сховали ся десь ніби по за той хрест — та 
ну-ж тручати єгб на Дмитра! !!... так пташечко зіа 
солодка та срібна : на Дзійтра та на тбго жандаря 



') В автоґр. : у хати. 
2 ) В автоґр. переч.: їла. 
писання федьковича ш, 1. Б. 



— їй - 

молоденького ! .. Але-ж тут бо нараз — сестричко 
ма пишна та Файна — як тобі ся той хрест викру- 
ти т !... та як гепне соббв на Семена та на волошина!.. 
лапі кбвпіт з них пішов !... 

Калина. 

А Дмитрикбви-ж мбму любому — нїчб' ся не 
стало ? — 

М і т ран а. 

А ні чопсїнько — зазулько ! — Лиш того м< - 
лоденького жандаря десь ніби — 

(Наслухає.) 
А цить же- ж !!!... II бїгме — сестричко — що 
онде ті оба жандарі пдут !!!... — Що-ж ми 1 ) теперь 
будемо діяти'/!... Я ховаюсь, сестричко!... 

К а л п н а. 

Тадь ! — не знати чого! — Хіба ми отеє кого 
(прасували — чи що?! — 2 ) Се онп запевно за тим 
чим волошином паторя. 

Десята справа. 

гі и другий жандарм. — Ті. що аер 

Ду гай. 

Здорбви — дівчата V — Чи лпш не за вблоха 
говірка? 

М і т р а н а. 
Тадь! — Нам волохи ваші в голові! — Що 
зш за дїЛо !... 3 ) 

Дуг'ай. 
Без жерту ! А ) — може знаєте ^ — Нам йг(5 
треба ! 



Первісно: ти. 
-і Первісно: Се не аергаинка вжі любко — ш 
брата перевідуют!... — волошин тип смутчий — волбпган!... 
"') І і- нтане! — 

л і Первісне: Ба не! - діправдд! — без керту!... 



іа - 



М і т р а н а. 

А ви-ж — паничу не тямите — де 1 ) двір- 
никова хата — та у нас про злодіїв допитувати? — 
Оттб ми рація! — Таже-ж ми відь у жидівских 
жупниках не спимо ? ! — 

Дуг ай. 

Не во гнїв -- Мітранко люба! — се ми лиш 
на жерт! — А Марко дома? — 

Мітрана. 

А вам же-ж до Марка яке діло?! — 

К а л ;і н а. 
(штовхаючи Штрану в сипну; нишком). 
Цить!!! — 

М і т р а н а (як перше). 

Чн може ви вже й Марка до волошина рівна- 
ете — паничу? — 

Калина (як перше.) 
Таже цить ! ! ! — 

Дуга п. 

Ми — Марка — .до волбшина? — крий Сине 
Божий ! — Марко у нас ледїнь як 2 ) ангіль чистий ! 
— Лиш кобй ся по прбтив мене так дуже не фу- 
дулйв ! — Бо и ми ще деякі — дякувати Ббгу — 
с під-плоту не взяті!... 3 ) 

Міт ра на. 
Ага ! не взяті ! — 

К а лин а (як перше 1 . 
Таже ж бо цить вже раз у неволі 4 ) ! ! 1... 



М Первісно: це двірник мешкає. 

2 ) Перечеркнено : тон. 

3 ) В автоґр. похибка: вяті. 

*) Праворуч допксанч в автоґр. : досада. 



20 - 



М і т р а н а (як перше). 
Кажете що не взяті ! Хіба вас хто знає — 
відки ви родом — тай що ? — 

Калина (як перше). 
Заткай ся ! ! ! — *) 

М і т р а н а (як перше). 
Ага! заткай ся! — А Марко за се и гнїваєсь 
на вас — паничу ! — Бо від коли він вас ув одні 
питає — а вам як замовило. !... 

Калина (як перше). 
Ий кайте-ж ся ! ! !... 

М і т р а н а (як перше). 
Тадь ! — що ми за діло ! — Хіба мене за се 
у ланцушкй хто вберб — чи що?! — 

Д у гай (нишком). 
Чи ти лиш мене сердешного не вбрала !... 

Мітрашгі. 
А Ак би таки вбрав — то що би було ? — 

М і т р а н а. 

Цур ти — бісноватий ! !! — хіба я опріішок — 
чи що?!.! — Таже-ж Марко би вас — Ох мені 
лишенько!!! бнде-ж він сам!!!.. Буде-ж мені зараз 
.до кресак ему и дбси ще не обшитий!... Абе-сте-ж 
боронили — паничу — бо не мете!!!... 
І Бересь приязно до шита.) 

Одинацята справа. 

Марко, — Ті, що перше. 

Мар ко 
(ще за подрев, співає). 
Де є в світі до окбла, 
Як керманпчеви вбля : 



4 ) Праворуч: дописано в ьктоґр. : Таке бо. 



Гоя — Чермуш — гоя — фялї !... 
На дарабу та все далі! !!... 

Світ ся нїжит — світ ся нудит !... 
Світ ся ріже — світ ся судпт!... 
А керманич не питає... 
Свердев в руки : плоть збиває !... 

Насів богач над грошима, 
Ще й с черленимп очима : 
Квбку — квбку — грошенята !... 
Вйведут ся чортенята!... 

А керманич кйрму в руки: 
Нуте й ви так — срібні 1 ) щуки! — 
Гоя — Чермуш — гоя — Фалі !.... 
На дарабу — та все далі'!... 

(Свердев, сокиру, маринарску люльку у руці, виступає.) 

Добрий вечер панам ! — 

(До Мігрант. 

А й ти тут — ґаздйнько? — А мій кресак на 
завтра сам шйесь? — не правда V — 

Мітран а. 

Тадь ! — хіба я сему винна — чи що ? ! — 
Коли отті паничі не мают йншої роббти — як 
з нас двох тут ціле пополудню потрокблп тягнути, а 
то ще за кбго ? — за тбго волоха поганого — що 
онбгди хотів жидівскі бебехи красти ! — 

Дугай. 

И справди — Марку — ми єгб шукаємо ! — А 
може ти би нам сирияїв — як би ми єгб в свої 
руки дістали? — 



*) На горі дописано олівцем : срібні, переч. : білі. 



— 22 — 

Марко (ображений). 

Я — тіне?! !! — *) Я ще з роду душямв не 
торгував — та п не буду !... 

(2.') другого жандарма). 

А! Як здорова, пане?! — -) Тане гнівайтесь, 
що вам за тото, що мене оногди нроснли, у слові 
не статчпв ! — 

Д У г а у . 

Коли? у понедївнок У 



1 ) Тут перечеркнено в автографі: Таким бідалахам, як я — 

волохів не потрібно! — 

2 ) Перечеркнено : Тайбер ; дальше перечеркнено довшпй уступ : 

Я нї н той бік!... (витаесь) здорова? — дужі.? — А 
ели мені юти — що я вас оногди оросив?... 

Жа нда.рм 
(виймає нову красну ішґариїчку н подає Маркови}. 
Не знаю — чи липі і подоби... 

Ма рко 

чіідскакуючп з радїщ). 

Братю-ж а,) ти мій рідний — яка-ж красна!!!... А подивй-ж- 
ко ся — Штра'!... Таже-ж я теперь п з Джурджуванбм не мін, : 
II ді'іїї же-ж 'го кату .; єгн німцями б і такими!. ..в) 

жандарма, сумно, подаючи 'му ппгарнїчку.) 

Та що с горо - піні'' і до вівтірка не вйкушо'... 

кат має п грейпаря при души!.. 

Жандарм. 

■ за гроші — 

ЗІ а р к о. г) 

Не — пане! до вівтірка глиба.,! 1 -) — Але у понедївнок — 
(асі Бог діждати — відкочую дарабп до Віжнйпл — 



а) Перечеркнено: Ще п таю .і не до подобн?!!! 

б) Первісно: сточникамп. 

в) Переч.: То раз — бре — німці за себе!... 

г) Праворуч була дописка: (віддає сплой ціґаршчк\): опігля 
нску перечеркнено. 

ґ 1 ) Переч.: годї!. 



23 



Марко. 

Так маю в Бога надїю!... 1 ) Але чо' ви отц£ 
питаєте — пане ? — Чи вас лиш не кортйт, знов 
собі який цїсарский хрестик на груди заробити ? ! — 
На мені не заробите, пане, бо я не с тих кермани- 
чів, що ними Черемуш під Сокілским мов тими со- 
лбмяними вїхтями під дараби сполїкуе ! — А вас я 
бих 3 ) радив — пане дати собі вже раз покій с тим 
божевільним штрйканєм у Черемуш — бо то ріка 
як діявол непевна!... Хіба на черемскім березі ще 
мало хрестів та могплйй керманицких — та ще 
и вашої там треба?... шкбда би вас — пане!... А 
через оден цїсарский хрестичок міняти дбвгий вік 
за короткий... гріх !... То що йнше наше — бідних 
керманичів — що ми с того душу годувмо... а вам 
не г(я !... 

М і т р а н а (утераючи сльози). 

Таже бо вже заткай ся раз с тим твбїм Чбрем- 
шем непевним — нетрудному би ся записав!.. Та 
бо бїгме!... Як вже раз залізе у тот егб Черемуш 
— то би ббвтав ся в нїм — як дїтько в болоті !... 
Навіть у просбнку нїчб не пилуе — як той Чере- 
муш — на ката би був!... От волїв бес заспівати 
отті там зіроньци вечірні — що так красно та ясно 
над Скуповов схбдит!... 

(Ірупа. Співают). 

Добрйй-вечер на сей вечер — 

Гей ти зоре — ти вечїрная І... 

Вийди — вийди на розмову — 
Дівчинонько моя в{рная!... 

Гой не буду розмовяти -- 

Гой не буду — мплий-сйрденько !... 
Аж як станем на коверцп 

У неділю в церкві раненько!... 



! ) Переч. : Коли ще дочикаемо. 
2 ) « влс. 



- 2-і - 



Тогдй ж буде й розмбвонька — 

Тогдй-ж буде твоя зо мною!... 

Як мїсяця — як короля — 

С тов з(роньков та вечїрною!... 

(Заслона паде.) 



') Наголоси зазначуемо гакі, які бачимо в автографі, хоч 
вони місцями ні згоджують <я з акцентами ритмічними. 



ДРУГА СТОРИЯ. 



ПОДРЯ. 

Поперечний плай на Краснім-дїлу. — У змилю камяні східці, на 
них камянпґі постамент, а на постаменті прекрасний мальований 
хрест, місцями постріленпй. — На окола хреста кілька яворів, під 
яворами дикі рожі. — Ранок — воздух рожевий, трохи мглистнй. — 



Перша справа. 

Катерина. 

Катерина, 

І за поясом сокиру, у ліві руці кітлик повен вінків и китиц, ви- 
ступає, зачинає хрест уквітчати и співає): 

На горі — рокиті — 

Там явір зелений — 
А під яворочком — 

Та хрест постріленій. — 

А в неділю рано 

Ледїнь ся зберае — 
Кріс та порошниці 

На се уберае. — 

Гой сйну-ж мій — сину — 
Чи-ж Б<5га не зна€ш — 






Що в неділю рано 

На лбви гадаєш ? — 

На що мені Ббга ? — 

Будь нене здорова ! — 
Бо я йду на лбви 

В зелену діброву ! — 

Коли- ж вже занесла 

Охіть ти нечиста — 
То-ж хоть сокоти ся 

Стріленого хреста !... 

А там на рокйтї — 

Там явір зелений — 
А під тим явбром — 

Там хрест постріленпй !... 

Стрілив в него раз — раз — 

Гбри залунали !... — 
Стрілив в него другий!... 

Дебрн застогнали !... 

А за третим разом — 

За Божим прнказом — 
Несуг вже ледїнл 

Без душі на кілю !... 

Гой так гордий стріл ьче ! — 

Не меш уже білше! — 
У Ббжего-ж Сина 

Стріляти не сила !... 

Ой не Гбсподочку милоеерний !... Та як- 

же-ж не?!... Хіба-ж отті блйзни від чбго — як не 
від поганих рук та від нечистих куль?!... 

(Цїлюе хрест н затикав кожду дерку квітков.) 

Та й ті люде можут відважитись на таке не- 
кблне діло!... не станут каменем, стовпом, скйлев!... 



- 27 - 

Ох люде ті люде!.. Лиш Марки мій оден сего би 
не зробив ніколи!... Мін Марко!... Марко мій лю- 
бий!... Але де-ж він — що єгб тут не має?... він 
же-ж обіцявсь — що мене тут ждати ме ? ! — Де-ж 
нам двійкбм чбрез тяжкі ворожечкп и поговорити 

— як не тут у сего святого хреста?... А єгб-ж як 
не має — так не має !... Ох Боже!.. А може ему яка 
пригода сталась?... Ох хресте небесний!!! змйлуй 
ся!!! не убивай мене!!! Таже-ж Красним- ді- 
лом я ніколи не минула — не уквітчавше тебе!... 
не поцїлювавше !... 

(Цїдіоє хрест.) 

II буду тебе всїгди цілювати ! всїгди ! — А на 
вінки тобі та на китиці цїлїський мій зїльнйк — ба 
цілу тобі полонину позриваю та тебе уквітчу — 
лиш не допусти на мого Маричка дорогого якої 
пригоди !... Хресте святий !... Хрестику ти мій свя- 
тий та золотий !... відверни — ох відверни від него 
кбжде - - кбжде лишенько на світі !... 

Але про віщо-ж егб ще не має и дбси?.. Про 
віщо так барит ся?... Чй-ж він не знає — що я єгб 
тут ждати му?... А може мене вже забув?... поки- 
нув?... Не! він мене не забув! — не покинув! 

— Я-ж то єгб праведне серце знаю .'... Але огнївав 
ся! огнївав ся на мене!., через того мого упря- 
мого батька огнївавсь !... 

(Співає.) 

Ах огнївав ся мйлнй-серденько 
Без причини на мене !... 

Коня сїдлає — сам ся зберає — 
Та й їде пріч від мене!... 

Я-ж за ним хбжу — сїделце нбшу — 

Чей же 'го иерепрбшу !... 
А він до мбне а ні тн слбва 
Через батечка мого !... 

Куда-ж ти їдеш — кудаж поїдеш — 
Ти мій мйлий-серденько?... 



— 28 — 

Я в дорожечку недалекую — 
Я ся вбрну борзенько !... 

Ох ти так кажеш — ти мене дуриш — 

Абйх я не тужила!... 
Буду-ж тужити — хбтьбп не жити — 

Бо-м тя вірне любила !... 

Вірне!... вірне — Марочку мій любий!... до самого 
гробу вірне !... Хто-ж мя може всилувати — за не- 
люба піти?... мій батько?... Мій батечко має волю 
— зробити зо мнбв що хотіти !... Мбже мене від- 
речй ся, прігнати, на-смерть убити ! — Але з моїм 
Марком мене* — не то що батько — але и сам 
Бог не розлучит ! ! ! — 

(Хоче йти.) 



Друга справа. 

Семен. — Та, що перше. 

Катерина. 
О — хресте небесний ! ! !... 

(Біжиг під хрест и стає під него плечима.) 

Семен (виступає). 

Ха ха ха — ха ха!... Хресте небесний — ка- 
жеш ? — II сто хрестів тобі не помбжут ! ! ! — Ти 
теперь у моїх руках ! ! ! — и зрббю с тоббв — що 
мені' ся схоче ! ! ! — 

Катерина. 

Тбго ти не діждеш — опришку ! ! ! — 

Семен. 

Ха ха ха — ха ха!... — II хто-ж мені забо- 
рбннт — рад би я знати? — 



— 29 - 

Катерина (тягне сокиру). 

Хрест святий — и ся мбя стальова сокира ! ! ! 
Оден лиш крок блйще — а затбплю ти ю в чор- 
ті'вскі ті твбї груди аж по сам обух ! ! ! — Розу- 
мієш? ! ! ! — 

Семен. 

Ха ха ха!.. Нерозумна ти дитина!... А ся мбя 
блпзнйця що каже? — 

Катерина. 

А я-ж хіба втїкаю — чи що ? — Я бзде стбк> 
- а хрест святий падо мнов : — Стріляй ! — Але 
колії вже стрілйеш — то мірь хоть добре — щоб хрест 
святий отцей через мене ти не спакалйв ! — Б^ 
хоть у него — як приновідают — уже всіляка не- 
харь и стріляла : але такого иекблника як ти — 
кулька — егб святого ще запевне не досягала !... 

Семен. 

Ха ха ха — ха ха!... Я вже може на яких 
тисячу разів у той твій хрест стріляв — та ще ні 
з него нї з мене кров не почуріла ! — А я при- 
язно стріляв — небого ! — Отті два знаки — що 
право над твбйов головбю — то від моїх рук и від 
отцеї мої близнйчки — аби 1 ) здорова!!! — А она 
добре бе — отця мбя бліізнйчка — нема їй дога- 
ни !! ! — И на волос не схибйт ! ! ! — Она-ж не да- 
ром настрілювана у оттбй там непевний хрест ! ! ! — 

(Лагодит ся стріляти.) 

Ще раз — Катерино : хочеш мбйов бути ? — 

Катерина. 
Стріляй ! ! ! — 

С є м є н. 
У останнє питаю ! ! ! — 



] ) Шрвісно: яоби. 



— зо - 

Катерина. 
Стріляй — коли тобі раз кажу ! ' ' 

Семен (зводит курки). 

То-ж у чортову путь... 

(Прикладає и мірит у Катерину. — Але раптом вашрковуееь — 
бере кріс — ц спускає знов курки.) 

Ха ха ха — ха ха!... Що я отце божевільний 
рббю?! — Не шкбда-ж набою - коли у мене йн- 
ший спосіб є — беснечнїщнй — сю дику пташку 
приборкати? — А любиш ти Марка — Кчтерйно? - 

її а т є р й н а 
И до грббу любити му ! — 

Семен. 
П не покинеш єгб? — 

Катерина. 
Коли сонечко на віки загасне !... 

Семен. 
А хочеш, аби він жив на світї? — 

Катерина 
Семене !! !... 

Семен. 

То-ж від завтра за три недїли будеш моя!!! 
— А не — то тому твбму молоденькому співакбвп и 
вброн кости не занесе ! 1 ! — За гротом не чути 
а за димом не видко ! ! ! — Розумієш ? ! ! ! — 

Катерина. 

хресте небесний!!!... 

Семен. 

Можеш у него — у того твого хреста — за- 
питати — чи Семен Леліїк уїмів міряти ! ! ! — У са- 



ЛІ 



те серце!!! — II аіінутку не ме каратись!!! — Так 
небого! — и мінуточку не! — Для тбго-ж руш до- 
щів та лагодь на завтра ручники '. ! ! — Заберай 

ся!!! - 

(Катерина мок нежива прія.) 

Трета справа. 

Семен сам. 

С Є ВІ є н 

(поводга за Катеридов очима Ч 

Ха ха ха ха ха ха!... И то би то було раз ді- 
ло, аби таке одно нїчб' віенї на вербю груші пока- 
зувало!...! аіенї! Севіезбви Лелнкови !... Але я знаю, 
як с такими рицарьками собі поступати! — Аби 
лиш задивилась котра на котрого — а она вже 
й аібя — лиш аби я ю хотів ! Я-ж не даром у от- 
тбй там несамовитий хрест стріляв - а то стріляв 

— гадаючи на хороші дівчата ! 

Та байка байков — а сей хрест мусит п 
справди бути несамовитий якийсь! — Бо я — від 
коли почув лиш у собі паруббцку силу — так за 
тими краснивш дівчатами аж гпб ! аж щезав !... Та що 
мені с того було — коли — чим дуще до них, бувала, 
прилипаю — тиаі дуще вони від мене п бокуют — 
свгутчі!... Ні мої дорогі базарйнки — ні мої аіідкі 
слова — нїчб не повіогали ! — Що-ж тут бідні свої 
голові діяти — гадаю я собі!... 

Але ніж я віаю так на світі жити — дуаіаю 
я собі — ніж мене мают дівки вюв чорта цуратись 

— то волію я и душу и тіло чортови завдати, аби 
лиш на своїм поставити. — Тогдй-ж п йду я на 
савпїй велйкдень рано, коли по церквах всенбчне 
правили, сюда, стріляю трйчи у оттбй таві заклятий 
хрест и взиваю за кбждпм набоєві пекблника, як 
віене стара циганка Хйма вчила. — Але хто — га- 
даєш --на віій позев прийшов? — чорт? — Ха 
ха ха, ха ха'... не чорт, але той поганий волох, що 
єго від тогдй нг- можу збутись — ц с правди як 



- Л2 — 

того чорта 1 — Але нїчб!... — д^бре, що він мене 
навчив спбсобу, як ті дївкй на утку ловити!... Ха 
ха ха ха ха!... 

Але де-ж барит ся проклятий, що єго нема? 
— Таже-ж ми мали говірку, щоб тут зійшлись, бо 
в селі ніяк 'му через ті смутчі жандарі? — А мо- 
же він мене не вислухав дббре, та ме мя там у 
нльмах ждати ? — Піду подивитись ! 
(Пріч у ліво.) 



Четверта справа. 
Марко сам. 

Марко. 

(надхбднт с правого боку ц співає, і 

Засіяйте сині гбри !... 
Залелійте як то мбре!... 

Гой там в долині — 

в червоннї калині — 
Мої милої двори !... 

А в'на содііт у вікбнцп 
Краща зорі — краща сонця !... 

Гой сію руту!... 

Зеленую руту!... 
Дай-подай, душко, руку !... 

Якже-ж можу ручку дати?... 
Взяв нелюба батько в хату !... 

Я-ж батька волю 

Не зломлю нїкбли... 
Бо ме-ж мя проклинати!.. 

Такі-ж то онй всі ті богачкй !... Казала — що 
ме мя тут дожидати — як давно мя дожидала — 
а тут и сліду їй не має!... Таю' онй!... такі!... .Аби 
лиш примховатому стрйеви догодити — то милий 
хоть и в могилу!... Абб-ж чому би не? — за од- 



- 33 — 

ного найдут ся десять, аби лиш старий здоров та 
грошиків гаразд напрятав !... А ти — Марку що?... 
Бідний сирота!... бідалах!... що як мозблавнми ру- 
ками не зарббит — то й не вечеравше ляже спати!... 

А она-ж мені так присягалась!... Так божи- 
лась!... Ха ха ха !... Присягалась!... божилась!... 
Хіба-ж ті дівочі божїня стоя білш — як отта ра- 
нїшна роса там на траві?... II я наговорив!... Со- 
нечко зза діла блисне — вітер сил ний повіє — от 
вже п по ті росї — що жемчугом тобі світйла-сіяла !... 
Світила? — очем лиш — а посягнув рукбю... що 
зробилось? — вода!... Таке-ж то їх присягане... та- 
каж їх и люббв !... 

Але що я отце нарікаю — нерозумний?... Хі- 
ба она може йнак зробити ? — камінь палцем про- 
вертіти?... недоброго запеклого вітця усилувати ?... 
А пішла би мимо вблї вітця за мене... до якб- 
го-ж би гаразду прийшла? — до керманицкої 
ватри ?... Ха ха ха, ха ха!.. Хороші гаразди! — 
незіа що й казати ! — а ще для богачки — що у 
статках зросла — мов та пишна квітка у царскйх 
садах!... О — Хрйсте небесний!!!... 

Та що я Святбго прошу ?... що він мені' по- 
може?... Бідному и хрест не поможе!... От тілько 
хіба, що 'му над гробом та над головами стане... 
та ц те може не !... Бо хто-ж може знати та й уга- 
дати — де того ніжного керманича нечасова моги- 
ла?... під котрбв скалбв?... під котрим каменем?... 
у котрого царя землй?... 

У котрого царя землй — кажу я ? ! — Хіба-ж 
то бідному не однако, де нещасну свою гблов полб- 
жит?! — У котрого царя землй!... Царя?! — Зе- 
млй?! — О — на сю гадку мене сам Господь Бог 
навів ! — Хіба-ж я отцб по завірю не кочую да- 
раби на Віжнйцу? -— — А, відти Черемшев далі! 
далі'! далі"! — А відти Черемшев у світ!!! — У — 
гріб ! ! !... 

(Співає.) 

пікчння фкдьковича ш, 1. Б. З 



№ - 



Будь здорова - Буковино ! 
Вже -ж по завтрю тя покину!... 
А сам ш'ду в Чбрне море — 
Розбивати своє гбре !... 

А за мбрем другі люде — 
Там я тебе чей забуду!... 
Там вже тебе не згадаю — 
Ти дівчино невірная!... 

Лиш вас — лиш вас — сині гори — 
Не забуду и за мбрем !... 
Лиш вас — лиш вас — гори милі — 
Не забуду и в могилі!... 

(Рве с трави квітку). 

Урву собї с травіі чі'чку — 
Та й притулю до сердечка !... 
Тілько й вбзьму з свбго краю 
Для милого нагадаю !... 

Будеш чічко незабута 
З мбїм серцем в купі схнути ! 
Аж оббх нас — слп ще схбчут — 
В чужу землю затолбчут !... 

(Хвпля туш). 



Пята справа. 

Семен. — Той, що перше. 
Семен (ще за подрев). 
Що тут за біда співає... 
(виступає.) 

А!!! — Се ти паничу? ьїдкн таких красних 

співанок попереймав? — А вадь від того сторонецко- 
го Федьковича — що пів світа змірив — співанки 
збераючи ? — Але ми тут зараз йншої заспіваємо 
— неббже — не Федьковичевої ! — 



— з.-> - 

М а р к о. 

Ти заспіваєш?! — О — такі чорти як тп - 
пісень не снівают!... 

Семен. 

Співают — небоже! — але йншпх ! таких — 
що з них від разу кров чурнт. як с тебе отце за- 
раз буде! - бо з нас двох с сего плаю оден лиш 
душу домів понесе! — Ти-ж любиш Катерину? — 

М а р к о. 
До смертп ! ! ! — 

С є м є н. 

Смерть 1 ) тобі-ж и буде — небоже! — Бо твого 
віку лиш доти — дбкп мені та отці мої' ручницп 
ся схоче ! — А мені' схочесь и мусит ся хотіти ! — 
бо Катерина казала мені у неділю за ручникам;: 
слати ! — 

Марко. 
Катерина ? ! ! ! — Тобі ? ! ! ! — 
С ем єн. 

Катерина ! — мені ! — о перед пів години ! — 
А коли мені не віриш — то запитай ся у оттбго 
там хреста! — Я-ж предсе нї вінки 'му плів — та 
ні егб уквітчав? — 

Ма р бо. 

Катерина ! ! !... 

О емен. 

Катерина — неббже ! — моя нарічена! однакс 
вже як вінчана! — Але де Семен Лелпк любих — 
там другий не сміє любити — для того-ж лагодь ся 
умерати — о Марку! — Я абб тп : оден з нас му- 
сит ся другому з сего світа вступити !... Але Семен 
Лелйк ще и Ббгови не вступав ся з дороги — отже 

') Первісно: Она-ж. 



36 - 



мусиш тп молодий кобзарю ! — Красних пісень и на 
гой світ треба! — То-ж лагодь ся — Зїніічу!!! — 

Марко 
(йде під хрест, стає грудьми до Семена, п змітує з себе кептарь.) 

Я вже готів — брате Семене !... Могла-ж она 
мене так зрадити — чого мені ще жити на світі'?... 
Але ти — о хресте святий — пімстиш ся за мене!... 
бо я ю любив!... пропало!.. Стріляй же-ж теперь - 
Лелйку!... та лиш добре мірь, щоб довго не кара- 
тись!... Мені вже и так дбета муки на світі!... Чо- 
гб-ж не стріляєш ? - Може тя сумлїне налягає? 

— Я-ж тебе прощаю ! ! ! — Стріляй ! ! ! — 

Семен 
(зводпт курки, мірпт н стріляє. — Близннпя замовне оба рази). 

Га !!!... 

Мар ко. 

Що — жусе ?! — п стріляти вже не вмієш ? ! — 

(Біжйт и вириває Семеновп кріс з рук.) 

Дай сюда!!! — у мене не замбвит ! — Співа- 
кбвп-ж — кажут — стрівба ніколи не замовяє... 

(Зводпт, мірпт собі в серце, але раптом зуппняєсь.) 

Та що я отеє божевільний?! — Хіба се не був 
знак з неба?! — сила животворящого хреста свя- 
того тбго ? ! — Для тбго-ж... 

(Мірпт у Семена.) 
Правду теперь — або душу ! ! ! — Катерина — 

Семен. 

Стій — скажений ! ! ! — Таже-ж я отце с то- 
ббв лиш жартував ! ! ! — Катерина як тебе любила 

— так тя й любит ! — а я — 

М а р к о.' 

А ти теперь у моїх руках — шайтане!!! — 
Але котрб правий гуцул — той не буде собі чисті 



свої руки крбвйов аса скаженого сквернити ! — Для 
того жий — пекблнику ! ! ! — Але абес ти не гадав 
може — що ті співаки стріляти не вміют... то да- 
вись ! ! ! — вйдпш там отті два половакй — що ме- 
ні' над головбв вют ся ? — 

(Стріляє двічп — оба половини падут.) 

Оден за мою гблов а другий за Федьковичеву 
славу ! — А щоб та не думав може — що я з сиві 
кресом піду право до жандарів в село... то на тобі 
егб ! — А щоб ти від теперь їх ліпше пізнавав — 
тпх осміяних ніжних співаків — то маєш моє тут 
співацке слбво — що про все те твоє нинішнє дія- 
волство — ніхто по вік не почує ! ! ! — 

(Пріч.) 
Шеета справа. 

Селен сам. 
Семен (по ХВИЛІ! ,. 

Се де я'?!... н що тут зо мнов ся діє'?!... 
Га ! ! ! — Га ! ! ! — Чи-ж таких соромів набрав ся 
хто ще з роду — чи то лвш на мене самого мусят 
всі сегбдне падати ? ! ! ! — II то від кого ще ? — 
від одного ніжного керманича-співака — що я на 
него дбси н свбю ногу бих був не втер !! !... и свою 
ногу не — а тепбрь... Мсти!!! — мсти над тоббв 
— лїварвпку ти безщастний — и то такої — аби 
аж пекло зодреглб ся ! ! ! — 

Пекло ? — А в деготь с проклятим ! ! ! — Хі- 
ба-ж ему що вірити?! - як отцбму коромислу 
прілому ! ! ! — 

(Мене кресом об землю). 

Але я з ніжним одним керманичем ще п без 
тебе опбраюсь — аби мені' лиш той волошин здо- 
ров ! ! ! — Але де-ж він - що єгб и дбси ще не 
має? — — Чи може ц ним пекло подавилось — 
як мбйов славов отце? — вернїт мені єгб — пекбл- 



- 38 

нііки ви проклйті — а то ваві білшпх соромів за- 
вдам — як оттбй замлілий пліснявий кобзарйна мені 
сегбдне ! ! ! — Тогдй — коли о однбї або другої там 
дівки вилий вінец ходило — то ви з ним зараз бу- 
ли зіенї на поготбві — а теперь — де хбдит о гу- 
цулску мою. славу — то ви у преспбдне зарились ? ! 
— вернїт мені біб хоть на дббу — а то вас про- 
клину ! ! ! — Пекблникп !!!!!! 



Сема справа. 

. І улгул. — Той що перше. 

Лунгу л. 

Че врей — небуеуле? — таже я тут! — А май 
діґраба не могла прийшов — бо а дракулуй жан- 
дарі в еелб - та за мнов шукала. Шо ти тут мао 
■• юта керманич Формбс — що в одно кйнтичі спі- 
вала? — Крі — кп за тота Фата Катріна? — Она 
любит 1 ) пі Марко — та й казала — що буде у во- 
да штрик — а за тебе не піде. — Марко — вй- 
диш — байт май Фромбс — декйт домята! — Ха 
ха ха!... 

Семен. 

Та ще и ти путо ти волбске — будеш 

і мене кепи бити?!... — Мсти над Марком а не 
— то тебе сазі жандарма у руки подам ! ! ! — 

Луп ґу л (здоймае кріс :і землі). 

Ха ха ха, ха ха !... Ти мене а я тебб! А 
Марки тим часом Факут нунте с Фромбса Катріна!... 

С є зі є н. 

Діяволе ! ! !... 

Луп Гул. 

Аіпе — Фрате! — Але шо ти дійвол будеш 
дати — аби Маркове відхотілось фрамбса Катріна? — 






- 39 - 

Семен. 

Що дата — кажеш ? — все шбє срібло ! — зо- 
лото ! — мою душу ! ! ! — 

Лу нґул. 

Тив суФлет — кажеш ? ! — Ха ха ха, ха ха !.. 
таже она давно вже а дракулуй!... А що арджїнт 
та авр... то я найду собі у кбжда жидівска комо- 
ра ! — Але дай мені твоя сестра ! Калина ! — 

Семен (дає 'му руку). 
Моя тобі рука ! ! ! — 

Л у н ґ у л. 
Ну май кпнта — Марку !... 
(Заслона паде.) 



ТРЕТА СТОРКЯ. 

ІЮДРЯ : 
Сїлска корчма з шиньком. 

Перша справа. 
Баба-піродраха, зовсім обшрена, решето дертого ціря в руках. 

Баба. 

Жидівко — чуєш ! ! ! — ци де єс си в досадп 
солоної поділа ? ! Ходи бери собі пірє ! Таже ть- 
мпш си 6-світку. шо сегбдне неділя ? ! — А я тобі 
в неділю не буду пірє дерти, хоть най шо си діб ! ! ! 
— Фрейдо! чуєш! шо ти собі — паршивко гада- 
єш?! — Та п паршивця біда дес понесла, шо ні- 
кому и пбрційку горівки дати ! — А де ти — хап- 
телею — у дїтче потік си ? ! Гадаєш може, шо я 
на тебе тут ждати му... 

(Нде до пгпньку, г-ипле собі, у порцію горівки, в пє.) 

бка-ж бо вонєча — у дїтьче би си записала!... 

(Кашляї . 
Аж дух заперає !... 

(Кашляє). 

Треба шше одну віпитп — по душу з не ви- 
жене... 

(Пє ще одну.) 



- 4.1 - 

Га!... а чому отця у досади не душит? — Бо 
отцу чуха матбути лиш для писаря та для війта 
держйт — нїчб би си з неіо чемного не звело!... 
А хрестбне мусєт пйтп таку брагу - шо и чорт би 
від неї минув сн ! — Але я собі ва тот<5 піродраха 

— аби п чорта переветйтп !... 

(Пє знов.). 

Е!... Трбхи вонєча — у дїтьче би сп записала 

— але тотб нїчб ! — Я-ж собі на тотб піродраха !... 

(Співає.) 

Нехай біда буде в страха! 

Я си бідов не журу ! 
Бо я собі піродраха! 

Бо я собі піре дру ! — 
Тру-ру-ру! тру-ру-ру!. . 

Бо я собі піре дру !... 

Бо сегодне вік науки, 

Люде лисі від наук ! 
Кого-ж имут уко в руки — 

Того-ж уко и скубут ! — 
Труру-ру! тру-ру-ру!... 

А я собі піре дру!... 

Наш панотчик злізли з неба — 
Сорок поклін на день бют ! 

А хто прийде лиш за требов — 
По божому й обскубут '... 

Т РУРУ-РУ ! тру-ру-ру!... 
А я собі піре дру !... 

Наш війтуньо муж поважний — 
Саму воду тілько иют ! 

А як прийде хто замажний — 
То поважно й обскубут ! — 

Тру-ру-ру! тру-ру-ру!... 
А я собі піре дру !... 



— 12 - 

А наш Мошко все чптае 

Бурохате Адоной !... 
А як кого в книгах має 

Того-ж скубе — ой-йой-іюп !... 
Тру-ру-ру '• тру-ру-ру !... 

А я собі пірє дру !... 

Пьіііаїшьовуючи пріч.) 

Друга справа. 

Мошко сам. 
М о ш к о. 

Щ^ЬашепеІ: ! — и6де6епі|ф1; ! іізіег а дііс Шоф ! — 
Мбже Бог даст та буде від зарббок на се тиж- 
день ! — Марке зберає від керманичі — та буде 
ему завтра від дараби гнати на Віжнйци, а сегбдне 
будут пити від велике могорич нїрбке ! — Буде сві'же 
гріш! - Ей вей ! — |)ег|їе?! — чому би не мало 
бути ему від свіже гріш?! — га?! — Таже тотб 
керманичі що не ирокуря то пріпют — а що не 
пріїїют то прокуря?! — Ай вай ! — буде а |'аф 
ФгсцегЗ !... Ье гаеі петипе»!... Але-ж бо я їм н від 
бромФ налагодило нїрбке !... не жалувало нї від 
тютюн, нї від рйбяче тріііло, нї від чемериці, ні 
від сажі нї від нїчб — нїчб ■— кажу!... \*)ег(іе? 
— чому би я мало їм жалувати заправки — коли 
дают мені всїгдн уторгувати? ну? — чому би 

я мало їм жалувати У... 

Лиш від тотб Марке не можу я до мій бромФ 
принадити!... Ай вай мір!.. Я ему даю вже диг 
такі так — без грбші — аби лиш пило — а он<» не 
хоче — нся віри чубате !... Онб лиш би ему ходило 
та дивйло ся, куда хмари сиацерувало, та співанок 
співало — та від казок уиовідало — а пити ані 
цяп!!! — % гіеф іп {лап їаІеп^^аіеп^аіелШате 
агап ! ! ! — (5^а)'ег Ьі ! ! ! Ще мені мбже від всі' 

ледїнї попсувати — що нї одно не схоче мені на 
.мій бромФ и тухесом подивитись ? !... ЗС і'фшагз СІби» 
Іеш ір [ап фаі'еге йор агап. — Щ та] ! сц іші ! ! ! 



43 — 



Лиш тотб від Дмитро Нестерюк у мбне чемне 
диг а гооДе $іпд ! ! ! — що заробило — то в мене 
н пропило — нїрбке!... % шаЬе а шоіїег $іпд!... Ну! 

— але у кого має ему н пропити, як не в мене 1 - 
у Мбшко Цьмок, що онб ему ґбям и по рбкови бор- 
гує? — Щ шаі !... Я би и Дмйтрови зараз боргувало 

— коли -ж онб ему не хоче — ®апе[? — Та на що 
ему п хотіти, коли онб ему від бромФ не пе — лиш 
від саме вишник? — Та й то — як вйпє ему від 
пів кварту, то стане ему дурне як від цап, 
а тогдй би нїчб не робило, як лиш грало та спі- 
вало, та богачів проклинало?! — 9?а Ьіг а те(фіде* 
ногоаіе ($оі !... 

Але онб ему такб в перед не було — нїрбке ? 

— онб ему сидйт бувало у кбрчмі — як тотб святе 

— та ще й з других шікбрників кепй бе? — Але 
від колії ему від тотб гбрде Семен Лелйк своє се- 
стра не хотіло за него давати — так онб ему и зме- 
шіґеноватїло нїрбке !... А від теперь — чей Бог дасть 

- що буде ему ще дуще трГнькатп. бо Семен, чую, 
віддай сестру за тотб погане волох, за тотб (§>апе^ 
що я перед него мушу що вечера кбждий їрекцарь, 
що уторгую нїрбке, у стїнї замащувати ? — Хіба, 
онбгди не вкрало онб єдіу нїрбке у Абрум Пброх 
кількі було ґрацерс у шиньк ? %\ нхті тіг де* 

Іфе|п!... 

Та кобй вже взяло нїрбке від тотб Лелпкбве 
Калині — то може би вже дало покій и від наше 
шинькії, и від наше гусоньки, и від наше куронь- 
ки — нїрбке!... Ей вен мір!.. Але чогб вже від 
Семен Лелйк не ирихбдя брати бромФ ? Га ? Таже 
тазі буде старощеня сегбдне ? А Семен дало мені 
слово, що и від бромФ, ц від пиво, п від мід, и від виш- 
ник, п від колачї, и від увес крам буде лиш у мене 
брати? — |)ег|їе?! — Хіба се не я ему порадило 

— аби не дало сестра за тотб Дмитро — але аби 
дало за волох V % шЬс я ! — 

(Ще п дпвнт ся у вікно). 

(5І пчі] ! ! ! — від Дмитро наше вже — вйжю йде !... 

(Ще в шпньк'). 



Треба ему від води залагодити трохи — аби 
ему нїроке все досипати у вишніїк !... Так! — псф 
л цяп ! - Нашьо аби ему мало палити дуже у се- 
редині' — гаУ — Онб у мене дббре ^іпд, а Мошко 
Цьмок від дуже сумлінне чоловік!... Таке оиг а 
дгоіре сумлїне и в саме рабин пії&Ці ! а ігаЬе!... 



Трета справа. 

Дмитро. — Той, що верше. 

Д м и т р о 

(дуже красно убранпй, с флояров у руці . 

Здоров жиде ! ! ! — 

Мошко (переполошений І. 

Ай вай ! .. Не так дуже сердито ! прбшю вам!... 
ви знаєте нїроке — що я від крик дуже собі стра- 
шне!... Сідайте прбшю!... оттут І за столом... 

(Продуває стів п лавицу). 

@иге ! |)егі'іе ! — 9сі[фіи ! .. ЗІ ©фїад {оії Ьасб іге= 
|еп !... @иге!! ! — 

Дмитро (грозом). 

Та на якого тобі чорта теперь Сури?!!! — 
Маєш вишник?! — 

Мошко. 

Від саме (£їїиіа !■.. Лиш не крич(т так - - про- 
пік» вам!... — Саме (£||сп;$!... 

(Біжит у піпньк). 
Дмитро. 

Про мене най буде и горяча смола с пекла... 
.мені все однб !... 

(Тевкас собов на лавицу и сумує. Мошко уноснт блахівку впшнпку 
и кладе о перед Дмитра. Дмитро хапає сердито бляхівку. і 

Здорбв — жиде ! ! ! 

(Пе одним духом до дна и бе бляхівков у стів.) 



Мошко. 
Щ гое|!! !... 

Дмитро. 

Не бійсь - чухо ! — Не буду тобі вже бо- 
гато заважати !... 

Мошк о. 

%\ пхц!... А ви-ж де хочете ему нїрбкє йти V 
— у сегельбу мбже ? — 

Дмитро. 

У сегельбу! — але у тоту, де мечами ру- 
бают !... 

Мошко. 

Щ ш\ тіг ! ! ! — Чи ви лиш не хбчете — не 
дай Ббже — до жо жо-жо-жовнїр ? ! ! ! — 

Д м й т р о. 
II то завтра скбро світ ! ! ! — 

Мошко. 
Щ гоц тіг ! ! !... 

Дмитро. 

Та и чому ж би не?'... Абб-ж світа лиш тіль- 
ко, що межи отцйми студеними скалами 1 ) — гада- 
єш?... — У світ!!! — До війська!!! - А там чеі: 
не буде вже тих дукарів оогачів, що нїчб не зна- 
ют, як лиш над бідними киптись !. . Та чого вк- 
тріщвв-ес на мене баньки як пугач? — Я ще-ж 
Дмитро Нестсрюк зву ся!!! — вишнику!!! — 

М о ні к о. 
©еюаЙШ... 

(Утікає у шиеьк). 

Д зі и т р о 

(при.тюдує на флоярі до олїдуїощої пісні, а вітак співає) : 



] ) Переч.: горами. 



І6 



/Курила ся ненька мною — 

Що я не буду ґаздою !... 

Гой стій — нене — не жури ся — 

Та на мене подиви ся!... 

Чи~ж то — нене — не луг — не луї 
Чи ж то нене — не плуг — не плуг У... 
Чи -ж то — нене — не унряга : 
Ясна зброя на чепрагах У !... 

Моя-ж ріля вже й орана — 
Вже й кулями засіяна !.. 
Білим тілом зволочена — 
Та ще кровйов примочена!... 

У нас — нене — . жваво орют 
Шабельками в груди порют !... 
У нас — нене — жваво й сїют — 
За гарматов жнива спіют!... 

У нас — нене — й женці жваві : 
Таліянцї кучеряві !... 
Гой як стали зажинати... 
Прощай — прощай — моя мати!... 

А у мене яка там мама у чорта?!... Сирота 
без роду — хоть з мосту та в вбду !... А давш вже 
раз того вишнику — нехресте?!!! — Чи хоч. — 

М о ш к о. 

Зараз — зараз!.. @иге — 6ег|іе!... 21 кіпгап 
^иг Ьіг !... Ье <&$)о\г{)й Ьагдеі шаф... 

(Уносит бляхівку вишнику н утікає. Дмитро пє до дна.) 
Д м и т ])0. 

У мене матїрь У... То лиш у тих богачів вітці 
та мами!... Алб я собі найду маму: ту цїсарску 
Фану !... 

(Прилюдуе до слїдующої пісні, а вітав співас:і 



Сидит цїсарь на престолі в золоті короні... 

Гой до мене-ж — ледїники — котрі есте годні!.. 

Гой до мене-ж — ледїникн — до мене — до мене .. 
Бо упала пригодочка тяжкая-ж на мене !... 

Хоче-ж мене Прус проклятий с престола прігнатп 
Ще й корону золотую з головки мо зняти!... 

Не жури ся — цїсарику — дай заграти в труби... 
Злетимо ся як вірлята — не дам тя на згубу!... 

Ходім — хлопцї-ж — на оренду — заплатю вам пива... 
Аби-ж мені до цісаря доріжка щаслива !... 

Юдо - вишнику!!! — бо не меш .. 

Мошк о. 
Зараз — зараз! — ©иге ^ег(іе! гіт дгап!... 

Дмитро. 
Бо кров собі зараз пити вієш!!!... 

Мошко. 
Яїїаап £оі£ !. . іі>ег |еЬи тап £оіЬ !... 

(Прпноспт швидко вишник п утікає чим борше. — Дмитро пє.) 
Дмитро. 

А ти що собі гадаєш — пейсо ?! — що твоя 
кров ліпша — як того бідного жбвняра — що він 
ю за свого цісаря проливає!... як ту воду кришта- 
леву проливає !... 

(Прп.тгаує до слїдуюіцої піснї — а вітак співає:) 

Чом береза суха не зелена... , 

Чом березі гіля обітнено ? !... 

Якже-ж мені зеленою бути?... 
Підо мною стояли- ж рекрути !... 



І* 



ІПабелькамп-ж гіля обтинала — 
С під коріня води добували !... 

В кришталеві чарки наливали... 
До цїсаря в подарунку слали... 

Прийми-ж царю — сей дар парубочий 
А на завтра багрової вточим!... 

(Сумує. Хвиля, і 



Четверта справа. 

Калина. Ті, що перше. 

Калина 

(велику барівку в бпсагах або в тайстрі, уходпт. тихо плачучи, 
п в одно нпшком утераючись). 

Я здорбв — Мошку ?... 

МОШКО (бере борше барівку). 

*Лі юсц тіг і}Є)феіп !... |)аііе •, л,еігіЬі'с6оше{ а теіфі* 
деие §>фії(е?! — а то хто вйдїло .о перед весїле' ему 
нїврбке плакати? — га? — Хіба не буде ему колії 
и по весїле ! — §ег(іе ! 

Д і>і и т р о. 
А богачцї — вйжу — бчи вйсїли !. . Гадає — 
що то лиш она в корчмі !... 

Калина. 
А се ви — Дмитре?... Я й ні в тот бік!... Як 
здорбви?... Та добре — що... бо я вас мала однако 
щось просити !... 

Дмитро. 
Ха ха ха, ха ха!... Богачка у бідалаха? — 
Що-ж він тобі даст?! — хіба душу?! — Таже-ж 
ти ю вже давнб з мене взяла та чортам завдала!... 

Калина. 

Дмитре ! ! ! не добивай мене ! ! !... 



т 



Д м п т р о. 
Умерлі-ж рук не звбдя?!... не бій ся!... Але 
бідной мусит матбути и по смертй тих богачів слу- 
хати !... Для тбго-ж кажи! — що хоч? — що мушу 
робити ? — 

Калина. 

Марко рушпт завтра у плавачку... 

Дмитро. 
Та що тобі з Марка треба?... дружби може?... 
е-ж доста богачиків !... а нам бі'дним дай покій !... 
Чв може нїкому буде у церкви боярскнх кбншї вар- 
тувати ?... 

Калина. 

О Дмитре — Дмитре!... збиткуй моє серце 
кілько хочеш !... але лиш ту одну вблю мені' вволп : 
зроби так, аби Марко не пішов завтра у плавачку!... 
Дмитре!... се моя останна просьба!... 

Га !... II то з якбї причини... 

Калина. 

Ох. Дмитре мій єдиний !... лиш то мене не пи- 
тай !... бо я се тобі не можу вповісти!... не смію 
вповісти !... бо — як то тої приповідки : хоть кат — 
та все брат !... А коли вже не зможеш Марка зу- 
пинити — то хоть піди з ним разом у завтрішну 
дорбгу !... Таже-ж ти с керманичів перший?!... 
Дмитре !... 

Дмитро. 

Га!... 

Калина. 

А любивєс мене у оден раз вірне?... Дмитре ! — 
прп ті перші, щасливі, святі, наші любі тя мблю- 
заклпнаю : вволй мбю вблю ! ! !... 

Швидко ПрІЧ.) 



ПИСАННЯ ФЕДЬКОВИЧА III, 1. Б. 



- 50 - 

Пята справа. 
Ті, що лишилось. 
Дмитро. 
Чухо!!! — вишнику — бо не вієш !!!... 

Мошк о. 

Зараз — зараз ! — (£г бадгибі тасб ! — сг 6а* 
агибі теїст) ! — ег басгпібі тасб іп Ьіе йгЬ сшт ! — 
2£сц тіг — шаі тії - !... 

Несе Дмитрови бляхівку и утікає швидко. Дмитро ає до дна » бе 

бляхівков у С1ІВ.) 
Д ПІ П Т р О. 

II чому бих не мав тобі волю вволити — бо- 
гачко?!... Хіба-ж я ліпший від того нещасливого 
нашого Дбвбз г шя, що доти Дзвінці волю волив, аж 
дбкн не провалив ся у могилу?... 

(Прилюдуе до слїдующої піі-ііі. а вітав співає:) 

Лежит Довбуш на порозі', 
Грає кровця в дві дорозі !... 

Гой ти Дзвінко — гой ти суко — 
За що-ж мені такі муки?!... 

Гой то — Довбуш — за кохане ! 
Ний си кровцу на снїдане !... 

А на обід буде штука — 
А по віки всім наука !... 

А чп-ж не наука?... П та була богачка!... Але 
що она мені казала — що? — аби Марка не пу- 
стити у плавачку? — — Не пущу — хоть абйх 
знав — що 'му ся порогом постелю ! ! ! — II я-ж 
Довбу шівского рбду !!!... А она що?... Дзвінка!!! — 
невірна та Дзвінка!!!... Га !... 

(Сумує, і 



— 51 — 

Шеста справа. 
Марко п кілька керманичів. — Ті, що перше. 

М а р к о. 
Як, здоров — Мбшку? — Око могоричу на 
стів ! — 

М о ш к о. 
(Е'І ісе) ! — від саше шлїш !... 

М а р к о. 
То-ж так хлбпцї, абе-сте знали: сегбдне неділя 

— забавимо ся! — А завтра з устани та до кйр- 
ми ! — А на мене не ждїт — бо я годйнов або й 
двома передом рушу — х ) пристань замбвити, аби 
не так як онбгдп, що тут-тут приходило зарінками 
ночувати! — А знайте мені" лиш — та загати й 
не наробити або ріпу не копати — бо свердев мій 
буде мати ся в роббтї — абб и цвайка! — 

Керманичі. 
Ха ха ха ха !... Абб-ж нам завтра першинка 

— дарабп кочувати ? — А де пасти мемо — 
Марку? — 

Марко. 
Ви попасайте собі, де злюбите, а я буду пасти 
на прбтів татарского потбка. — Там пристань — 
правда — трбхи ненаручна, бо треба у лозах при- 
бивати. — Але я вже з рбду у татарского потбка 
пасу!.... 

Дмитро. 
А я тобі кажу — що ти завтра тут пасти 
шеш — а не у якбгос там татарского потбка! — 

(Бє кулаком т стів.) 
Тут!!! — 

Ма р к о. 
Се ти — брате Дмитре? — Я-ж нї в той бік!... 
Як здорбв — братю ? — 

1 ) Переч. : аби. 



— 52 — 

Д зі її т р о. 
Ти нї в тот бік — секманичу ти Фудулнпй?! 
— Але давно мене и ліпші від тебе пізнавали... та 
ще й мут ! ! ! — А тп завтра мені анї крбка ! ! ! — 

(Бе кулаком у стів.) 
Марко. 
До вечера — братчику — далеко!... Але як 
Бог даст діждати — то завтра мушу ! — Бо ледїнї 
вже и завдаток взяли ! — 

(Зачпна»; частуватп.) 

Здорбви-ж ледїнї ! — Запиймо могорич — аби 
нам завтра щаслива дорбга! — 

Дмитро (вибпваї: 'му чарку з рук). 

Від стола до порога ! ! ! — А далі хіба по мої 
голові ! ! ! — 

М а р к о. 
Дмитре ! ! ! — 

Д м її т р о. 
Я-ж так зву ся ! ! ! — А тп ? — 

Марко. 
Я? — Мене Марком хрестили! — 

Дмитро 

(штрпкас; зза стола}. 
А я тебе іїнак зараз з'їірщу... 

Марко. 
До рук — й ) хлопці ! ! ! — 

(Керманичі обступают Дмитра.) 

М о ш к о. 
Фешії ! ! ! ©еюай ! ! ! ©егоаіі ! ! !... 

Марко. 
Відведїт 'го домів — братчики ! — ви-ж внди- 
те, що він не при своїм розумі !... 



і ) На горі дописано олівцем: Стій — опришку!!! — 



Дмитро. 
Иопамятаєш ти мене!!! — Злбдїю!!! — *) 
Опришку ! ! ! — 

Марко. 
Я-ж вами ся свідчу — люде — що се не аібя 
причина! — А за 2 ) опришка та за злодія 3 ) ще собі 
поговоримо ! — 

Дмитро. 
На кров !!.*!!! - 4 ) 

(Нотлох. Заслона паде.) 



*) На горі дописано олівцем: »тн оден печений^, а перечерк- 
яено: Опришку! !!... 

2 ) Перечеркнено олівцем : опришка та. 
Дописано олівцем: печеного. 

г „ та на голови. 



ЧЕТВЕРТА СТОРИЯ. 



ПОДРЯ. 

Кирманицка пристань на протів Сокілского. — На право — ско- 
сом до театру — капличка з образами патери божеї и святого отца 
Николая. — На лїво ватрище с кужбов. — Біля него каміне д> 
сїданя. По обох боках пристани гущі всілякого дерева. — За при- 
станей Черемуш. за нпм татарский потік, від вето на право Сокі.і- 
сіснй, на ліво гора. — Напідвечер. — 

Перша справа. 
Дугай и єго товариш надходя з лівого боку. 

Д у Г а Й (дпвит ся на годинник). 
Шеста година попблудню. — Відпічнїм же-ж 
годинку — бо далі повйнни керманичі вже надійти 
— то-ж треба нам буде стати у оттйх проклятих по- 
рогів про всякий припадок — не дай Боже ! — 

(Сїдают оба п куря люльки). 
Жандарм. 
Я-ж на 1 ) постерунку новак ще — нїчб не 
знаю. — То-ж у тих там порогів так мак бути не- 
беспечно — що керманичі як мухи пінут? — 

Дуга й. 
II с правди — товаришку — як ті мухи !... П- 
ренький же то кавалок хліба — що мусить 'го бід- 



Перечеркнено: ему. 



ний чоловік смертп з рук аж видерати !... А ти умі- 
єш плавати ? 

Жав дар м. 

Оттб-ж рація ! — Коло саміського Дунаю зріс 

— та ще би п плавати не вмів!... Як та риба — 
брате — плаваю!... А ти-ж. товаришу — де так 
гарно плавати-сь навчив — що — як чую — кіль- 
кох вже керманичів від потопу вйратував ? — 

Дугай. 
Мене — братчику любий — навчив плавати 
оттбй там Черемуш буйний та непевний — що він 
тілько людйй що року пожерае !... Бо м^спш знати 

— що п я гуцул родом та ще н керманич до тбго 

— хоть нїкбму не хочу про се признаватись — на- 
віть и Маркови тому — що «гб я сестру так вірно 
полюбив!... Але треба забути — брате!... Служба 
вблю тратит!... А в мене цїсарска служба над усе! 

— навіть и над любу !... 

Ж а н д а р м. 

Колп-ж тп гуцул родом — то мусиш добре 
знати" всі тут окблицї? — Якже-ж прикраснип от- 
тбй там потік на тім ббцї називавсь? — 

Дугай. 
Татарской потік. — Приповідают бо — що 
там раз татаре табором стояли — и що їх старший 
ходив до тбго потбка кбждого ранку Богу ся мо- 
ли ги. — Там же-ж мав егб оден гуцул з оттбго там 
місця — де та капличка стоїт — с тугого лука и 
застрілити !... 

Жандарм. 

їм !... А та-ж скала величава там — що не- 
наче би 1 ) цілу велику гору икіблев хто на половині 
перетяв? — 

Дугай. 

Та гора звет ся Сокілскпй, брате, п то — як 



'і Перечеркнено : хто. 



— об - 

кажут — не має бути гора — але одного ирадав- 
ного гуцулского короля двір, що єгб Гбсподь за 
якусь там велику провину закляв и в ту там гору^ 
замбк. — Там він н спит — кажут — склонйвше 
гблов на оден великий мармуровий стів, скрізь ко- 
трий то стів ті б^йні кучері молодого короля про- 
росли. — Так він — кажут — має спати — и він 
— и всі" ті єгб буйні ледїнї — аж доки Гбсподь 
Бог на однбго зїльского Йвана не зішле тілько аж 
ясних соколів — щоб ту цілу гору велику свбємн 
крильми вкрили!... 

Жандарм. 

Гм !... А вітак жс-ж ? — 
Дуга й. 

Вітак — кажут — и король той наш нещасли- 
вий нробудит ся з заклятого того свого сну, збере 
всіх гуцулів и здобуде собі ними ті давні наші 
краї 1 ) на сївернім поберіжю нашого чорного моря !... 

Жандарм. 

Красна приповідка! єй Гбсподу Богу!... Така 
красна — як та ціла ваша Буковина — де на кбж- 
дім листбчку — коли не чудна приповідка — то 
красна п(сенька колйшет ся — мов 2 ) пташечка 
с тбї казбчної трйдевятої землі'!... 

Ду гай, 
(що сидів задуманий — спершись на свій ґвер — співає:) 

Я вже змірив сего світа 

По над половину: 
А щем краю не находив 

По над Буковину !... 
Бо тут щастє пробуває — 

Як у Бога в раю : 
Буковино зеленая — 

За тобов конак 



1 і II ер '.: ПО над. 

-) „ душе 1 

:; ) Олівцем допис : Над тебе немає. 



Тебе гори обгорнули — 

Як зелена рута — 
Від Черемшу — від шумного — 

До тихого Прута !. . 
А Сочава Серетовн 

Тайни вповідае!... 
Хто-ж їх — брате — хто-ж їх — мплпй — 

Хто-ж їх угадає!... 

Гуцул стоїт на рокиті — 

Та грає в трімбіту, 
Кпнт ся з долі желїзної — 

Книг ся всему світу !... 
А прекрасна Мольдованка 

Піб свої дори... 
Зашуміла Буковина 

Як то сине море!... 

Шуми-ж — моя Буковино — 

Від краю до краю! 
А я твої думи-шуми 

В піснях відспіваю!... 
Ти-ж одная лиш такая 

В широкому світі!... 
Вся у рутї та в барвінку — 

Вся в рожевім цвіті!... 

Так — брате !... 

(Встає п дтівит ся на годину.) 

Але треба нам йти!... Бо далі' час керманичам 
надходити — щоб бути на поготбві!... 

(Оба пріч на право). 



- 58 — 

Друга справа. 
Калина. 

Калина (з лівого боку). 
Не вдалось сердешному мбму Дмйтрови, Марка 
сперти, бтже-ж я випросилась у мами п біжу прав- 
цязш на Віжннцу, щоб тбго доброго Марка пере- 
стеречн ! — Бо непевний мій брат с тим пекблнпм 
волошином на него зраду куют. Яку? — не 

знаю! — Але мені все вйдит ся — що онй гадают 1 ) 
у місті на нічлізі-; з ним зробити вже — що зро- 
бити ! — Поратуй — ох поратуй 'го ; / — Матіночко 
ти Христова ! ! !... 

(Припадає перед каплпчков и співак.) 

Як мореплавец — сли буря грає — 
В Бога та в якор лиш уповає : 
Так мп-ж на тебе в кождій тривозі !... 
О — о — ратуй нас Пречиста Божа!... 

Бо в сему світі лиш пекло віє — 
Нечиста сила зраду лиш сіє — 
Наче змия*) та — та пожарпста... 
О — о — укрий нас чиста Пречиста !... 

Тут брат на брата ножі гартує — 
Сестра сестрицу трутов частує!... 
Хто-ж хто спасе нас ножів -- отрову г '... 
Ти! ти-ж одна лиш — свята Покрово!... 

То-ж крий нас — крий нас — неба царице — 

Як ппскленятя та мати-птиця!... 

Хай пекло грає — хай буря віє... 

Ти — ти-ж нам якор — Діво Маріє ! ! !... 

Всі 



1 1 Первісно; хочут. 

кнено: ему. 
Первісно: їх. 
\ Первісно : жертва. 



— 59 — 

II що-ж би ми в світі' варт — як би нас не- 
бесні не покривали?.,. Але треба менї бічп — щоб 
Марка випередити ! — він доки дараби в місті пе- 
редаст — доки що — а я вже там буду ! — 

(Йде пару кроків — але раптом зупнняссь.) 

Ох, мені' лишенько ! ! !... Таже-ж прбтів порогів 
у корчах два жандарі, чп хто, розберают ся — до 
купаня матбути — а дюні саме туда дорбга — бо- 
через дїтчі корчі йнкуда не добро!... А там уже и 
Марко дарабов жене... що-ж с. б. г. 1 ) теперь роби- 
ти?... Уповіла бих тут?... не випадає! — бо той 
Андрушко яка мийка — то зараз би Семенбвн впо- 
вів ! — Що я рббю? — — Ховаюсь! — 

(Йде на прано п ховаєсь.) 



Трета справа. 

Марко п Андрушко, зараз вітак Семен п Лунгуз. 2 ) 

Марко 
(кочує по Черемши дарабу). 

До краю — хльо ! — Прибивай! — Фартуй. — 
Ще! — Ще! — Так! — Мечй цвайку! — Штри- 
кай на берег ! — Лови ! — А гой ! — Стій ! — 
(Прпбцвают дарабу н впходя на берег.) 

Клади ватру — хльо — бо я зац'ш від сту- 
дени ! — Ледви що руками киваю! — Тфі — пек 
ему! — від 3 ) колії жпю — ще так не змерзав !... 

Андрушко 

(роекладаючп ватерну). 

Але-ж бо с чорта й ріска вода сегбдне!... 

М а р к о. 
Кілько ж я тебе прошу — Андрушку — аби 
ти мені в дорозі чорта не згадував?! — Чорти на 



'*) Так в автоґр. ; перечеркн. : мені. 
"І В автоґр.: С. п Л. 
л ) Переч. : ще. 



— 60 - 

нас и так не забудут! — А я-ж не кажу? — И 
<5нде два пдут — коли тоб( їх треба! — II то два 
йстенні !... 

(Семен п Лунґу.д виступают.) 

Здоров — Марку! — Чуєш?! — Здоров!!! — 

Марко. 
Здоров! — 

С є пі є н. 

Ти гніваєш ся на мене — Марку? — Запевне 
за той оногдашний наш перерік у стріленого хреста ? 
О Марку любий !... я и сам не тймю — що тогдй 
у свбї нещасні горячци робив !... Але щоб ти щиру 
мбю скруху видів: то даю тобі бзде при спх чужих 
двох людех честне паруббцке и гуцулске моє слбво : 
що Катерини для тебе на віки вічні зрікаюсь ! ! ! — 
11 не то ще — алб буду ще н старого Лбґоша дбти 
молити п просити, дбкн аж Катерину за тебе не 
віддаст ! — 

Марко. 1 ) 

Як би" 2 ) сему правда !... 

Семен (здоймає руки до присяга.) 

Коли не правда — то абії мене хрест Б<>жпй 
побив — та отті святі небесні покарали ! — віриш 
теперь ? — 

Марко (обіймає Семена). 

Братчику мій!... товаришку!... 

Семен (обіймає Марка). 

Братю мій золотий !... А де-ж було тогди моє 
то прокляте сумлїнє — 

Марко. 

Нї слова білше — братчику !... прошу тебе !.., 
Усе минуло ся и забуло ся !... 



) Первісно: Дмитро. 
'-') Перед тим переч. : Хто. 



— 61 — 

С є зі є н. 
Минуло ся!... А бнде — вйжу — н Дмитро 
наш любий йде!... О — братчику Марку!... Звелич 
отсю красну та щасливу годину!... Простії Дмитра 
за учерашний ваш перерік!... 

Марко. 

А яж на него гніваюсь — чи що?!... А хоть 
би п гнівавсь — кому- ж би я сегбдне не простив?!... 



Четверта справа. 

Дмитро. — Ті, що перше. 

Д М И Т р О 

(з берівков у руках, у войскові червоннї шапці, войсковпй брот-- 

сак через плечи, надходпт з лівого боку п хоче переходити. — Бів 

понапилпйо 

Всіх богачів кріз душу та в д} ; шу ! ! ! — 

М а р к О (перебігає вго). 
Д:>штре !... 

Дмитро. 
Ти що мені' маєш дорогу перебігати — ти 
опришку оден !!!... Тн-ж хіба не вйдиш — куда я 
се йду?!!! Чїсареви 1 ) мбму світлому служити — йду 

— а тобі від мене засв ! ! ! — 

Марко. 
Дмитре !... Дмитрику мій пишний та намальо- 
ваний !... Не гнівай ся на мене за вчерашне !... А 
коли вже гніваєш ся — то хоть стань зо мнов на 
дарабу та поїдемо разом!... Дми!... 

Дмитро. 
На дарабу ? — Стану ! — хоть аби лиш на те 

— аби тоббв у який клекіт загурдузати! — *) • 
опришку 2 ) ти оден!... Иєш горівки?!!! — 

1 ) Так в автографі. 

2 ) На горі дописано олівцем: за вчерашного. 

3 ) Перечеркнено олівцем: ти оден!.. 



- 62 - 

Марк о. 

А тп-ж не знаєш, брате, що я в дорозі горівки 
не ню? — Моя голова така слаба, що тобі від пор- 
цій горівки зараз пянпй стану як шток !... 

Д м н т р о . 

Пий — бо будеш собі зараз кров пити — 
я- ж опришок. 1 ) — Здоров!!!... 

(Пє п подає Маркови.) 

Пий в душу те та в хрести — Фудулнеку!!! — 

(Марко пє п віддає знов Дмптровп). 

А оттбй там богачик нї иодивит ся на бідного 
Дмитра !... Здорбв — богачу ! ! ! — 

С є зі є н. 

Здорбв — братчику Дмитре! — Ми 2 ) власне 
з Лунгулом радились та й урадили — аби за тебе 
Калину дати. — 

Дмитро 

Теперь — коли вже завдав мою душу нетруд- 
ному?... Тримай собі ю!. . Калпна-ж не на те — 
аби пянйц по корчмах відшукувати !.. Я йду царевп 
служити!... О — гори ви мої золоті!... Я вже вас 
не буду вйдїтн!... Не!... Не буду!... 

(Плаче.) 

А ти — о Марку !... заспівай мені' ще про того 
нашого короля — що там у Сокілскім дрімає!... Я 
вже біліле егб не вчую !... О — гбри ви мої золоті 
та пишні та намальовані ! ! !... 

(Хвиля. — Марко співає.) 



4 ) Перв. було: опришку!!! 
-) Переч. : Я власне. 



— 63 — 

Чи хто з вас — котрий з вас — ледїники — знає — 
Що там у Сокілскім є жемчужнпй двір? — — 
II що — у дворі тілі — в теремах — дрімає 
Той давнин та славний наш гуцулскпй кріль ? — 
II сппт він в дворі тім до тисяч вже років — 
II буде ще довго — нещасний — там спав !... 
Бо так его-ж Господь небесний високий 
За своє свавільство прокляв !... 

II спнт він проклятий — у зброї — в короні — 
Ще й спершесь на ясний як сонце топір !... 
А з ним всі панцірні — отроки — комонні — 
Служалі — післанцї — ну доста: ввес двір "... 
И будут аж доти по Прабога воли 
Закляті й прокляті усї они спать — 
Аж доки ті ясні сокілскі соколи 
Не вернут в Сокілский назад !... 

А як ті соколи на зїльского Йвана 
Повернут ся с трето-девятих країв : 
Тогдп-ж п царь Гуцул пробудит ся — встане — 
II скаже лиш троє великих сих слів : 
До зброї — о братя — вже годї дрімати — 
Вже час гуцулам би — чим були — тим буть ! ! ! 
Коли-ж раз настане вже того ІІнана — 
Коли-ж ті соколи уже повернут?!!!... 
Нї видко — нї чуть ! ! ! 

В'ни-ж вернут ся — братя — о братчики милі 
Ті наші соколи в Сокілский назад!... 
II тої- ж самої години и хвилі 
Ми рушимо — край наш в Москаль добувать !... 
Вернїт — ох вернїт вже — сокілскі соколи — 
Щоб царь наш сокілский вже раз ся проверг! ! !... 
Та гуцулскі славі — и силі — и воли — 
Кайдан уже зверг ! ! '... 

(Хвиля. — Ся пісня маєт ся — а 1а готапгего — з дуже жнвов 
и харакгеристачнов пантомімов деклямуватп 1 ) — хотівше, аби ефект 
гла. — Єсли-ж би актор до тої ролі за слабий — або на часу 
би брак — то може на переміну п сліду юща піснь бути:) 

*) Первісно : співати 



— Є'4 — 

Чи чулп-ж ви — братя — такі небилиці — 

Що в нутрі — в Сокілскім — золоті світлиці? — 

А у тпх світлицях — за яке — не знаю — 
Вже тисячу років царь Гуцул дрімає. 

Дрімає-ж він — братя — на срібнім престолі' — 
А з ним его челядь — така божа воля ! — 

Але в кожднх сім рік — на зїльского Йвана — 
Він ся — братя — будит з сїмрічного спаня! — 

Гой вірний мій чуро — подиви ся швидко: 
Чи ще у Сокілскім соколів не видко ? — 

А як прилетіли — давай скорше знати — 

Та рушим під Москву — наш край здобувати ! — 

А як не вернули — то спати ще мушу — 
Аж наші соколи в Сокілскпй вернут ся!... 

Д ві и т р о. 

Тогдп матбути — коли я!... Ох Марку — 
Марку !... Але здоров — брате !... 

(По.) 

Кобй святі отії там знали — як мені на ду- 
ши... онй би зараз злізли з образів - та заговорили 
до мене !... Заговорили — тай упімнулись за неща- 
сливого Дмитра!... А ба!... Святі теперь не говбря!... 

(У далекі церкві чутп вечірний дзвін. — Марко, Дмпіро н Ан- 
друшко здоймают кресаки, підходи під кап.тпчку, уклнкают и <-пі- 
вают слїдующу піснь до такту дзвона. — Семен п Лунґул підходи 
на перед н розмовяют пантомімічно про зраду над Марком: Семен 
у перед ніби не хоче; але Лунґул доти сго троюдлт — аж докп 
він не пристає на все.) 



— 65 — 

Усі' мореплавці' у кождому краю 
Отца Николая поют-величают : 

Яко благ !... 
Яко спасе душі наші от всіх враг!... 

Пливе раз корабіль во бури на мори... 
На кораблеплавцї великоє горе : 

Потают !... 
Святви Огче Николаю — дай приюг !... 

А святпй Николай йде морем, як полем : 
Не бійте ся — дїти — на все Божа воля ! 

Не даст ти 
Від ворога потайного пропасти !... 

Не дай — ох не дай нас — отче Николаю!.. 
Ми-ж тобі ся молим — тебе призиваєм : 

Ох не дай 
Нас тайному ворогови в поругай !... 

(Ц ' ясна хвпля. — Всі встают и хрестют ся, а вітак кладут кре- 
сакп на голов.) 

Марко. 

Ходім же-ж теперь — братчики ! — аби ще за 
вчасу на нічліг прибйтп ! — А ти — о — святий 
Отче Николаю — пострічай ! ! !... 

(Усї стают на дарабу н відходи.) 



Пята справа. 

Калина. 
Калина (вибігає с корчів). 

Йдеш — Дмйтрику мій любий та нещасливий?... 
Матбутп так лучше !... и для тебе и для мене !... Та 

ПИГАННЯ ФЕДЬКОВИЧА ш, 1. Б. 5 



66 



нехай же хоть на тебе ще раз подйвюсь !... У о- 
станне !... 

(Біжит у затплє подрі п дивит ся за дарабов, Марко коло пер«'дної 
кйрми... Семен, Дмитро и волох коло него... Семен заговорює Дми- 
тра п справне то на Сокілский... Дмитро діївит ся... волошин — 
тру чає — в воду — Марка !!!!!!... Паде мов нежива до землі — 
С правого боку далеко чутп ґвавт. — Заслона паде.) 



Перша редакцня мельодрамп » Керманич «, шо має прозову 
форму, зберегла ся в одному автографі, в якому бракує очевидно 
пятого акту. На се вказує і недостача драматичної розвязкп і при- 
писка поміщена на початку сеї редакциї: ,.Ведет ся в однім гуцул- 
<-кім селі при Черемшп ив карнім суді." В карнім суді відбуває 
ся подія пятого акту в другій редакциї. Подібний зміст мав оче- 
видно і пятпй акт першої редакциї. Річ се дуже ймовірна, що ма- 
буть ще р. 1876. — або небаром опісля був написаний пятпй акт. 
виготовлений у віршованій формі, що ввійшов до другої редакциї. 
Про се буде сказано докладнїйше у приписці до другої, віршованої 
редакциї „Керманича". На окладпнцї з бронзового паперу бачимо 
під наголовком дату: 1876. р. Автограф займає 79 сторін канце- 
лярпйного паперу »іп іо1іо«. Письмо чисте і гарне. Лиш декуда 
подибуємо поправки й перечеркненя пороблені фіолетовим, рідше 
чорним атраментом або олівцем. Фіолетовим атраментом зазначено 
(не всюди) наголоси. Друкуємо з автографу. 

Анї в першій, анї в другій редакциї «Керманич* не був ще 
друковавпй. 



КЕРМАНИЧ. 



(друга редлкцпя). 



КЕРДОАНИЧ 

або 

СТРІЛЕНИЙ КРЕСТ. 

Мельодрама з гуцулского житя. 
(друга редакцпя). 



ОСОБИ. 



САВА ЛОҐОШ. богатий гупул. 

КАТЕРИНА, єго донька. 

СЕМЕН ЛЕЛИК, богацісий спн. 

КАЛИНА, єго сестра. 

ЛУНҐУЛ, Семенів побратим. 

.МАРКО ЗЇНИЧ, секман керманичів. 

МГГРАНА, єго сестра. 

ДМИТРО НЕСТЕРЮК, єго побратим. 

ЙВАН ДУГАИ. жандарм. 

АНДРУШКО, керманич. 

МОИІКО ЦЬМОК, пшшсарь. 

Баба піродраха. 

Карний судця. 

Жандармский фірер. 

Оден жандарм. 

Урядники. Жандарми. Керманичі. 

Діло ведет ся в однім гуцулскім селі при Черемшп, вітак у сокілскі 
пристани, вітак у сулі. 



ПЕРШЕ ДІЛО. 1 ) 



ПОДРЯ : 

Приспа о перед Лоґошевої хатп. На стїнї впспт кріс. 2 ) 
Пора: рано. ) 

Перша бесіда.*) 

Катерина."') 

Катерина 

(спднт на прпепі прядучи п співає.) 

По над Дунай, по над Дунай той тихенький 
Брала, рвала дівчинонька лен дрібненький. 

Та як брала, та як рвала, ще й стелила, 
До тихого Дунайчпку говорила : 

О, ти, Дунай, о, ти, ріко, ти тихая, 
Про віщо-ж я пропадаю молодая?!... 6 ) 



*) В автоґр. А. первісно: перша стан. 
-і „ .. ручнпця. 

:; ) .. „ первісно: Ранок; опісля по перечеркненю змі- 

нено на: Напідвечер. 

4 1 В автоґр. А. первісно було: Перше діло. 
) „ Катерина сама, 

'і „ Про віщо-ж я така в світі нешасная. 



72 



Хоче-ж мене батько дати за опришка, 

О !... що за ним кровавая кожда стежка !... 

А я лучше-ж 1 ) у Дунаю утопю ся, 

Як з опришком, як с кровавпм, подружу ся 

Утопю ся у Дунаю та й спочину !... 

А з опришком кара й мука до загину !... 

(Говорит.) 

Чн-ж моє не таке? — чи ж и мені 
Не прийдет ся зробити, як нещасні 
Ті дівчині у пісни '? — О, мій Боже!... 
Чи-ж и мене не хоче батько мій 
Віддати за опришка? — за побійцу? — 
А то такого ще, що и в казках 
Такого ся не найде, не аби ще ! — 
А люде ті ще завидя мені'!... 
За віщо, рада би я знати ? — що 
Мій батько богатирь? — що Лоґошем 
То славним величают ? — дукарем 
На гуцулскі всі гори ? — А мені 
Що с того? — горе!., сльози!... 

(Плаче.) 2 ) 

Але тихо 

(Утерассь.) 

Мій батько, чую, йде!... Ме зараз ми 
Такої иіяти, що мій світочок 
Ще гірше почорніє, як мені 
Уже він почорнів !... 



і П автоґр. А.: А я-Ж лучше. 
і .. „ перечеркиено . а вітак уте] 

Тут і; автоґр. А. є ще осі. який уступ: 

Переч. : Але тихо. їїене! нене ! .. 

Покойна моя ненечко .. ря чого 
Не взяла ти есй з собою разом 
ювину?... 

Але тих"!... і і т. 



- 73 - 

Друга бееїда. 

Лоґош. Та, що була. 1 ) 

Л оґош, 

(сокиру п кіт.тпк у руці, впходпт с хатп> 

А я-ж не кажу?! — 
Це перестанеш раз мені вже тн 
Цїдити си?! — И дай 'го катовн !... 
Тн шо собі гадаєш ? ! — шо тебе 
Я за дручка віддам ? ! — за того Марка, 
За того свистуна голодного, 
Шо в него тілько всего, шо лиш свердев 
За прошнвков, 2 ) сопівка та сокира?! — 
Та й то, хто знає, ци уже жидам 
Не заложив за мисочку 3 ) муки?! — 
Ци може ти гадаєш, шо тобі 
Він з своїх співанок зварит кулешу, 
А юшку ти с казок ? ! ^) — Та чо' мовчіш 
Нїчо' не кажеш — хльо ? ! — 

Катерина. 

Я вже казала: 
Що хоть мене ви зараз порубайте, 
А я лиш Марка любю и за него 
Одного піду лиш! — А що він бідний? — 
II ви 6 ) за ноги Бога ще не ймилп !... 
А п з вго кровавої сокири 



х ) В автоґр. А.: Та, що перше. 

-) „ „ перечеркнено : та сокірчпна. 

3 ) „ „ за око дві. 

4 ) „ „ первісно: А юшку з долота, по зачеркнеим 
ЇВОХ останнпх слів доппсано на горі: ти с казок?! — 

5 ) В автоґр. А. перечеркнено ось я кпи рядок : 

Лпш Бог ногатий, батьку!-.. А і ми [відтак на горі спрак- 
лено на : II ніхто) 

Другий рядок впглядав первісно ось як; 
Кажім (справлено на: як канат) — за ноги Бога ще не 

[йміів!... 
Б автоґр. А. : ми 
< 'ей рядок в автоґр. А. по останнім справленю був ось який : 
II ми за ногп Бога ще не ймилп!... 



— 74 — 

Вам 1 ) гріх ругати ся !... він нев за свого 
Покойного вітця довги велокі 
До шелюга сплатив, залоги всі 2 ) 
В жидів повикупав, а все лиш тов 
Кровавов сокирчинов, що така 
Велика вам в очех!... 

Л оґ о ш. 

II дий 'го кату 
З его гулавов дївков та 'го дий !... 
Хто-ж каже у досади солоної, 
Шо Марко тот нероб? — Я тілько кажу. 
Шо він не Семенови Леликови 
Брє а ) пара, шо у него сороківці 
Поплїснївіли бербеницями! — 
Ти шо собі гадаєш ?! — А коли 
Те сватає — то піше у руку — хльо — 
То поцулуй ! — 

Катерина. 
Ба най 'го пси цїлюют !... 4 ) 

Л о ґ о ш. 
А там маєтки, бре — Ти шо собі 
Гадаєш ? ! — Дві полонині свої ! 
Худоби без ліку ! всі комори 
Набиті ! срібла бербеницями ! 
А. золота пів скрині! — шо собі 
Гадаєш ? ! — Се не Маркови, хльо, пара, 
Шо доки ти дарабку на Віжницу 
Не віджене, то й пообідати 
Бідашка має шо ! — 

Катерина. 

Він ще богат > 
Муки у вас не зичив на кулешу !... 



*) В автоґр. А.: Нам. 

-) .. гей рядок виглядав ось як: 

Всі повиплачував и всі залоги 
) В автоґр. А.: Дї пара... і т. д. 

„ ..Ба пси най го устеклі!... 



— /о — 



Л о ґ о ш. 
Лпш 1 ) ти мені' богато договорюй, 
То я таку тобі кулешу зараз 
Зварю тут, шо не меш ! ! ! — 

(Мече кітлик п сокиру на прпспу.) 

Теперь бери 2 ) 
Там кітлик та сокпру, та йди 
Дробета д' ватрі знати ! — А дручкам 
Там накажи, аби мені кізлєта 
Не иотровили, бо єк війду д' ватрі, 
То всіх їх вівішею в смерічки, 
Єк ті ворони ! ! ! — 

(Катерина бере кітлик її сокиру 3 ) и хоче йти.) 

Стін ! ! ! — А то тобі 
Шше кажу раз : шо вібий з голови 
Пусті собі дурницї, бо за Марка 
Не дам те — та й не дам ! ! ! — 

Катерина. 

А за Семена 
Не піду — и не піду ! ! ! — 

(Пріч.) 



Трета бесіда. 

Лоґощ. 
Л о ґ о ш. 

Дпй 'го кату 
З гулавими дівками та 'го днй ! — 
И у стару, сїду, розумну голов 
Таку ти плїшку заженут — ади 4 ) — 



М В автогр. А.: Та. 

2 ) „ „ належали еї два слова ще до попередного 

рядка. 

„ я пропущено слова : бере кітлик п сокпру. 
• і я «II старому 

Таку ти плїшку забють в голов, шо 



— 76 — 

Шо й третої не зрозумієш, хльо ! — 

Але така и мама їй Варвара 

Покійниця була, шо, єк бувало 

То стане тпм єзиком обертати, 

То й дїтько не усид'їв он у бухни ! — 

Айв донечки ие відродив сн, бачу. 

Усох би їй, дай Пєтничко света ! — ' 

Але абе-с 'го вівалила 2 ) довший 

€к пранник та сїдов косов плоти 

У мене городила — то за Марка 

Те не віддам! — Чого? — абе-с голоднов 3 ) 

'Му роскрутп крутила, а на решті 

Шше 4 ) й під Сокілскнм потопленеика 

Могилу опівала у досади ? — 

Не дочнкаєш того ! ! ! — 

Але ж бо 
И тот Лелик, еїчо' би чемного 
Си з него не звело ! гадав, шо 
Я буду дівку сватати за него, 
Єк за екого опелїнка. хльо?! — 
Таже-ж и я колас був молодий?! — 
Але менї єк треба було дївки. 
То я не ждав, аж доки етарння 
Менї печеного вже воробця 
Упхає"') силов в рот, а сватав сам, 
Єк ледїневи зарєд ! — 

(За подрев чута спів.) 

Цить же ! — А 
Там шо знов за досаду солону 
Жєрви так приєзио присіли, хльо?! — 

(І Іде ДИВИТИСЬ.) 

А я-ж не кажу?! — Знов пде мене 



') В автоґрафі А. : госпідку сцехий. 

„ .. вивалила... 

:; і „ .. перечеркнено : — бре — 

„ Ще. 

„ иеречеркнево: Сама. 



77 — 



Лоточитн тим своїм сватанєм. 
У дїтьче би 'му було 1 )... 



Четверта бееїда. 

Семен. Той, що був. 

Семен. 

Як здоров? — 

Л о ґ о ш. 
Та шшє дес так, ади ! — ек Бог годпт 2 )! 

Семен. 
А Катерина дома? — 

Л оґо ш. 

От тенерь 
ТТТо потекла си лпш у Красний дїв 
Дробета знати, хльо. — Бо я вже, бре, 
Не збізував, стрпмтурамп оттпми 
Са гримати — вісїмдесєть п три 
Цп и чотири роки — не хихпчка! — 
Вже єло слабо дїєтн си, хльо !... 
Чєс припочіти би !... 

С є м є н. 

Ха ха ха ха !... 
То-Ж то у тебе хпмерів, старий!.. 
II прппочпти рад бес — та н дївку 
Пестити коло себе? — 

Логош. 

Чуй же си? ! ! ! 
А дївку-ж я на буженнцу, хльо, 



Ч В автоґр. А.: се місце виглядало ось як: 

У дїтьче би си записало! — Щба! — 

Ци всхлн ти руки, хльо, узеги ків, 

Та по хорбащ помастити ? ! Цїба 

Богдай-еге повслїкалн... 

'■) Та ще дес помало (переч.: трохи) кріпимо си. 



— 78 - 

Тримаю, ци на юшку ? ! — Дий 'го чорт ! — 
Сїмнацїть рік вже дївцї в осени — 
Чєс далі до людий! 1 ) — А я й сегодне 
Би зетеви вже рад ! — Ослабло си !... 

С є м є н. 
Я-ж того й повернув. — Чи буде, стрию, 
Що з нашеї говірки? — 

Л о ґ о ш, 

Дой 'го кату! — 
А ти-ж не говорив інше с Катерпнов ? ! — 
Таже-ж ти добре знаєш, шо я дівку 
На курмею не поведу дї до 
Попа та ні в смерічку не повішу?! — 
А парубок, коли 'му треба дівки, 
То сам повинен знати ї собі 
Принадити, та-) так принадити. 
Аби за ним аж гпбла як вівця 3 ) за 
Грибом, 4 ) а струг за холоднов водов ! — 
Оттак ! 5 ) — Ци може лихо я се кажу *? — 

Семен. 
Та добре се тобі казати, стрию. 
Коли ти може и нїчо' не знаєш, 
Що с твойов Катеринов робит ся !... 

Л оґош. 
Та шо таке, аби я, хльо, не знав?! — 
Що дівка на дручка си задпвила ? — 
Таже я очі їй не віпечу, 
Та нї єго, брє, ніхтем не заріжу ? ! — 
А иншего не знаю шо робити ! .. 

Семен. 
Не знаєш, що робити?! — Ха ха ха!.., 
И ти наговорив!... Зроби ти так лиш. 
Як я з сестров свонов отце°) зробив: 

*) В автоґр. А. переч. : давно. 

-) .. .. та й то інше так, абп. 

8 ) „ .. додано: та. 

*) „ „ дальші слова сего рядка пропущені. 

5 ) .. .. пропущено. 

') Калинов ее. 



- 79 — 

Тогдн не бій ся, що тобі не піде 1 ) 
За того в'на, за кого сам їй скажеш, 
Хоть би й за старця загубленого ! — 
Бо й ся рузя, сесгра моя Калина, 
Обнюшкала ся була з Дмитром тим 
Нестерючком, керманичем тим гордим, 
Що в чирчиках та в павах як в неділю 
Так и у буддень ходпт. 2 ) — Але як 
Я свої дївцї лиш одно словечко 
До уха шепнув — ану — чи не обходит 
€го теперь на милю? І — Ха ха ха!... 
•Оттак би н тобі зробити, дїду, 
С тов твойов Катеринов !... 

Л о ґ о ш. 

Дий же-ж 'го ! 
Та шо таке ти їй за дїло шепнув? — 

Семен. 

Я то одно лиш слово їй сказав : 
Що або : 3 ) 

(Шепче 'му в ухо.) 

Л О Ґ о ш (зриваєсь на ноги). 

Хльо!!! — а ти-ж мені сп зараз 
Яе забереш від мого халашу?!!! — 
Руш ! ! ! — забери си, гицілю оден, 



*} В автоґр. А. : дальші рядкп ось які : 
II за старця загубленого ! — П ся 
Обнюшкала ся... 

2 ) В автоґр. А. : собі ходит 

Як в буддень так в неділю. — Але... і т. л 

3 ) В автоґр. А. були дальше ось які рядки: 
Що або най покннесь») ио добру 

Єго/>) — а нє — то я вже знаю — зза 
Котрої то смерічкп на дручкау; 
Засісти. — 



«) Первісно: покинет ся она. 

£) „ его по добру — а нє то я вже знатп му 

у) „ лайдаку. 



80 



Б • зараз 1 ) тут тобов усїх котюг 

X іьо — нагодую!!! -- Чуєш?!!! — 

(Хапає кріс с клинка). 

Забери си ! ! ! — 
Бо я тобі тут зараз... 

Семен. 

Гов ! — Я йду ! — 2 > 
А вадь и я туда дороги знаю, 
Де ледїнї у чирчий хрест стріляют! — 

(Иріч . 



Пята бесіда. 

Логош. 

Л оґо ш. 
И дийже-ж 'го неволн чернівекі ! ! !... 
Ба ци-ж оттому Богови старому 
Пже війшли дни, цц шо, шо перейшов 3 ) 
Сес світ лиш на самі діяволи ? ! — 
11 дий 'го — хльо ! — А Дмитро Нестерюк. 
Хот и богато тикав собі піря 
Там, де не треба — то усе таки 
Хлопчішшє чемний був, 4 ) огідний, шшірий, 



*) В автоґр А. первісно: твоїм сгервом всіх... 
-) .. „ дальші рядки ось які: 

Але абе-с лиш ти ще не ходив без 
Каманака ! ! ! — у Красний дїв пішла ? ! — 
II я у Красний дїв дорогу знаю! — 
Там предсє-ж ледїнї (неречеркнено : п в честнпй) у хрест 
стріляют ! — 

:; ) В автоґр. А.: Передав 

Отцес бешшесний світ діяволам 
У руки — хльо?! — 
4 ) В автоґр. А. ідуть ось які рядки: 

був за себе чемний, шшірий, 
Огідний, прибзний, — та отлсе-ж на шо 
Злий дух го переправив (пери.: перевів), шо біданка 
Теаерь липі корчми пазит — бре!.„ Але 
Хіба і'нх я був ліпший, екби н 



— 81 — 

Та от бк закаменнпк обійшов 
Біданку, що теперь лпш корчми пазит!... 
А й з Марком тим хіба сегодне-завтра 
Таке не буде, оре ? — А ти гадаєш ? ! 
Дівки біда, хльо ! — Єк хлопчішшєви 
Прилипнут до душі — то й піп с кадилом 
Нїчо' вже не поможе ! — Дий 'го кат ! — 



Під пене Юда так си підсадила. 

Єк під Неетерючка ^перв. : оттого Дмитра?) — Гм, гм, гм!... 
(Хвиля.) 

Але шо я таке? нїчо би си 

П з мене не звело! — Не гірший Юдп? — 

Або-ж и Марко тот сегодне-завтра 

Не озмет си друкарпти по корчмах, 

Єк тот Нестерючок. 

Почавши від слів: »Гм гм гм!. .« аж до: »тот Нестерючок* 
перечеркнено в автоґр. А., а дальше іде ось який текст: Дівки 
біда, брє, [первісно :хльо. ] 

Дальший рядок перечеркнениГі : 

Нїчо' би з них си не повіводило! — 

Опісля ідуть в автоґр. А. ось які рядки : 

Єк ти хлопчішшєви — хльо — до душі 

Прилипнут — то и піп с кадп.том не 

Поможе вже нїчо' ! — Оттак матбути 

И з Марком буде, хльо! — А чіп гріх? — мій! — 

Дальше ідуть знов перечеркнені рядки : 

и дий 'го кату!... 

Але-ж бо й Марко тот, у дїтьче би 

Си записав ! — шо він собі гадає ? ! — 

Ану шо шє на старість одурію!... 

Тут читаємо текст неперечеркнений : 

И дий 'го катови!... Та шо я дїю? — 

Ану, шо шшє в нетрудне одурію! — 

Шо я за ним с каманаком в руках 

Ходити му та го шшє панькати, 

Аби у мене дівку сватав? — А 

Не діждав би він того ! ! ! — Таже-ж він 

Си тємит 6 світі — у дїтьче би 

Си записав на віки ! — шо кирниця 

Не піде до відра, але відро 

Все муспт до кирнпцї! — А коли 
Му хоче ждати си, аж піде піч у 

Дрива — то най же жде — у дїтьче би 

Си записав! !!.... 

(Пріч.) 

ПИСАННЯ ФЕДЬКОВИЧА III, 1 . Б. б 



— 82 — 

Та хто вітак 'го буде мусів, хльо, 
Карканитп на свою душу, ек 
Не я?! - И дий 'го кату! — Але-ж бо 
II він повинен знати, шо кирниця 
Не піде до відра, але відро 
Лиш мусит до кпрницї, хльо ! - - Цн може 
Гадає, шо с каманакозі в руках 
За ним ходити му та панькати? 
Не діждеш того, песїй Фудулнеку!!! — 
Хоть аби ме просив и сам владика!!! — 

(Пріч.) 



Шеета бесіда. 

Калина. 

Калина, 

(вишиваючи рукави, виступає.. 
А дома, Катерино? — Катери! — 
Нема. — Підожду трохи. — 

(Сідає на приспу.) 

Ох мій Боже 
И Катерина та, не знаю, чим 
Так Бога прогнівила велико. 1 ) 
Що батько їй ю хоче утопити, 
И то за кого ще? — за мого брата, 
За того мого брата Семена, 
Що перед ним и кидри по лісах 
Ся зодрегают !... Але їй ніхто 
Хоть не боронит, з милим 2 ) говорити. 
А брат мій присягав ся, щог абих 



') В автоґр. А. : 

И та подружечка нещасна моя, 

Не знаю, чим так Бога прогнівила. 

і: автоґр. А. бачимо тут довший вариянт: 
З милим своїм Марком 
Поговорити!... А я мушу Дмитра 
На милю обходити!. . Ох мій Боже!.. 

Плаче, утераесь рукавом, а вітак співає: 






— 83 — 



До Дмитра лиш слівце заговорила, 
То й ворон кости 'му не позберае!... 
А мому братове, що він на Краснім- 
Дїлу у хрест святий стріляв — 

(За хатов вют пси. 



Чи-ж я в лузі не калина була?... 
Чи-ж я в лузї не червонна була?... 

За що-ж мене порубано. 

Ще й гілячко ноломано?... 
О, недоле-ж моя !... 

Чи-ж я в неньки не дитина була?... 
Чи-ж я в неньки не єдина була?... 

За що-ж мене, моя нене, 

З моїм милим розлучено?... 
О — нещасная-ж я!... 

Чи-ж не було річки утопити?... 
Ніж мя мали з милпм розлучити?... 

Лучіпе в Дунай, лучше в море, 

Як серденьку таїть горе!... 

Лучше в море до дна !... 

(Плаче, утераєсь, а вітак каже.) 

Та най би вже лиш я!... Дівчата- ж ті 

Однако лиш на горенько та нужду 

Судились на сей чорний світ!... Але 

За віщо мого Дмитра любого 

Мій закаменнпй братчик на таке 

Аж перевів, що люде 'го тепер 

Цурают ся?... За то одно, що він 

Мя вірне полюбив!... О, Дмитре мій!... 

Не знаєш, як тебе я вірне любю!... 

Коли-ж мовчати мушу!., так мовчати, 

Як чорна та скала на Чорногорії... 

Бо мій лукавий брат мп присягав ся, 

Що як до тебе пів словечка лпш 

Абпх заговорила нехотя — 

То тілько й твого віку молодого!... 

А мому братови пеколному 

Не треба й присягатись на таке, 

Бо він давно діяволови душу 

Продав уже, тогди ще, як (переч. : у хрест) на Красніи- 

Дїлу у хрест святий стріляв!... 



О Хрвсте ! ! 
Запевне він пде!... бо лиш на него, 
Бо лиш на мого брата пси так вют, 
Як на скаженого якого вовка!... 
Ратуй мя. Снне Божий ! ! !. . 



Сема бесіда. 
Семен. Та, що була.') 

Ссме н, 
(у зброї, близнпця 2 ) на плечу.) 

Ха ха ха !... 
А я-ж не кажу, брє^! -- а я-ж не кажу?! 
Стара, бач, не спостигла у село 
Ще потечи ся — а Калинка моя 
Вже и в посестрицї !... Нема, бач, с килі 
Про того Дмитра чорнобрового 
Поцокотіти ? — щоб 'му ся легонько 
У Мошка, бач, під лавицев гикнуло? - 

Калина. 
Чи-ж тому Дмитрови ти ще не даш 
Уже раз супокою?! — Збавив-ес 
бго на віки вже... Що-ж білше хочеш?.. 

С є м є н. 
В гроби 'го та в хрести 'го та у душу!!! 
Він що собі гадає, друк оден?!!! — 
Всі другі ледїнї, що не ему 
Ще 3 ) пара, кресаки вже з далеку 
Передо мною змітуют, а він 
По протів мене як по протів чорта?! - 4 ) 
Коли-ж ему я чорт, то буду чортом, 
А то таким, що всіх пеколннків 
Переветит!!! — він що собі гадає?! — 



1 1 В автоґр. А. : Та що перше. 

-) я .. л кресом близнюком на плечн. 

: 'і Се 

4 ) „ Від иене як від торта сгоронит?! 



Що я, Семен Лелик, 1 ) ему у ласку 

Стояти му ? ! — Гого! — Але нехай 

Єго лиш нокортит. до тебе слово 

Заговорити зламане, ану 

Чи ним усіх вірлів тих чорногірскпх 

Не погодую ? ! — Я-ж Семен Лелнк ! ! ! — 

Калина. 
И ти-ж ся Бога не боїш, Семене?... 2 ) 

Семен. 
Семен Лелик?!!! — Нї чорта та нї Бога!!! 
У Красний-дїв ! ! ! — Туда мені" дорога!!! З і 

(Пріч.) 



] ) В автоґр. А. : 

Лелик той, що на Краснім 
Ділу у хрест стріляв — терпіти му" 
Аби оден пометок, і переч, гордував" віхоть, друк, 
Та дув ся протів мене?! — Але най 
'-) В автоґр. А. читаємо дальше: 
Гадаєш, що чортівскі твої речі 
Не чує Господь з неба?!... 

Семен. 

Та най чує! — 
Що ми за діло! — А коли ему 
Не хоче чути ся.... по церьковах 
Богато має воску : най сп уха 
Позатикає! — Але в Гуцула 
■Одна лиш думка є : світ по під нога ! ! ! 
А з світом разом чорта або й Бога ! ! ! — 

і Йде, але вітак стає п обертаєсь.) 
А як волошин прийде, то скажи 'му, 
Що завтра рано і перв. : я сегодне і полювати му 
У стріленого там хреста на Краснім 
Ділу: аби раненько там (пер. : в сей час туда) прийшов!! 

(Йде. - За подрев — до собак.) 
А де ви, песї юхи ? ! — Перше, як 
Без зброї приходив — то мя присіли 
Як того старця були, а теперь 
Підкорчпли фости — та в чагори? — 
Ха ха ха ха ха ха!... У зброї сила!!! — 
Кріс побратим, хльо!!! — а близнпця (перв. ручницяі 

[мила ! ! ! — 

І Пріч. і 
я ) В автоґр. А. вариянт: По головах обох мені дорога. 



86 



Калина. 
О, Боже! Боже! Боже!.. Але тихо! 
Там, чую, хтос пде? — Мітрана наша ! 
Тота весела Маркова сестра !... 
И я колись така весела була !... 
Теперь лиш тужу, як тота зазуля!... 



Оема') бееїда.'і 

Мітрана. Та, шо була. :; ) 

М і т р а и я 

.ще за подрев, співає.) 

О ! бих мала такі очи. як та Божа Сила, 

Яж бих собі жандарика в сей час ирплюбпла !. 



!) В автоґр. А. : відповідає сій сцені бесіда девята. 
2 ) Осма (первісно Семаї бесіда виглядає в автоґр. А. ось як 
Калина сама. Зараз вітак Мітрана. 
К а л п на. 
И се щось буде новітного, що 
Домів мя не нагнав ? .. Матбути на 
Нове якес лукавство думає?... 
Бо він тогди такої доброї 
Лиіп волі!... Та ще й того волоха 
Проклятого до себе дожидає «) 
В стріленого хреста!... О хресте ти!....-?) 
Хреста на Краснім тім ділу!... О хресте! 
О, хресте ти святий та богоносний : 
Чиж Син той Божий на тото на тобі 
Страдав — аби теперь усяка погань, 

Всі ОПИрІ, ОПрШНКН, ЗЛиДЇЇ, 

Усі убійникп та душегубпї 
Стріляти в тебе мали на тото, 
Аби їм їх пеколне ремісло 
Вело ся?... О — ти хресте наш святий!... 
Зневажений ти хресте!... Але гахо! — 
Дальше як в автографі Б. 

;: ) В автоґр. А. . перше. 



«) В автоґр. А. перечеркнено : 

Та й го ще де? у стріленого того ще хреста! 

/)) Первісно: Боа 



— 87 - 

Бо у того жандарпка кресак у косицях, 
А як оде доріжкою, годі надіївит ся!... 

Бо у того жандарика ще й ясная зброя, 
А як йде доріжкою, аж серденько гоя!... 

(Виступає, обшиваючи кресак оґальоном, и говорих сама до себе.) 

Та цур мені! — хіба- ж я не дурна, та 

Не божевільна, що мені сегодне 

Все смутчі ті жандарі лош на гадці'?! — 

Хіба-ж мені до них яке є діло, 

Чи що таке?! — Овва! — дїтько не видів 

Жандарів ми !... Ох мені лишенько !... 

Се ти, Калинко, тут?! — 

Калина. 

Я, чічко ма! — ') 
Прийшла до Катерини на годпнку, 
Та не застала дома. — Але добре, 
Що ти прийшла!.. Сядь! — поговоримо!... 

М і т р а н а. 
Та чорт мені сегодне ся сидит !... 
В одно, в одно лиш песї ті жандарі 
На гадці ми плетут ся !... Ну-ко? — 

(Обзерає шите.) 

Ох 
Ти ластівочко моя золота 
Та намальована !... Се-ж рукави раз 2 ) 

(Приміряє до себе.) 

Таже-ж той жандарь молоденький — як би 
Мене в сих рукавах... Та цур мені ! ! ! — 3 ) 
Се що сегодне, та ще и в суботу, 4 ) 



') В автоґр. А.: душечко! — 
'-) я „ Се-ж рукави !!! 

і „ ,. Та цурже ж ми!!! 

4 і .. „ Се що таке сегодне, в пяхницу 

і Переч. : пек би 'му, ще її в суботу . 



88 



Зо іннов нодїялось?!... Єй Богу, що 
С престріту !... Твій брат дома? — х ) 

Калина. 

На потік ся 
В нетрудне на польоване, аж там 
У Красний-дїв, де стрілений той хрест, 
Та ще й волошина там дожидає!... 

М і т р а н а. 
Ох мені лишенько !... А він мені 
Тої ночи и снив ся!...-) 

Калина. 

Хто ? — волошин ? — 

М і т р а н а . 
Волошин, ц твій брат, и Марко, й Дмитро, 
И ті оба жандарі, що у наше 
Село усе заходя : всі стоя 
Тобі дес ніби під тим стріленим 
Хрестом. 3 ) — И бігме так, сестричко Фанна 



1У / В автоґр. А.: 

С престріту! — як не те — то я вже не 

Мітрана — а жидівска непрана 

Панчоха!... Твій брат дома? — 

*-) В автоґр. А.: ея снив. 

3 ) я , іде тут ось який варнянт 

Аж тут я той дивю ся 
Сестричко моя намальована — 
Аж він зробив ся дес тобі такий — 
Такий великий дуже — аж у небо!... 
II бігме так, зазулько ма пишна, 
А не у саміське небо !... Госпідку — 
Гадаю ніби я собі дес — шо 
Теперь се с цего буде?!... Аж тут визву — 
П бігме — павочко ма золота! — 
Аж він тобі нараз ся став хітати — 
Хітатп іперв. хитати) та хітати — ніби дес 
Хотів би падати, та ще и сам 
Не знає — у котрий би бік!... II Бігме, 
Ма чічко срібна нерв.: золота)!... 

Калина. 
Цить!.. Мені аж страшно!... 



89 



Та намальована ! — Аж тут я нїби 
Дес стою за смерічков, та ся дивю 
На стрілений той хрест — а він тобі 
Зробив ся дес такий великий дуже — 
Аж у саміське небо ! — Госпідку — 
Гадаю я собі — що з сего буде?!... 
Аж тут я дпвю ся — а хрест той став 
Тобі хітати ся... хітати ся. . 
Дес нїби він хотів би падати... 
Тай сам не знає ще, в котрий би бік 
бму се зважитись!... 

Калина. 
Цить ! прошу тя ! — 
Мені" аж страшно слухати !... 

М і т р а н а. 

И Бігме — 
Що правду тобі кажу, рибочко!... 
Але твій брат дес с тим волошином — 
Завис би ! — як иокмітили, що хрест 
Той стрілений хотів би падати, 
Та ще розгадує, в котрий би бік : 
А в'ни оба на раз до него ! та 
Давай тручати 'го на того Дмитра, 
Що він дес нїби з боку сам стоїт, 
Як підний сирота!... 

К а лина (плаче.) 

О. Дмитре ї... 1 ) й в снї 
Тебе цурают ся!... 

М і т р а н а (утераючись). 
Та що бо ти... 
Дурна та божевільна'... 



Мітран а. 
Але твій брат дес с тпм в> лопшном — 
Завис би - дай же Боже ! — як уздріли. 
Що хрест той нїби хоче падати — 
А в'ни оба... і дальше як в автоґр. Б. 
') В автоґр. А : О. Дмитре переч. 

О, Дмитре безталанний мій!...) 



- 90 - 

Калина. 
Та чому 
Бо вже не доповіс?... Що стало ся 
С хрестом тим, як хотів він надати, 
А в'ни єго тручали? — 

М і т р а н а. 

Так, зазулько! 
Та ще й на того Дмитра-сироту !... 
Але ті два жандарі. що у наше 
Село они заходя : *) Дугай той 
Пишний та чорнобривий — Цпть же-ж! 

(Наслухає). 

Біг.ме — 
Що там оба идут! — Що будемо 
Теперь ми діяти ? ! — втікаймо, любко ! 

Калина. 

Та цур тн біснувата ! — що таке ? ! — 
Ми дві хіба оиришкп?! — Най идут! - 
Онн запевне за тим волохом 
Шукают, що жидівскі жупники 
Пікрав дес ! — А до нас яке їм діло ? 



Девята бесіда. 

Дугай и другий жандарм. Ті, що були. 2 ) 

Дугай. 

День добрий вам, 3 ) дівчата! — Не во гаїв! 
Чи тут лиш не за волоха говірка? — 

М і т р а н а. 

Тадь ! — нам волохи ваші в голові ! — 
Що ми за діло !... 



1 ) В автоґр. А.: приходя 
„ перте. 

■) „ .. Добрніі вечер 



91 - 



Д у гай. 
С правди? — нам 'го треба? 
Міт р а н а. 
Та цур же вам, паничу! — а вам що?! — 
Хіба до двірника не знаєте, 
Та в нас про злодіїв допитувать?! — 
Отто мені' жандарі !... Таже-ж ми 
В жидівских жупниках не ходимо?! 

Калина, 
(нигаком, штуркаючи Мітрану . 
Та цить ! — 

Дугай. 

А Марко дома? 
М і т р а н а. 

Якже-ж валі 
Сегодне не с престріту, то даю ся 
Тут зараз вихрестити на жидівку !... 
А вам до Марка-ж що за діло?! - в і» 
Єго з волошином рівнаєте ? ! — 

Кали н и (як перше.) 
Та цить ! ! — 

Дугай. 
А може й Марко не боку є. 
Від мене, як той волох? — 

М і тра н а 

А чому-ж ви 
Не хочете 'му приповістись, відки 
Ви родом, та й якого стану? — га? — 
Чому 1 ) не хочете? — А він за те 
И гнїваєсь на вас. — Бо може бути, 
Що ви панич який, або попович, 
Або на решті' й жид. — 

Калина (як перше). 

Заткай же ся! ! ! — 



') В автоґр. А. : миму. 



- 9і 



М і т р а н а. 

Ага! — що ми за дїло ! може мя 
У ланцушки вбере? — 

Дуга й (нишьком). 
Чи ти мене лигп 
Сердешного не вбрала!... 

(На дослух, жертом). 

Ну, а як би 
Така діправди вбрав ? — 

М і т ран а. 

Та цур же вам ! ! ! — 
Чи чув таке вже хто?! — А я-ж опришок?! — ') 
Та Марко би — ох мені лишенько!!! — 
Ми тут говоримо — а він и йде!.. 
Та буде мені' зараз, що кресак 
'Му й доси не обшитий !.. Боронїт же-ж ! — 
Бо ви отсеаіу виннії !... 

(Бересь приязно ДО 1ІШТЯ.) 



Десята- бесіда. 

Марко, — Ті, що були. 3 ) 
Марко 

(ще за подрев, співає). 

Де б в світі до окола, 
Як керманичеви воля? — 
Гоя Чермуш, гоя Фалї !... 
На дарабу — та все далі'!... 

Світ ся нїжит світ ся нудит, 
Світ ся ріже, світ ся судит:... 
А керманич не питає... 
Свердев в рук», плоть збиває !... 



і ) В автоґр. А. тут ще рядок: 

Чи лажу по жіпііігкнх коморах? 

'-') В автоґр. А. первісно: Одинаціта. 

:| ) _ , перше. 



— УЗ — 

Насів богач над грошима, 
Ще й с черленими очима : 
Квоку, квоку. грошенята!... 
Виведут ся чортенята!... 

А керманич кирму в руки : 
Нуте разом 1 ) срібні щуки! — 
Гоя Чермуш, гоя Фалі !.... 
На дарабу, та все далі !... 

(Свердев. сокиру, п флояру 2 ) в руш', виступає. — До жандармів) 

Добрий вечер ! — 

(До ЗІітрани і. 

Та й ми, зазулько, тут? — а мій кресак 
На завтра сам ся обшиває? — 

М і т р а н а. 

Тадь ! — 
Я-ж ніби сему винна, або що ? — 
Коли отсї два паничі розумні 
Не мают иншої роботи, як 
З нас двох тут потроколи лиш тягнути, 
А то за кого ще ? — за волоха 
Поганого, що жупники жидівскі 
Пікрав !... 

Дугай. 

И справди, Марку, що за ним 
Ми се шукаємо. — А може ти 
Би нас порадив, як его у руки 
Дістати ? — 

Марко (ображений). 

Я ? ! — Я з роду душями. 
Не торгував ще !... 

(До другого жандарма). 

Як здорови? — А 
Тото, що ви оногди мя цросилі.', 



*) В автоґр. А.- й ви гак. 

2 ) „ „ марпиарску люльку. 



— 94 - 

Я вавтра на беспечне ваш дістану. — 
А в понедівнок, як Бог даст діждатп, 
То гнати му дараби на Віжницу. — 

Дугай. 
Коли ? — у понедівнок ? — 

Марко. 
Так гадаю. — 
Але чого ви се питаєте? — 
Чи знов вас не кортиг, цїсарский хрестик 
На груди заробити? — Пане! пане!... 
А я бих вас просив, вже дати покій 
Собі с тим скаканем у Черемуш І... 1 ) 
Хіба-ж на черемскому поберіжю 
Ще мало тих хрестів та могил ви 
Керманицкнх ? — Та ще и вашеї 
Там треба?... Шкода би!... 2 ) А нам всїмом 
За вами жаль би б>в!... 

(Дугай утераєеь нишком і 
М І т р а н а (утераючись). 
Ба чи вже раз 
Заткавш ся с тим твоїм Черемшем 
Поганим?! — Та бо бігме !... Як вже раз 
Залізе у той смутчнй Черемуш, 3 ) 
То бовтав би ся в нїм, як дїтько 4 ) у 
Болоті!... Навіть в снї нїчо' не діє, 



Ч В автоґр. А.: 

Бо то ріка не певна (погана! головна!; як той змий! 

И як той змий чатує, де и якби 

Пожерти людзку душу!... Задля того-ж 

Нехай умолю вас, мій пане любий!... 

(Дальше як в автоґр. Б.) 
-) В автоґр. А.: 

Що инше наше! 
догів тпх бідних, що ми с того 
Годуєм єною душу!... Але вам?... 
Яка вам гія, пане, довгий вік 
Міняти за короткий?... А нам всім... 

ьгае як в автоґр. В. 
'■'■) В автоґр. А.: Черемуш єго. 
4 ) „ .. чорт (переч.: дїтько). 



95 



Як той свііі Черемуш в оден гайташ 
Пилує !... все дес ніби тоиит ся 
Та Николая молит. — х ) 

Жан да р м. 2 ) 
От лошіт! — 
Бо в товариш мій щось зажурив ся !... 

(До Дугая.) 

Чи знов не голова тебе болот? — 
Се в тебе не купитп !... 

(До Марка.) 

Ну-ко, Марку ! — 
Та заспівай про того хорою 
Нам жовняра, що я оногди чув 
Від тебе на Віжнпцп! — Гарна пісня!... 



*) В автоґр. А. : 

Та все отца святого Нпколая 
На поміч призиває... а то так — 
Що 'му не раз — от хоть би й на сегодне, 
Аж піт студений стане на чолі!... 
Волів бес заспівати зіроньци 
Отті вечірні там, що так прпкрасно 
Над (переч. : Там) Чорногоров еходпт !... 

(Співают гуртом.! 
2 ) Далі дописано в автоґр. А. : 

От лишіт, 
Бо и товариш мій ся засмутив!... (переч.: журит чоо 
Волієте якої заспівати 
Про того жовнєра недужого (перв. : От хоть би й про той 

[камінь маймуровпй) 
Що Марко раз співав!... Ну, Марку!... Ну!... 

і Співают.) 

Добрий вечер на сей вечер 

О — ти зоре — ти вечірняя!.. 

Вийди, вийди на розмову 

Дівчинонько моя вірная!... 

О не буду розмовятп. 

О, не буду, милий серденько!... 
Аж як станем на ко верни 

У неділю к церкві раненько!... 



- 96 - 



О!... рускі пісні наші ті прекрасаі !... 
Як райскі пташко !... Як соколи ясні !... 

(Співают гуртом.) 1 ) 

Там під вишнею, там під черешнею 

Хорий жовняр лежит, 
Та скаржит він ся ще й на головочку, 

Що 'го дуже болит !... 

Ох болит мене моя головочка, 

Сам не знаю, чому V... 
Ох полюбив я молоду дівчину, 

Сам не знаю, кому !... 

О -- болит мене моя головочка, 

Та уже три дибі ! ... 
О — полюбив я молоду дівчину, 

Та чужим, не собі !... 

О — принесїт ми водиці с кирннцї, 
Бо бажит ми ся пить !... 

О — полюбив я молоду дівчину, 
Та мені з нев не жить !... 



О — принесїт ми водиці с кирннцї, 
Ще й кришталевий куб !... 

О — полюбив я молоду дівчину, 
Та візьме ю нелюб!... 



Тогдн-ж буде розмовонька, 

Тогди-ж буде твоя зо мною !... 
Як місяця, як короля, 

(' тин зіроньков ще її вечірною !... 

(Заслона.) 

Цілий сей уступ від слона: Жандарм — аж до: Співают 
гуртом — в автоґр. А дописано що ііно по викінченю дії, — по 
ПІСНІ', ІДО йде нпзше 

') В автоґр. А.: хором. 



— 97 — 

О — ти нелюбе, ти шене не губи, 
Бо я й так вже пропав!... 

А викопай ми у поли могилу, 

Та ще й хрест ми постав!... 

О — ме там йти молода дівчина, 

Та й заплаче собі 
О — ще й по тому миленькому свому г 

Ще й по вірні любі!... 1 ) 

(Заслона.) 



*) Редакішю сеї пісні попередила в автоґр. А. иньша, 
трої маємо кілька перечеркнених рядків: 

В чистім поли край дороги 

Стоїть камінь маймуровий, 

А на тіїм камінчпку 

Сидит жовняр (переч. : хлопеці чорнобривий. — 

О, сидит же-ж він, сидит, 

Та ще й думку думає. 

ПИСАННЯ ФЕДЬКОВИЧА ІІГ, 1. Б. 7 



ДРУГЕ ДІЛО. 



ІІОДРЯ. 



Поперечний плай на Краснім ділу. — У затилю камяні східці, на 
них постамент, а на нїм великий деревяяпй п мальований хрест. 
місцями постріленпп. — На около хреста кілька яворів, під яво- 
рами дикі рожі. — Пора: ранок. 



Перша бесіда. 

Катерина. 

Катерина. 

(за поясом сокиру, у ліві руцї кітлнк повен вінків и кптпц, ви- 
ступає, зачинає хрест уквітчати п співає;: 

На горі-рокитї, 

Там явір зелений 
А під тим явором 

Ще й хрест постріленнй. 

А в неділю рано 

Ледїнь ся зберає, 
Кріс тай порошниці 

На се уберає. 

О спну-ж мій, сину, 

Чи Бога не знаєш, 



- 1)9 - 

Що в неділю рано 

На лови гадаєш? 

На що-ж мені Бога ? ! 

Будь нене здорова! 
Бо я йду на лови 

В зелену діброву !... 

А у ті діброві, 

Там явір зелений, 

А під тпм явиром 

Ще й хрест постріленпй ! 

Стрілив в него раз, раз 
Гори залунали, 

Стрілив в него другий, 
Дебри застогнали... 

А за третим разом 

За Божим ириказОм, 

Вже й несут ледїня 

Без душі на кілю !... 

О так гордий стрільче !... 

Не меш уже білше!... 
У Божего Сина 

Стріляти не сила!... 

(Говорит.) 

Коли-ж бо злі та нечестиві духи 
Тим не питают, але ще и доси 
В сей хрест святий стріляют, 1 ) 
Аби їм їх пеколне ремісло 
Вело ся по лукаві їх снодобі : 
Кому убійництво, кому оприство, 
Злодійство, звідництво, стрівба, чарі ; 
О, хресте ти небесний !... Бо від чого 
Зневажливі сі близни, як не від 



*) В автоїр. А. : стріляють — а стріляют. 



— 100 — 

Поганих рук та нечистивих куль?.. 
О, бідний хресте !... 

(Цїлює хрест.) 

Як би моя сила. 
То я отсими моїми грудьми 
Тебе від їх зневаг би заступила !... 
Я перша, а мій щирий Марко 1 ) другий!... 
Той любий Марко мій !... 

(Хвиля.) 

Та де-ж він, що 
бго не має тут?... Та-ж він казав, 
Що тут мя ждати ме?... Де-ж нам двійком н 
Поговорити, пожурнти ся, 
Як не в святого сего тут хреста?... 
А тут его 2 ) не має!... Де-ж барит ся?... 
О хресте ти святий !... чи лиш ему 
Яка лиха пригода ся не стала?... 
О, хресте змилуй ся ! не убивай мя !. . 
Та-ж я тебе ніколи а ніколи 
Не проминула ще, ве уквітчавше, не 
Пошанувавше та, поцїлювавше, 
Як се тобі святому ся годит?!... 

(Цїлює хрест.) 

И буду всїгди цїлюзати тя !... 
А на вінки та кигицї тобі 
Цїлїський мій зїльник я позриваю, 
Та ним тя уквітчу, о хресте добрий... 
Лиш крий та заступи ти мого Марка 
Від всякої пригоди, бо ми тяжко 
Та важко щось на серденьку!... 3 ) 

(Сходит СХІДЦЯМИ.) 



М Б автоґр. А.: той щирий переч.: мій любий. 
2 ) „ „ А тут же 'го не має!.. 

3 } „ „ перечеркнено : Семен. 



- 101 — 

Друга бесіда. 

Семен. Та, що була. 1 ) 

Семен (ще за подрев). 

А гой ! ! !... 
Катерина. 
О, хресте ти небесний!!!... 

(Віжит знов під хрест н стає під него плечима). 
Семен (впступас). 

Ха ха ха !... 
И сто хрестів тобі тут не поможут ! 
Ти в мої шпони впала пташечко ! 
И зробю тут с тобов, що ся мені' 
Самому схоче ! ! ! — 

Катерина. 
Того ти не діждеш ! ! ! — 
Семен. 
И хто-ж ми заборонит? — 

Катерина (тягне сокиру). 

Хрест святий, 
И стальова отся моя сокира ! ! ! — 
Оден лиш крок до мене, а затопю 
Ти ю у ті чортівскі твої груди 
Аж по самий обух ! ! ! — 

Семен. 
Ха ха ха ха ха!... 
А ся близничка? — ся моя близничка 
Що варе каже? — 

Катерина. 

Я- ж хіба втїкаю? — 
Стріляй ! — Лиш добре мірь, щоб через мене 
Сей хрест святий ти не надвередив ! — 
Бо хоть у него, як прнповідают, 



*) Б автоґр. А..: перше. 



- 102 — 

Уже всіляка погань о стріляла: 
То все-ж такої погани, як ти, 
бго святого кулька ще запевне 
Не досягала!... 

Семе н. 

Ха ха ха !... Ого ! — 
А ті два-ж 1 ) близни право над тобов — 
Від чіїх рук, як не від моїх, оре?! — 
Семен Лелпк стрілец на цілі гори ! ! ! — 
А ся близничка моя добре бе ! 
Не має їй догани ! — на волос 
Тобі в'на не схибпт ! - - Она-ж не даром 
Настрілювана у оттой там хрест ! — 
А сли мені не віриш, то на собі 
Тут зараз нриконаеш єн .. 

(Лагодит ся стріляти.) 

Ще раз. 
В останний, головний ще раз питаю, 2 ) 
О, Катерино хочеш бути шойов?!!! — 

Катерина. 
Стріляй ! ! ! — 

Семен. 

В останнє тя — 

Катерина. 

Стріляй, ти кажу ! ! ! — 

Семе н (зводпг курки 3 )- 
То ж у чортівску путь... 

(Прикладає її нірит у Йатерину, але раптом намірковуесь, бере 
кріс з лиця н спускає знов курки 3 ). 

Та що я се ? ! — 
Ха ха ха ха!... Не шкода-ж би набою, 
Коли у мене ішшин спосіб в, 



*) В автоґр. А. : ті два. 

2 ) ., „ сей рядок пропущений. 

3 ) . „ К]іЄПІЄЛПНЄ. 



— 103 — 

И беспечвїщий, дику пташку сю 
Приборкати собі?! — Ти любиш Марка? 

Катерина. 
II буду 'го любити аж до смерти ! — 

Семен. 
А хочеш ти, аби він жив на світі ? — 

Катерина. 

Семене ! ! !... 

Семен. 
То-ж за місяць будеш моя!!! - 
А не — то тому твому співакови 
И ворон кости вже не занесе ! ! ! — 
Ти-ж розумієш мя ? — 

Ка т ерина 
О, хресте Божий!!!... 
Семен. 
Иди-ж теперь, та лагодь ручники ! — *) 
Руш ! ! - - Заберай ся ! ! ! — 

(Катерина мов без душі-) пріч.) 



Трета бесіда* 

Семен. 

С є м єн. 
Ха ха ха, ха и 
И то би була слава, щоб Семен, 
Семен Лелик, та не умів собі 
С такими рицарьками дати ради !... 
Хіба-ж я даром у оттой там хрест. 
У той несамовитий, знахарский, 



х ) В автоґр. А. : 

Домів!!! — Там лагодь ручники мені — 

Або за Марка параетас!!! — Чо' ждеш'' — 

2 ) В авгоґр. А.: мов нежива. 



- 104 - 

Стріляв три рази вже, поклавше гадку 1 ) 

На ті хороші 2 ) химерні дївки ? — 

Бо від коли лиш парубоцку силу 

Почув у собі я, то я за ними 

Аж гиб ! аж пропадав ! — Та що ми с того ? - 

Коли, чим дуще я до них бувало 

Ся горну, прикладаю, прилипаю, 

Тим дуще з мене в'ни ругают ся, 

И то таков поругов, що ще й нині 

Палаю соромом, як ті зневаги 

Та глуми їх собі лиш нагадаю !... 

Тогди в роспуцї мої я йду. 

Як та стара волошка Лунґа 3 ) мя 

Учила, на самий Великдень рано 

До сего тут хреста и, скоро дзвін 

Воскресний перший долинами чую. 

Тогди стріляю двічи у той хрест 

И завдаю діяволови 4 ) душу, 

Аби мені за то пеколну силу 

Він свою дав на всї дївки ті смутчі!... 5 ) 

И чорт дотримав свого мені' слова !. . 

Бо на позев мій вийшов — хто? — діявол? — 

Ха ха ха ха!... На що діяволаві 

Трудити ся сегодне, коли мают 

Заступників за себе гірших них? — 

Волошин Лунґул вийшов на позев мій 

И научив мя сего способу, 

Що анї разу мя ще не завів, 

Що й над сестров Калинов я довів 'го, 

Що и над сев відважнов рицарьков, 6 ) 

Над Катеринов, нині доконав, 

И кілько схочу, тілько й доконаю 



') В автоґр. 


А. 


: стріляв се — а стріляв гадаючи. 


2 ) 

» 




и 


прехитрі, 
шпанка Хима. 


- 
5 1 




•• 
у 


пеколникови. 

порядок сих двох стнхів ось який 


Лий мев'ї 


за 


те 


він силу дав, 


Пеколну 


силу на усі дівчата!... 


'і В автоґр. 


А. 


■рішено: Сегодне тут. 



— 105 — 

Хоть над котров 1 ) там небудь, що она 

Мені" ся в око впаде ! — Ха ха ха !... 

Але бо з сев завзятов Катеринов 

Инакше зовсім діло. 2 ) — Бо сю дівку 

Я справди полюбпв, матбути за 

їй мужеску відвагу, н ю хочу 

За дружину си взяти, хоть би й силов ! 

Для того-ж мусит Марко той мені 

Вступити ся з дороги, хоть би и 

В могилу ! ! ! — бо я знаю, що лиш вів 

Мені на перешкоді и крім него 

Лиш я оден ледїнь для Катерини ! ! ! — 

Для того-ж я велів, аби той волох 

Мені ся тут приставив п на свої 3 ) 

Пеколні руки Марка перебрав ! ! ! — 

Для чого-ж 'го не має ? — Але може 

Він добре мя не вислухав и ме мя 

У ильмах ждати? — Піду відознати ! - 

(Пріч у ліво.) 



Четверта бесіда. 

Марко. 4 ) 

М а р к о. 

(с флояров у руш, надходпт с правого боку п співає, і 



Засіяйте сині гори!.. 

Залелійте як те море!... 
О !... там в долині, 
В червоннї калині 

Мої милої дпорп !... 



') В автоґр. А. : на котрі. 

2 ) „ ,. Се зовсім инше діло. 

3 ) „ „ п за мене 
На себе переймнв то чорне діло! — 
і ) В автоґр. А. : Марко сам. 



- Ш6 - 

А в'на содит у віконци 
Краща зорі, краща сонця!... 

О!... сію руту!... 

Зеленую руту!... 
Дай, подай, душко, руку !... 

Як я можу ручку дати?.. 

Взяв нелюба батько в хату !. 
Я-ж батька волю 
Не зломю ніколи... 

Бо ме мя проклинати!.. 

О !... не буде, моя зоре, 
Через мене тобі горя!... 
Я-ж до Дунаю 
Доріжечку знаю !... 
А з Дунаю у море !... 

Такі-ж то они всі' ті богачки !... 
Божила ся, що тут мя ждати ме, 
Як и давно мя вірне 1 ) дожидала ... 
А тут и сліду їй не має !... Ба !... 

(Утерає сльози.) 

За ніжного керманича одного 
Сто богачів ся найдут. дукарів. 
Що золотом від голови до ніг 
Обсипют ю, як райску паву в казці !.. 
А ти що, бідний Марку?... доки під 
Сокілским со;ертп в очи не заглянеш, 
То й повечеряти не буде що!... 

А в'на-ж мені так присягала ся!... 
Ха ха ха ха !... в'на присягала ся!.. 
Або-ж дівоча та присяга лалі 
Устоїт, як та ранїшна роса 
На яворовім листі?... Блисне сонце... 
Новіє буйний вітер... от тобі 



1 ) В актоґр. А. переч.: туткп. 



107 



Вже її по росї, що жемчугом світила- 
Сіяла!... Лиш очем !... посяг руков... 
Що з жемчугу зробило ся?... вода!... 
Дівоча вся присяга!... вся любов!... 

Та що-ж я нарікаю, нерозумний?... 

і 4и-ж сила їй, сей світ иереиначить?... 

ІУпрямого вітця усилувать?.. 
И я наговорив се!... А пішла 
Би мимо волї 'го она за мене : 

І То до якого-ж гаразду би се 

, Она прийшла ? — Керманпцкої ватри ? 
Ха ха ха ха!... хороші гаразди! 
Нема що и казати ! а ще для 
Богачки, що у роскошах росла, 
Як препишна та квіточка в царских 
Садах!... О хресте! хресте ти небеенш'і !.. 

Та що я нерозумний ще й хреста 

Святого се турбую ? — Щі; мені 

Він допоможе? — И над гробом навіт 

Мені не стане, не аби що!... бо 

Хто може знати, під котров скалов 

Або в котрім вертепі, у котрого 

Царя земли вадь 1 ) неирипертого 

Керманича нечасова могила?... 

А хоть би й знав хто... хто-ж ся змилун- 

Иокласти хрест на чужоземця гріб?... 

На чужоземця гріб!... Чи-ж в чужині 
Не має вже людий?... А може лучші. 
Як тут, де чоловік лиш тілько варт, 
Що срібло або золото заважит?... 
О!... на сю гадку сам матбути Бог 
Мене навів !... Чи-ж в понедївнок сей 
Я не жену дараби на Віжницу?... 
А відти Черемшев все далі! далї! 



В автоґр. А. се: 



108 



А відти Черемшев у світ ! у гліб ! 
А де найглібше буде — там у — 



гріб ! ! ! 
(Співає.) 

Будь здорова, Буковино ! 
Вже-ж по завтрю тя покину !... 
А сам піду в Чорне море, 
Розбивати своє горе !... 

А за морем другі люде : 
Там я тебе 1 ) вже забуду !... 
Там вже тебе не згадаю, 
То дівчино невірная !... 

Лиш вас, лвш вас, сині гори, 
Не забуду и за морем '... 
Лиш вас. лиш вас, гори милі, 
Не забуду и в могилі !... 

(Рве рожеву-; квітку . 

Урву собі дику рожу, 3 ) 
Ще й до серденька ириложу : *) 
Тілько й озму з свого краю 
За все, за все, що лишаю!.. 

Будеш, роже 6 ) незабута, 
З моїм серцем разом 6 ) схнути !... 
А як всохнем в чужім краю... 
То-ж обох нас поховают!... 7 ) 



*) В автоґр. А.: чей. 

2 1 „ „ переч. : с трави. 

:і ) Переч.: с трави чічку. 

4 ; В автоґр. А переч.: гай притулю полож(у). 

5 ) Переч. : чічко. 

6 ) В автоґр. А.: к купі. 

') В автоґр. А.: остання строфа носить сліди перерібок і П 
іправок. Перечеркнено тут ось які три рядки. 

О! ти роже моя — роже!... 
Аж обох нас де нї схочут. 
В ЧVЖV землю затолочут!... 



- 10.9 - 

Пята бееїда. 

Семен. Той, що був. 1 ) 
Семен. 

■ 

Гарно співаєш, Марку Зїничуку ! 
Нема тобі догани 2 )! — н від разу 
Бих не пожалував червінців сто, 
Аби мені на моїм весїлю хто 
Так гарно заспівав !... 

Мар к о. 

А ти-ж ся жениш? — 
Семен. 
Ще й з 3 ) Лоґошевов Савннов доньков ! — 

Марко. 
Як?! — Катеринов?! — 

Семен. 
В Сави-ж Лоґоша 
Одна донька лиш. — И казала завтра 
За ручниками слати. — 

Марко. 
Катерина? ! ! !... 

Семен. 
перед пів години. — 

Марко. 

Де?... 
Семен. 

Під тим 
Хрестом там. — А коли мені не віриш — 
Го придивись 'му ліпше ! — 



і ) В автоґр. А. : Той, що перше. 
-) В автоґр. А. : 

Не має ти догани. (Тут переч.: анї раз.). 
а ) В автоґр. Б. слово : з — пропущено. 



- по — 

М ар ко 

Га : .. 

Семен. 
Я-ж предсе 
Вінки ему не илїв ? -г 1 ) та нї єгп 
Квітками уберав ? — 

Марко. 
Бувай здоров !... 

(Хоче йти.) 

Семен. 
Гов ! 2 ) — стій ще, Зїничуку ! — Бо з нас двих 
Оден живий лиш иіде с цего плаю : 
Ти або я ! — Але Семен Лелик 
Ще й Богови з дороги не вступав ся, 
То-ж м)-сиш ти мені, хороший ти 
Співаку! — 

(Збераєсь до стріляня.) 

Лагодь ся ! ! ! 

Марко 

(йде під хрест и стає грудьми до Семена.) 

Я вже іотів !... 
Могла-ж она мене так зрадити... 
Чого-ж мені' на сім омразнім світі' 
Ще й жити?... Але ти, господний 8 ) хресте. 
Пімстиш ся ще за мене.... бо она 
От тут, перед тобою, присягалась. 
Що вірне мя любити ме!... Пропало!.. 
Стріляй теиерь, Лелеку! та лиш добре! 
Щоб довго не каратись!.. Бо мені 
Вже доста кари й так!... Чого-ж стоїш? — 
Чи може тя сумлїне налягає? - 
Я-ж тя прощаю, о Семене ! — Шпро 
Тебе прощаю я! по гуцулскп ! — 
Стріляй же-ж !!! 



; і Дальша часть сеї репліки в автогр. А. пропущена^ 

В автогр А.: О! 
3 ) В автогр. А.: о світлий. 



111 



С є м є н 
і'зводпт курки и стріляє. Близшщя замовне оба рази.) 

Га МІ... 

Мар і: о. 

Що, жусе?! — п стріляти 
Не вмієш ? — Дай сюда... 

(Біжит н вириває Семеновп ручніїцу з рук.) 

У мене не 

ІЗамовпт! — Співакам, як кажут, кріс 
Ніколи не замовпт... 

(Зводпт п мірпт у себе, але раптом зушшяєеь.) 

Що се я?! — 
Або-ж 1 ) не був Небесного се знак, 
И сила того там хреста святого?! — 
Для того-ж — 

(Мірпт у Семена. 1 

Правду, псе ти:!! — Катерина — 
Семен. 

Стій, божевільний 2 ) ! ! ! — Таже я отеє 
С тобов лиш жертував ! — бо Катерина 
Як тя любила, так тебе и любит, 
А я — 

Марко. 

А ти у моїх є руках, 3 ) 
О, шайтане проклятий, и тут зараз 
Пустив бпх в тебе кульку, та ся бою. 
Що олово святе би мя прокляло. 
Як бих у твої груди 'го пустив ! - 4 ) 
Для того-ж — жпй ! ! ! — А щоб ти не гадав, 
Що нїжні співаки стрілять не вміют, 
Тож подиви ся: вндиш надо мнов 
Отгі половини два? — 

(Цілить. | 



! ) В автогр. А. : Хюа-ж. 

2 ) В автоґр. А. переч.: бісноватий. 

) се. 

■*) .. ,. втопив. 



112 



Во имя 
Побідоносного хреста святого!!!... 

(Стріляє двічи. Два половикп падут.) 

Оден за твою душу, шайтане, 
А другий знов за того волоха 
Проклятого, що на прокляту иуть 
Тя перевів! — О!... шкода гуцула!... 
Семене Лелпку *) — шкода тя !... 

(Семен відвертавсь.) 

Чого ся відвертаєш ? — Я-ж не волох, 
А гуцул, як и ти се був колнс !... 
А щоб ти приконав ся сего слова : 2 ) 
То слово гуцулске ти тут даю, 
Що про то нинішнє чортівство твоє 
Ніхто ся не довідає по вік!!! — 
Бувай здоров, Семене ти Лелнку! — 
Гуцулска слава славна п без клику ! ! ! — 

(Подає засторопілому Семеновп кріс, а сам відходпт. 



Шеета бееїда. 

Семен. 

Семен Гне зараз). 

Се де я? '... Що ся дів?!... 

(Рує як звір.) 

Га !!!... Га!... Га?.. 
Чп-ж соромів таких набрав ся хто 
Ще з роду, чи на мене лиш самого 
УсТ сегодне мусят падати ? !.. 
II то від кого ще? - від ніжного 
Керманича одного, співака, 
Що я у него доси й свою ногу 
Них був не втер — не то ще!... Але мсти!!!. 

*) В автоґр. А. : Лелпчуку. 

2 ) .. .. переч. : що я гуцул. 



- 113 — 

Мсти над тобов, о віршиплетнику 
Голодніш ти, о то такої мсти, 
Аби аж пекло зодрегнуло ся ! ! ! — 

Але-ж бо й пекло неймовірне то 
Мене сегодне відцурало ся !... 
То невсипуще пекло, що ніколи 
Не любит ся барити, де ему 
Душа 1 ) яка прісна на 2 ) жир запахне !... 
Бо пнак — як би се могло ся було 
II стати, щоб отся блпзніщя моя 
Могла мене так була зрадити?... 
Отся близниця, що так вірне доси 
Мені служила?... 

(Мече кресом до землі'. 3 ) 

Нровали-ж ся в ад, 
Погрібачу оден 4 ) ти охабленнй ! ! ! — 
А с плїснївим, замлілим співаком 
Я и без тебе ще упораюсь, 
Аби мені волошин мій здоров лиш ! ! ! — 
Та де-ж він, СК...ВЦЙ син, 5 ) сегодне так 
Барит ся, що его ще тут нема?! — 
Чи може й ним який ся чорт вдавив, 
Як той Флоярник нині мойов славов ? ! — 
Ригнїт мені назад 'го, препрокляті — 
А то готів я вам, пресподники, 6 ) 
Ще того сорому завдати нині, 
Що тому там непевному хресту 
Ще покорю ся. нїже прочанин той, 
Що у Сочаву правит до Йвана 
Святого на покуту своїх злоб!!!... 7 ) 
Чи чуєте — чи ні?!!! — 

(Свпще в палец.) 



і) В автогр. А. : Душя. 

2 ) „ переч. : вічний. 

3 ) „ „ об землю. 

'і „ „ переч.: О, кочержанику ти... 

5 ) » Б. поправлено на боці чужою рукою: вражий. 

6 ) „ А. : бездушники. 

7 ) „ , зол!!!... 

ПИСАННЯ «кдьковичл ПІ, 1. Б. 8 



114 



Сема бесїда. 

Лунґу.т. Той, що був. 1 ] 
Лунґу л. 

Нуй стріґа, мой! — 2 ) 
Я-ж тому брє не винен, що Катріна 
Пі того Марко любит? — Марко май 
Формос баєт, декит еш домнята !... 
Ха ха ха ха ха ха !... 3 ) 

Семен. 
И ти ще з мене 
Кепи меш бити, байстре ти циганский ? ! — 
Ти забуваєш, що як ми ся схоче, 
То ще сегодне тя подам у руки 
Жандарям ! — 4 ) 

Л у Н ї у Л (здоймає кріс з землі'). 
Ти?1 — мене?! — Чи я тебе?! — 
Гадаєш може, гуцуле дурний, 5 ) 
Що я нїчо' не видів зза корча, 
Що ти с Катрінов се хотів робити, 
А що с тим Марком тут? — 

Семен. 

Діяволе ! ! !... 
Лунґу л. 
Ха ха ха ха !... А ті-ж діяволи, 
Брє, через кого половили світа, 
Як се не через нас ? — через волохів ? — 
Дзев — через нас лиш ! — Але що ми даш, 
Що даш діяволу, аби 6 ) той Марко 
Вже білше не співав? — 



1 ) В автоґр. 


А : перше 


2 1 


„ є ще рядок: Чи може не бушт? Ха ха ха ха ха!. 


3 ) 


„ Дзев-мап формос! 


4 ) 


,. Тп забуваєш, що тебе жандарям 




Тогди подам у руки, як мені 




Ся схоче. 


5 ) 


., дурню гуцулскнії. 


«) 


„ аби формос той.... 



— 115 - 

Семен. 

Що сам лиш хоч! — *) 
Чи золото, чи срібло — 

Л у н ґ у л. 
Ха ха ха!... 
У кожді скрини найду! — 

Семен. 
Що-ж же хоч ? — 
Лу нґул. 
Сестру твою Калину ! ! ! — 

Семен (дає руку). 

Моє слово ! — 
Л у н ґ у л. 
Аби ті гуцули мені' здорови !.... 

(ЗаслопаЧ 



а ) В автоґр. А.: 

Що сам лиш хочеш ! ! ! 
Чи золото, чи срібло, навіт душу 
Ти свою не бороню !!!... 

Л у н ґ у л. 
Твою душу ? — 
Ха ха ха ха !... она-ж давно уже 
А друку луп ! .. А золото та срібло 
У кожді... 



ТРЕТЕ ДІЛО 
ПОДРЯ. 

Корчма з шнньком. — Рано. 

Перша бееїда. 

(Баба піродраха з решетом дертого піря в руках.; 

Баба. 
Жидівко ! чуєш-? ! — Ба цн де ес си 
Поділа у досади солоної?! — 
Ходи, бери сп пірв, бо не меш!!! — 
Та же-зк ти тевшш сп чій о-світку, 1 ) 
Шо в нас недїлечка света сегодне 
Та шо н мені' би нрииочіти треба?! — 
Цп шо собі гадаєш? — Чуєш, чухо?! — 
Та и паршивец дес потік си в дїтьче, 
Що нікому п порційку горівки 
Мені тут дато! — Чуєш, хаптелею?!!! — 
Ци ти гадаєш може, шо я тут 
На тебе ждати му?! — Не діждеш того... 

(Йде до шпньку, бере бутлю з горівков II пс.) 



') В автоґр. А.: 

Тажеж-ж ти знаєш, що сегодне в нас 

Недїлечка свєга та шо й мені, 

Ті бідници, бп припочітп треба ! — 



— 117 - 

Єка-ж вонеча бо, у дїтьче би 
Сп записала... 

(Кашляє ) 

Треба шшє одну, 
Бо зараз душу з ічене віжене. . 

(Пе з другої бутлі'. 1 ) 

Га !... А чому отся 2 ) не душит? — Бо 
Отсу 3 ) матбутп лиш для писаря 
Тримає проклятун. нїчо' би з него 
Си не звело ! — А ті хрестене мусе 
Таку д\ ч ) брагу пити, шо и дїтько 
Би си розсїв від неї ! Але-ж я 
Бо не дурна 'му розсїдати си ! — 
Я-ж баба-піродраха на тото ! — 5 ) 
А ті бабки и дїтьком не питают: 
Він лиш скубе, а в'ни перескубают ! — 

(Співає.) 

Нехай біда буде в страха, 

Я си бідов не журу, 
Ба я собі піродраха, 

Бо я собі піре дру ! — 
Скуб, скуб, скуб! — Скуб, скуб, скуб! 

Бо я собі піродраха, 
Кожде пюрце — гоп-луп-цуп ! — е ) 



1 ) В автоґр А. : фляші. 
*) „ „ отця. 

3 1 ,. я ТНУ 

4 ) „ „ тп 

5 ) „ „ перечеркнено отсї два рядки: 

А с піродрахов п дїтькам не сьміх; 
В'нп друг людпіі — а піродраха всіх. 

Рядки ті були первісно ось які: 

А піродраху й дїтько не вглагоїт! — 
Він своє-ж бо — а піродраха своє!... 

6 ) В автоґр. А. бачимо постійно рефрен: 

Труруру!... труруру!.. 
Бо я собі пірє дру !... 



— 118 — 

Бо сегодне світ науки, 

Люде лвсі від наук, 
Кого-ж имут уко в руки 

Того-ж уко и скубут ! .. 
Скуб, скуб, скуб! і т. д. 

Наш панотчик злізли з неба, 

Сорок поклін на день бют, 

А як прийде хто за требов, 

По божому й обскубут !... 

Скуб, скуб, скуб! і т. д. 

А наш двірник муж поважний, 

Саму воду тілько пют ! 
А як прийде хто зааіажний, 

То поважно н скубут !... 
Скуб, скуб, скуб ! і т. д. 

А наш пвсар в окулярах 

По паперях мац-мац-мац ! 

А кого йме, того й парит, 

Та все кричит : дурню — плаць !. 

Скуб, скуб, скуб! і т. д. 

А наш Мошко все читає 

Бурехате Адоной !... 
А котрого в книгах має — 

Того й скубе — йой-йой-йой !... 
Скуб, скуб, скуб ! — скуб, скуб, скуб ! 

А я собі піродраха, 
Кожде пюрце — гоп-луп-цуп ! — 

(Пріч на право. 1 ) 



*) В автоґр. А. була ще ось яка опісля перечеркнена при- 
писка автора: (Бере решето а йде пританцьовуючи на право. Тут 
нагонит ся на Мошка, де обоє падут. — Пірс розсипавсь на Мош 
Баба схопюєсь, бє жида решетом п утікає. — Мошко встає обпі 
рений зовсім и собі у другий бік утікає . 



— 119 — 

Друга бееїда. 

Семен и Лунґул. 1 ) 

Л у н ґ у л. 

Аше, Семене ! — Не богато думай ! — 
Але робім, як я тобі се кажу ! — 

Семен. 
Не можу зважитись... 

Л у н ґ у л. 

Апой — лишім ! — 
Аби Калина моя ! — А Катріну 
Нехай бере и Марко. — 

Семен. 

Не ! — ніколи ! ! — 
Хіба би я не жвв ! ! ! — 

Лунґул. 

Ха ха ха ха !... 
И хто-ж 'му заборонпт? — 

Семен. 

Я! Семен! 
Але по гуцулски ! по парубоцки ! 
На кульку та на міру ! ! ! — 



1 ) В автоґр. А.: початок ось який: 

Семен (первісно: Мошко Цьмок и Лунґул.) 
Мошко. 
Оетуаіі! — Ое\^а1і! — Ги, Ги! — А всгпуагге ^пЬ^!... 
(виступає зовсім.) 
Опісля сї рядки перечеркнено, а написано ось який текст: 

Семен. 
Не можу зважитись!... 

Л у н ґ у л. 
Як собі любиш. — 
Аби .. (дальше як в автоґр. Б.). 



- 120 



Л у н ґ у л. 

Ха ха ха !... 
А що жандарі скажут? — суд? — неволя? 
Або и стричок на Судилові? — 
А даймо на тою, що ти убій 1 ) 
Ніхто не доведе : то думаєш, 
Що покліч тя не всудит? — або й Лоґош 
Не здогадавсь, 2 ) та убііїніїка 
За зятя прийме ? — Сухолобе ти ! — 
А даймо на тото, що Марко Зїнич 
Тебе застрілит, а не ти єго? — 3 ) 
А він стріляти вміє, бо єс видів, 
А ще до того буде перший він 
Стріляти яко званий !... 

С є м є н. 

Я вже вижу, 
Що мушу йти за твоїм проводом, 
А мушу — бо я мушу !... Але як 
Би нам не вдало ся ? — 

Лунґул. 

Як зробим так. 
Як я тобі казав?! — О, плохоуме ти! — 4 ) 
На мене ти лиш здай ся ! — Або може 
Гадаєш, що се в мене першинка?! — 
Небоже ти ! ! ! — я-ж волох ! ! !... 

Семен. 
Я-ж Лелик! — 6 ) 
Богато важкувати не привик ! ! ! — 

(Пріч.) 

1 ) В автоґр. А. : убійстко. 

-) „ „ переч.: Се пе покмітпт. 

що він тебе, 
Не ти єго — застрілит? — Що тогдп? 
4 ) В автоґр. А.: О, ясусе тії! — 
ь ) „ .. Найже-ж буде! — 

Лиш перший крок найтяншй до облуди!... 



121 



Трета бесіда. 

Лунґул. 

Л у н ґ у л. 
Ха ха ха ха!... Так ловпт людзкі душі 
Діявол на аркан, як я тебе. 
О, гуцуле ти легкоумнпй, тп ! 
Бо що с тобов тепер я не удію? — 
Що сам лиш загадаю ! бо тп мій ! 
З душев ц тілом мій невільник ! раб ! 
И то такий, що перед мої тїнп 
Трясти ся меш, як на трепеті лист ! — 
Бо ти гадаєш може, що сестру 
Я твою любю? — твій маєток лиш!!! - 
А скоро з нев єго дістану в руки, 
Тогди обох вас впряжу с торбамп 
На улицу! — Ми-ж на тото волохи! — 
Люба? — сумлїнє ? — честь? — Пусті лиш здохи ! ! ! — 

(Пріч.) 



Четверта бесіда. 

Мошко, 

Мошко 

(з прпшмаленов бородов, змітує талес п пряче у торбинку./^ 

% дііе 2Боф! — Тото чубате Марка 

Зберає від керманичі нїрокє, 

Бо хоче завтра гнати від дараби 

Від на Віжннцп : 2 ) буде могорич, 

От буде й свіже ґрейцарь на почеток ! — 3 ) 

Бо ті керманичі від зух собі !... 

Що не прокуря, то протрінькают, 



!) В автоґр. А. : з прпшмаленов бородов уходпт борборосючп 
молитви, вітак змітує (переч.: зцойма) з себе ґудзп, талес п пряче 
(переч. : ховає) у торбинку. 

2 ) Від на Віжнпцу. 

; ' Переч. : від нїрокє 



122 

А де? — у шене все! у Мошко Цьмок! 

А Мошке Цьмок що ? *) добре чоловік 

бму нїрокє, що й по рокови 

Боргує дурне гой, 2 ) а до горІФке 

Не жалує нї рибяче від трійло, 

Нї від 'му чемериці, нї нїчо' !... 

Та й на що би я мало жалувать? — 

Га? — На що би я мало жалувать. 

Коли дают мені уторгувати ?... 

Лиш Марко 3 ) то чубате я не можу 

Принадити до моє горІФке!... 

Оно нїчо' би не робили, як 

В одно співало 'му та зазерало, 

Куда шпацерувало 'му від хмари/) 

Та пташків слухало!... Щ ше|! ц гоеі!... 

Ще може все село забунтувати, 

Що на мій шиньк ніхто и тухесом 

Вже не подивит ся!... ©егоаіі! ®егоа1і!.. 

А хто від моє пити ме горІФке?!... 

Хіба від Мошко сам з від своє Суре !. . 

2Ве| тіг ! те| тіг ! теі тіг ! т\ тіг ! ше| тіг !.~ 

Лиш то від Дмитро Нестерюк у мене 

Ж гооіїег $іпд ! — Зіипи!... що лиш заробит, 

То в Мошко Цьмок и лишпт що й до ґренцар!. 

Коли-ж бо вно таке собі нїврокє 5 ) 

Слабе на голові, що скоро випє 

Пів око, то нїчо' би не робило, 

Як в скрипці грало лиш, та лиш співало, 

Та богачів усіх 'му проклинало, 

А часом свічков бороді мені 



ч 


В автоґр 


. А. 


: шйо. 


3 ) 


л 


и 


гуцулам 


■"■) 


п 


я 


Марке. 


4 ) 


11 


я 


Куда від хмари му шаацерувало, 


5 ) 


» 


я 


переч. : 




Колп-ж 


бо в но нїчо не хоче пити, 




Як від саме 


вишник лиш!.. А як випе 



Дальше ЯК в автоґр. Б) 



- 123 — 

Палило, та цомиями гасило, 

Що я оногдп мусїло ему 

Аж хорувати від велике страх 

Нїврокє трошке !... Щ шеі іпіг! гое} тіг!... 

Але за то єму тепер бадгибеп !... 

Бо то Семен Лелик 'му віддає 

Сестрі за того волох, того ґанеФ, 

Що наше гусонькє оно краде!... 1 ) 

Але чого оно ему не йдут вже 

ГорЇФке в мене брати від Семен ? — 

(Ще до вікна.) 

Оно-ж мені казало — 

( Переполошений . ) 

@І гое} тіг ! ! !... 
Від Дмитро вже йде!... 

(Бігає по корчмі.) 2 ) 

Таке сердите!... 
(£г пжЬ тес& зараз §<ш}еп!... ©ііге!!! — ї)ег|*іе ! ! !. 

і Утікає в шпньк.) 



Пята бесіда. 

Дмнтро з скрппков. Той, що був. 

Дмитро. 
А на якого чорта Сури ти 
Так рано треба?! — вишнику!!! — 

Мошко. 

Щ паї І... 
Не так сердито дуже! прошю вам!... 
Ви знаєте, нїврокє, що я дуже 
Собі страшне від крик!... Га? — Кількє? — Око? — 



і ) В автоґр. А. : 

Що в'но ему всі кішене пікрало 

Нїврокє у Абрумке (переч.: наше). Порох? 28а}? 
2 ] В автоґр. А.: Біжпт у шиньк . 



124 



Вишник? — вино? — у мене дуже є 
Від добре гарак!... 

Дмитро. 

Най про мене буде 
И смола горяча с пекла — лиш давай!!! — 

(Тевкае собов 1 ) по конец стола.-; Мошко уносит вишник 3 ) и уті- 
кає в ііганьк. — Дмитро бере бляхівку з вишнино;:). 

Здоров ! ! !... 

Мошко. 
Щ Юс}! Щ гое)!... 

Дмитро. 

Не бій ся, чухо ! — 
Не буду ти багато заважати ! — 
Ще лиш сегодне! А вітак. . 

Мошко. 
Ж\ гса|!... 
Чи ви не хочете єму, нїврокє, 
Лиш у сегельбу? — 

Дмитро. 
Але у тоту, 
Де, брє, мечами лиш рубают!! !... 

Мошко. 
ЗД!... 
Чи ви не хочете єму, нїврокє, 
Лиш до жо-зко-жовнїр ? — 

Д лі и т р о. 

И то ще завтра ! ! !... 

Мошко, 
©еюаіі !!.... 

Дмитро. 
Та що таке ? ! — Хіба вже світа 
Лиш тілько, що у сих студених. горах?!... 



1 ) В автоґр. А.: на ослін. 

2 1 „ п п сумує 

*) „ „ бляхівку вишнику. 



125 



До цісаря ! до вінска ! — Тазі не буде 
Уже тих дукарів-богачиків, 
Аби над бідним збиткувати ся !... 
Та чо' єс витріщив на мене сліпи, 
Як той пугач, бре? — вишнику!!! 

Мошко. 

©їйхгй !.:.*) 

Д лі и т р о 

і грає п співає за скрипкою. 

Журила ся ненька мною, 
Що я не буду ґаздою !... 
О, стій, нене, не жури ся, 
Та на мене подиви ся!... 

Чи-ж то нене не луг, не луг? 
Чп-ж то, нене, не плуг, не плуг?. 
Чи-ж то. нене, не упряга : 
Ясна зброя на чепрагах?!... 

Моя-ж ріля вже 2 ) з'орана, 
Вже й кулями засіяна !... 
Білим тілом зволочена, 
Та ще й кровйов примочена!... 

У нас, нене, жваво орют: 
Шабельками в груди порют !... 
У нас, нене. жваво п сїют : 
За гарматов жнива спіют!... 

У нас, нене, п женцї жваві : 
Талїянцї кучеряві!... 
О, як стали зажинати... 
Прощай, прощай, моя мати !... 



*) В автоґр. А : 

?ІІ Ш} ! 
Ох! — Зараз, зараз!... 2иге! Еіеі'ііе ! 
' і ) Переч.: вся. 



— 126 - 



Мошко. 
Щ ша|! аі юа|! а\ ш\1... ті* сшг а дго|§е 
Жалобе!... Мені' дуже жаль за вас!... 
Ж юаЬе'.... Та чого вас там кортит? — 
Га? — Ну? — А я би було від війні? — 
А кулї би літали як цибулі? — 
То що 6е ви робило? — 

Дмитро. 

Різав бих 
За свого цісаря всіх ворогів!!! — 
II то що до ноги ! ! ! — 

Мошко. 

©егоаіі! ФешаГі!... 1 ) 

Дмитро. 

Він стелит їм ся Ладом, а они 2 ) 

'Му гадом лиш та адом? — Ніж — та ріж!!! — 

(Грав и співає.) 

Сидит цїсарь на престолі в золоті короні... 
О! до мене, ледїники, котре есте годні!... 

О! до мене, ледїники, до мене, до мене... 
Бо упала нригодочка тяжкая на мене !... 

Хоче-ж мене Прус проклятий с престола прігнати 
Ще й корону 3 ) золотую з головки ми зняти!... 

Не жури ся, цїсарику, дай заграти в труби : 
Злетимо ся як ті орли, не дам тя на згубу!... 



*) В автоґр. А.: (5) іос), е\ гоеі'.... 

2 ) - „ 

Він гтелпт їм ся мостом — а они 
Му гадом лиш гадом!!! — У >:!!!... 

3 ) В автоґр. А. переч.: коруну. 



— 127 - 

Шеета бесіда. 

Калина. Ті, що були. 

Калина 

(з берівков у бпсагах, уходнт, тихо плачучи и нишком утераючись, 
а глянувше 1 ; на Дмитра, про еебе_). 

И се ще?!.. Ох мій Боже!.. 

МОШКО (бере берівку.) 
А чому 
Лиш від одно беріфке 'му нївроке? — 
Чому лиш від одно ? — 

(З берівков пріч.і 

Дмитро (кладе окрипку на стів). 

А та богачка 
Гадає, що она лиш та жидюга 
У корчмі !... 

Калина. 

О — мій Дмитре!... чи-ж я смію?... 
Та добре, що потік ся : одну річ 
Тебе просити маю!... 

Дмитро. 
Ха ха ха!... < 

Богачка бідного?! — хіба лиш душу!... 
А душу ти давно вже з мене взяла, 
Та чортови завдала !... 

Калина. 

Дмитре! Дмитре!... 
Не добивай мене !... 

Дмитро. 

О !... умерлі 
Уже не зводя рук!... Але кажи! — 
Чого ти треба? — 



') В автоґр А.: пиптком. 



- 128 — 

Калина. 

Марко руншт завтра 
З дарабами !... 

Дмитро. 

Та на що ти его ? — 
Він бідний же-ж керманич, як би й я!... 
Чи може нікому боярскпх коний 
Тримати буде? — або кухарькам 
До печи дров рубати? — 

Калина. 

Дмитре ! Дмитре !... 
Але збиткуй ся надо мнов, як хоч — 
Лиш ту одну вволи мені ще волю: 
Зроби так, аби Марко не пішов 1 ) 
В дорогу завтра!... А коли не зможеш 
То нїяк з'уиинити вже — то стань хоть 
З ним разом на дарабу!... 2 ) 

Дмитро. 

То для чого? — 

Калина. 

Лиш се у мене не питай!... О — Дмитре!... 

О — Дмитре милий мій та нещасливий !... 

Ти мя любив!... и я тебе любила!... 

Як?... того доконаєш ея небавом!... 

И світ ся доконає!... А тим часом... 

О — Дмитре мій !... Коли-с мене любив... 

При перші ті любі щасливі наші 

Тя заклинаю : уволи ми волю !... 

Вже білше не заирошу тя ніколи !... 

(Щіч.у) 

1 1 В антоґр А. : Зроби так. щоб той Марко не пішов 
-) п „З ним разом на сплави її стережи 'го 

Як ангіль той хранптелт. !... 

,. переч.: (Мошко уносих бисаги. Калина бере 
и відходпт швидко. Дмитро клонтгт ся на стів, плаче н суиує.) 



— 129 — 

Сема бесіда. 

Дмитро. 1 ) 

Дмитро (пяний). 

Бо вже не буде білш кого й просити !... 

До мого цїсаря!... до єго Фани!... 

Але сю твою волю ще вволю !... 

Для чого-ж бих не мав?... Або-ж я ліпший 

Від того Довбушя?... О... Довбущуку !... 

И ти волив ті твої Дзвінці волю, 

Аж доки ся не провалив у гріб !... 

А ба!... Колис и я так!... И мене 

Чей смерть та не забуде!... А забуде... 

То я ю не забуду ! — Я ! ! ! — Та що 

Она мені казала?... Марка не 

Пустити у дорогу? — не!!! — не пущу!!! — 

Хоть най там и зависну ! ! ! — Або стати 

З ним на дарабу ?... Стану ! ! ! — Я-ж керманич 

Колис за себе буві... Але для чого 2 ) 

Она мене се просит?.... Думає, 

Що плавати не вмію та утону ? — 

Ану най струг потраФит так, як я ! ! ! — 

Не ! — Дмитро Нестерюк не втоне ! не ! 

Бо він з водов ся грає ! А від кулї ! ! ! — 

Від кулї Дмитро Нестерюк загине 

У чистім поли слави ! ! ! — А богачка 

Най не ругаєсь з мене, бо я ю 

Любив!... Пропало все!... все!!!!!... 

(Клонпт ся на стів п дрімає сумуючи.) 3 ) 



*) В автоґр. А. : Дмпцю сам. 

2 ) „ „ перечеркнено : 

А плавати?... 
Ану чи й струг потрафпт так?... А ба!.. 

3 ) В автоґр А. : п сумує на руках. 

ПИСАННЯ ФЕДЬКОВИЧА III, 1. В. 



— 130 - 
Оема бесіда. 

Мошко уходит з одного боку. Марко с флояров п ще кілька кер- 
маничів з другого. Топ, що був. 

Марко (до Мошка). 

Як здоров? — 
Око могоричу ! — 

Мошко. 
Дві? — Зараз, зараз!... 

Марко. 
Тож згода, ледїнї ! — Сегодне маєм 
Недїлечку святу — забавим ся ! — 
А завтра, скоро з устани, до кирми ! — 

Керманичі. 
Так згода ! — 

Марко. 
А на мене ви не ждїт ! — 
Бо я з Андрушком рушу передом 
Годинов або й двома, нам господу 1 ) 
Замовити, аби не так. як то 
Колис, що мусїли зарінками 
Ставати на нічліг. — 

Керманичі. 

А попас де? — 

Марко. 
Ви попасайте, де вам упадає, 
А я на протів му татарского 
Потока. — 

Кермарничі (кпом 2 ). 
Ха ха ха!... Отто-ж ми пристань!... 
Марко. 
Ненаручна, бо треба прибивати 
У лозах. — Але я вже там привик 
Усїгди попасати. 



*) В автоґр. А.: пристань. В автоґр. Б. се слово перечеркн. 
2 ) „ .. жертом. 



- 131 - 

Д м п т р о. 
Я-ж то кажу, 
Що завтра тут ти попасати меш ! 

(Бє кулаком у стів). 

Тут!!! - 

Марко. 
Ти се, Дмитре ? — Я-ж бо нї в тот бік. 

Дмитро. 

Секманичу ти гордий ! — Нї в тот бік ? — 

Але давно мене и ліпші ще 

Від тебе пізнавали — та ще й мут ! — 

Я-ж Дмитро Нестерюк ще ! п ти кажу, 

Що завтра анї крока ти мені! — 

Я ! Дмитро Нестерюк тобі се каже ! ! ! — 

(Мошко уносит могорич, наливає чарку и кладе на стів.) 

Мар ко. 

А хоть би и сам цїсарь, брате Дмитре ! 
А я речинец маю. завтра в вечер 
Приставити дарабу на Віжницу. — 
Та й ледїнї сї годні взяли вже 
Завдаток. — 

(Бере чарку в руки.) 

То-ж здорови, ледїнї ! — 
Щаслива нам дорога ! — 

Дмитро 

(вибиває 'му чарку з рук. 

Від стола до 
Порога ! ! ! — 

Марко. 
Дмитре!!! — 

Дмитро. 

Так ся називаю! — *) 
А ти? — 



•) В автоїр. А.: Так мене хрестили. (Переч.: Тебе). 



- 132 - 

Марко. 
Я Марком зву ся ! — 
Дмитро. 
Я-ж тебе 
Перехрещу... 

(Пускаєсь до Марка.) 

Марко. 
Опришку ! ! ! — 
Дмитро (прискакує до Марка). 
Я опришок?! ! ! — 

Марко (до керманичів) • 
До рук ! ! ! — 

Мошко. 

®еюоІі!!! ©еюаіі !!!... 
Дмитро. 
То я опришок?!!! — 
Я?!!! — Дмитро Нестерюк?!!! — Попамятаеш 
Ти того ще опришка!!!... 

(Пріч.) 

Марко (до керманичів). 

Свідчу ся! — х ) 
А н д р у ш к о. 
Пусте усе! — лишім! — замотеличивсь ! — 
От ліпше, хлопці, погуляємо! — 

(Бере скрипку з стола н грає, Марко за ним у флояру. — Кер 
манпчі гуляют по гуцулскп и сиівают до танця : ) 2 ) 



4 ) В автоґр. А: Свідчу ся 

Тут вами, ледїнї. — 

Андрушко. 

Пусте се! гет! — 
Хіба-ж не видше, то він уже 
Замоте.тпчений ? — От ліпше, хлопцї, 
Сегодне погуляємо !... 
2 ) В автоґр. А. бачимо ось який наголовок сеї пісні: 
Співанка ло гуцулского танцю. 



133 - 



Гой кувала зазулечка та ще й на ФІґурі: 
Порубали Нестерючка в Путилові в мурі. — 

Та ек єго порубали, люде сп збігали, 
Шовковими хусточками кровцу тамувало. — 

Гой лишіте, люде добрі, вже си не поможе !... 
Та за що-ж я погибаю, ти мій милий Боже?... 

Та за що-ж я погибаю, та за що-ж я гину?... 
Що-ж я тобі, дї, завадив, Зїночуків сину?... 

Коли-с хотів, Нестерючку. то на світї жити. 
Було-ж не йти в Путилову, мід-горівку пити ! — 

В Путилові. каже, в мурі мальована свічка: 

Гой приїхав пан Джурджуван, та ще й пан Гирлїчка. 

Гой приїхав пан Джурджуван, та й плеснув у руки : 
Шкода-ж тебе, годний хлопче, Дмитре Нестерюку!... 

Гой ци шкода, ци не шкода, а смерть не дивниця... 
Підойміт мя на топірцї, несїт на Віжницу!... 

А в'ни-ж его підоймили, долів ріков несли... 
Закували всї зазулї та ек рідні сестри !... 

А ек стали спочивати в Ростоках на розі : 
Йшов дедик из Віжницї, умлїв на дорозі!... 

Гой ци-ж сісе, дї, иршенє, ци-ж сісе толока?... 
Та за що-ж ти погибаеш, дитинко солодка?... 

Та нї сісе, дї, толока, нї сісе иршенє... 
А ек несли Нестерюка, не опроважєли !... 

А в'ни-ж несли Нестерючка по під Фудуґови 1 ) 
А в Віжници серед ринку дохторі пороли!... 



4 ) В автоґр. А. : фудоґовп. 



— Ш - 

Гой дохторі-ж 'го пороли, голов 'му лупали. 
Молодого-ж Зїничука в кайдани кували !... 

Гой диви си, Зїничуку, та на свою муку !... 
А ви, *) годні ледїникп, беріт на науку!... 

А то була ще й наука з вісокого неба : 
Серцу волю та ніколи давати не треба !... 

(Заслона.) 



') В автоґр. А.: всі. 



ЧЕТВЕРТЕ ДІЛО. 



ПОДРЯ. 

Керманицка пристань на протів Сокілского. — У зашлю лозп, за 
лозами чути гук 1 ) Черемшу п видко Сокілский с татарскпм пото- 
ком. — По лїві руці' капличка з образами 2 ), по праві ватрак 
и ковбок до сїданя. — Пора: Напідвечер. 

Перша бееїда. 

Дугай и другий жандарм, оба у зброї, надходя з лівого боку. 

Дугай 
(дивит ся на годинник). 
Вже шеста по полудню. — Відпочинем. — 
Бо далі час керманичам с плотьми 
Вже надходити. — Треба буде стати 
Про всяке нам у тих порогів там 
Проклятих. — 

(Сїдают и робя собі ціґари.) 

Жандарм. 
Я-ж новак на постерунку, 
И в сих околицях нїчо' не знаю. — 
То-ж там у тих порогів має бути 
Так небеспечно для керманичів '? — 



х ) В автоґр. А.: шум. 

-) „ „ По лівім боці з образами роспятого, ЗІатер- 

божеї і с о. Николая. По правім боці ватрак и колода або ковбок. 



— 136 - 

Дугай. 
У тих порогів, брате !... Там в'ни й гинут, 
Як мухи зимові !... И треба дуже 
А дуже чвалого керманича, 
Аби роз'юшені ті черемскі 
Фалї з дарабо 'го не сполокали !... 
А як котрого з них хапнут під себе, 1 ) 
То треба дуже чвалого плавця. 
А ще чвалїщого нурця, аби 
Нещасному він дати міг ратунку!... 

Жандарм. 
Той 2 ) Черемуш не е-ж такий великий? — 

Дугай. 
Але такий ріский ти та пруткий, 
Що аж каміне рве він та несе !... 
И то таке, що як троє посмотрит, 
То с твоїх всіх кісток хіба черепя 
До дому принесеш !... 

Жандарм. 
II ти- ж ся не боїш, 
За тими потопленниками у 
Той Черемуш там лізти ? ! — Кажут, що 
Ти їх чимало виратував вже 
Від смерти? — 

Дугай. 
Що за діло ! — 3 десяток ! 
Та ще такий илавак, як я!... 

Жандарм. 

И де-ж ти 
Так плавати навчивсь ? — 

Дуга й. 
У Черемши ! — 
У тім там Черемши, товаришку ! — 



і ) В автоґ{». А. : 

А як котрого з них під себе вхопя — 

То треба дуже жвавого (переч, чвалого) плавця. 

2 ) В автоґр. А. : Та-ж... не є... 



137 



Бо мусиш знати, що и я є гуцул! — 
А ще до того й сам керманич!!!... 

Жандарм. 

Гм !... 
А я отеє 1 ) не знав !... 

Д у г а й. 

Бо я ся не 
Приповідаю. — 

Жандарм (глумом 2 ). 
И Мітранї не ? — 3 ) 
Ду гай. 
Для чого би Мітранї? — 

Жандарм. 
Ха ха ха!... 
Она-ж тя полюбила? — 

Ду гай. 
Я се знаю !... 
И я ю полюбив!... Та що ми с того?... 
Забутп треба, брате!... 

Жандарм. 

И про віщо-ж?! 
Дугай. 
Який же-ж ти дивак!... Хіба-ж не знаєш, 
Ще кілько років я служити мушу ? ! — 
А дівчину так баламутити... 4 ) 



М В автоґр. А.: се — бач — 

2 ) „ „ перечеркнено : 

Навіть п Мітрана 
Та Маркова сестра нїчо' не знає, 
Навіть п Мітранї не? 
Хоть як мя нї пунтує !... 

3 ) В автоґр. А. : Жандарм. 

Не знаю, чи мені ся видит, чи 
Она тя полюбила? 

4 ) В автоґр. А. перечеркн. : 

А бідну дівчину — а ще до того 
И сироту — так баламутити... 
(Дальще як в автоґр. Б.) 



138 



То в нас, у гуцулів, ся не годит!... 

Жандарм. 
Коліі-ж ти гуцул родом, то ти мусиш 
Усї околиці тут добре знати ? — 
Як звет ся той шумний на тім боці 
Потік, що мов жемчужная каскада 
Він 1 ) стрімголов летит? — 

Дугай. 

Він звесь татарский 
Потік. — Бо там, прпповідают, раз 
Татари люті табором стояли, 
Шукаючи по через наші гори 
Дороги на Угорщину. — У того-ж 
Потока, кажут, любував 2 ) началник 
Татарский сижувать. 3 ) — И там, в потока, 
Мав гуцул 'го оден з оттого місця, 
Де та свята капличка, з свого лука 
Й застрілити, по чому розбишаки 
Вернули ся назад. 

Жандарм. 
А та скала там 
Велика та жасна, неначе би 
Цілу гору хтось шаблев перетяв 
На половині? — 

Дугай. 

В'на Сокілский звесь. — 
Бо кажут, що мисливскі там 4 ) соколи 
Давно ся виводили и що їх 
Ніхто не смів ловити ні стріляти, 
Бо були сонечка святого божку 
Найменовані. — Бо на горі, 
Приповідают, там давно стояла 
Божниця бога Лада світлого, 
Де гуцулский король оден, чи князь, 



М В автоґр. А.: Там. 

2 ) „ „ переч. : старший їх. 

») „ „ аересижувазь. 

*) „ „ що там тьмамп соколи. 



— 139 - 

Так вельми мав святого прогнівити, 
Що 'го прокляв, гору на половині 
Мечем перерубав, а перетявше, 
В ню того князя-гуцула замок, 1 ) 
Де и до нині він ще з ледїнями 
И челядев усев собі дрімає, 
Склонивше ся на маїшуровий стів, 
Що аж скрізь него наскрізь проросли 
Ті золоті та буйні кучері 
Хорошего та молоденького 
Гуцулского царя !... 

(Дивит ся на годинник и встає/ 

Але ходїм ! — 
Бо час керманичам вже надходити ! — 
А жандарм має доброму 2 ) служити, 
Хоть мав би й голов свою положити !.,. 

(У далекі церкві чути перший стих вечерного дзвона. — Оба жан ■ 
дармн идут о перед каплички, змітуют 3 ) кресаки и співают.) 

Хто зброю носит, а правдї служит, 
Над тим пригода, як ворон кружит. 

За тим 4 ) враг лютий день и ніч гонит : 
Хто-ж 'го заступит, хто оборонит ? — 

Ти лиш єдиний, о Христе-Святе, 

За Божу 6 ) правду на хрест роспятий !... 

Ти-ж поможи нам, святі 6 ) служити, 
Доки позволиш на світі жити !... 



*) В автоґр. А. перечеркн. : 

Що 'го прокляв и в ту гору замок, 
Мечем на половині' перетявше ю. 

2 ) В автоґр. А. : має вірне все служити 

Усему доброму! — Хоть би й не жити: - 

3 ) В автоґр. А.: уклякаюг, здоймают. 

4 ) и я ним - 

5 ) » » святу. 
ь ) „ „ шш їй. 



140 - 



А хоть за правду голов положим : 
Свята твоя воля, о Христе-Боже !... 

(Дзвін утихає. Жандарі відходи на право. 1 ) 



Друга бесіда. 

Калина 

Калина 
(надходпт з лівого боку.). 
Не вдалось Дмитрові! спинити Марка. 2 ) 
Отже-ж я випросилась крадьма в мами 
И біжу манівцями на Віжницу, 3 ) 
Щоб там єго чей перестеречи. — 
Бо мін непевний брат з волошином 4 ) 
Проклятим зраду думают над ним, 
Над щирим Марком тпм та праведним!... 
Яку? — не можу знати я; але 
Мені усе ся видит, що онн 
На нічлїзї у місті з ним гадают 
Чортівске своє дїло виконать. 
А Марка того доброго би шкода, 
Щоб він попав ся двом діяволам 
В тугі, желїзні та кроваві руки !... 
Ратуй ! о поратуй 'го пречиста 5 ) 
Покрово ти свята ! христова мати !... 
Не дай нам... о не дай нам пропадати !... 

(Другий стпх вечірного дзвона. — Калина припадає о перед ка- 
плички на коліна и співає.) 

Як мореплавец, сли буря грає, 

*) В автоґр. А. : (встают п відходи на право. — Дзвін 
утихає.) 

2 ) „ „ Не вдалось сперти Марка Дмитровп, 
Отже-ж я випросила ся у мами. 

(Дальше як в автогр. Б.) 

3 ) В автоґр. А. : Віжнищо. 

4 ) „ „ с тпм волохом 
Проклятим зраду над ним гадают. — 

5 ) В автоґр. А.: Матінко. 



— НІ — 

В Бога та в якор лиш уповає : 
Так ми на тебе в ккжді тривозі... 
0! 0, ратуй нас, Пречиста Божа!... 

Бо в сему світу лиш пеклом віє, 
Нечиста сила зраду лиш сїє, 
Наче змия та, та пожариста.... 
О ! О, ратуй нас, свята Пречиста ! 

Тут брат на брата ножі гартує, 

Сестра сестрицу трутов частує : 

Хто-ж, хто спасе нас ножів? — отрову ? — 

Ти! ти одна лиш, свята Покрово!... 

То-ж крий, укрий нас, неба царице, 
Як ті писклята та мати-птиця !... 
Хоть пекло грає, хоть буря віє... 
Ти-ж, ти нам якор, діво Маріє !... 

(Встає и йде на право, але швидко вертаєт ся. 1 ) 

Ох, мені лишенько !... протів порогів 
Там два жандарі розберают ся!... 
Куда-ж я тепер піду?... Але я 
Обійду на окола... 

(Йде на ліво, але также вертаст ся.) 

А там Марко 
Жене уже дарабу и правцує 
Сюда уже на попас !... Що тепер 
Тут біднї свої голові робити?... 
Сказала бих 'му тут... А той Андрушко-ж!... 
Побріхач, губолиз усего світа, 
Не уповів би зараз Семенови ? ! — 
А сей готів в сей час ми голов стяти!.. 
Що ж робю ? — Треба в лозах ся сховати !.. 

(Пріч на право). 



х ) В автогр. А. перечеркн : (встає и хоте йти на право, але 
раптом з'ушшяєт ся.) 



- 142 - 

Трета бееїда. 

Марко и Андрушко. Зараз вітак Семен и Лунґул. 
Марко (ще за подрев]. 

До краю, хльо! — ще! — ще! — Фартуй! — А 

[гой ! — 
Мечи, мой, цвайку ! — так! штрикай! — Прибий! 

(виетупают.) 

Та клади ватру, брє'). бо я закляк 
Від студеїш у руки !... 

Андрушко ; кладе ватру 2 ). 
Та бо й с чорта 
Різка вода сегодне!... 

Марко. 

Тілько-ж бо 
Тебе я прошу, чорта у дорозі 
Мені не згадувать! — Чорти за нас 
II так, брє, не забудут!... Я-ж не кажу?! — 
II онде два идут, коли тобі 
їх треба! — II то гирішні! — 

(Семен п Лунґул віктуцают). 

Семен. 

Здоров! — 

Марко (склезь). 

Здоров! — 

Семен. 

Ти гніваєш ся, Зїничуку? — 
Ще гніваєш ся? — Марку!... 

Марко. 

Бог тобі — 
А Бог мені'!... 



1 ) В автогр. А. : хльо. 

2 ) „ „ розкладає ватерку. 



— 143 - 

Семен. 
Прости мя, братчику!... 
Бо я и сам не знаю, що тогди 
Зо мнов ся діяло и що робив я!... 
Прости мя, Марку годний !... А щоб ти 
Про 1 ) щиру мою скруху 2 ) приконав ся 
То при чужих сих людях двох даю 
Ти моє слово, що я Катерини 
Зрікаю ся для тебе и тобі ю 
Дарую! — 

М а р к о. 
Ха ха ха ха'... То Катерина 
Вже на таке аж перейшла, аби 
Дарунки нев робити, як у турків 
Отеє ведет ся?! — Але я тобі 
Прощаю слово се зневажливе, 
Бо може ти так зле его не думав, 
Як виразив 'го зле. — А Катерина 
Сама себе, и тому, подарує, 
Кому еї ся схоче ! — 

Семен (ншпьком). 
Добре, добре!... 

М арко. 
Але коли тобі покаятись 
Так лежно, як се кажеш, то я справю 
Тобі гіднїщий спосіб и такий, 
Що годен буде Лелика ! — 3 ) 

На >? - 

Марко. 
Віддай сестру Калину ти за Дмитра 
Нестерюка! — 

Лунґул (нишьком). 
Аудз?! - 



*) В автоґр. А. перечеркн. : Ту. 

2 ) .. „ .. впдїв 

3 ) .. , гуцула. 



144 — 



Семен (жертом). 

Ха ха ха ха !... 

Та-ж ти 'го сам опришком вчера звав? — *) 

Марко. 2 ) 

И за се слово не перебаную 

На себе поки світа!... О, мій Боже!... 

До чого чоловіка ярість та 

Єго не доведе!... И я бих зараз 

Покраяв моє серце на тарели, 

Аби лиш того Дмитра доброго 

Перепросити! — О!... 



*) В автоґр. А. (переч.: за то хіба, що тя опришком звав?) 

А ти-ж не звав 'го сам опришком вчера? 
-) В автоґр. А. сей діяльоґ ось якпй: 

Семене!... нагадай еи Краений-дїв !._ 

И ти-ж, си кажеш, не хотів зробити, 

Що єс тогдп зробив? — то-ж вірь и другим!... 

О... ярість та, горячка та, кого 

До чого доброго ще привела?.. 

О!... щоб ти знав, що я за слово то 

На себе сам не пережалую !... 

На віки се не пережалую '... 

Той щпрпй Дмптро наш !... 

Семен. 

Ха ха ха ха!... 
Я-ж думаю — що він ся перепросит! — 
(Що він тобі перепроситись даст! — 
А хоть вже не тобі — то хоть Калині! 
Калпна-ж того варта? — Може нї!) 

Сї три рядки перечеркнені з виїмком слів: »то хоть Ка- 
лині!* — Над другпм з тих рядків дописано олівцем: »А хоть від 
тебе не — то від Калини. « — Дальший текст ось який : 

Во тут даю тобі при свідках слово : 
Сестра моя Калина — Дмптрова! 
А Дмитрова для того лиш, що тп 
За него просиш, Марку!... Бо сегодне 
Щоб я для тебе не готів зробити ?. . 
0, Марку мій І... 



— 145 — 

Семен. 
Ха ха ха ха!... 
Така тобі се гія ? ! — 

Марко. 
Але я 
Єго чей перепрошу !... 

Семен. 

Передай 
Ти на Калину се! — Бо тут даю 
Тобі при свідках слово, що Калина 
Нестерюкова! — А се твоя справа, 
0, Марку мій !... 

(Обіймає єго.) 

Марко. 

Семене!... 
Семен. 

Але от — 
Він сам йде!... 



Четверта бесіда. 

Дмитро. Ті, що були. 

Дмитро 

(понаяшшй, з барівков у руках, у 1 ) войскові шапці, надходпт з лі- 
вого боку п хоче проходити). 

Кріз душу та у душу 
Всіх богачів та всіх секманичів 
Тих гордих!!!... 2 ) 

Марко (перебігає 'го). 
Дмитре! — Дмитре! — брате Дмитре! — 



*) В автоґр. А.: у червонні. 
2 ) „ я фудулних ! ! !... 

ПИСАННЯ ФЕДЬКОВИЧА ги, 1. Б. 10 



— 146 — 

Дмитро. 

Ти що мені' дорогу маєш тут 
Перебігати, павичу оден ти?!... 
Не видиш. де я йду се?! — Цїсареви 
Служити мому йду ! — до Відня аж !.. 

Семен. 
А що Калина скаже? — 

Д м и т р о. 

Га? — Калина? - 
Калина!... ба!.. 

Семен. 

Не байкай. брате Дмитре 
Бо я при людех своє слово дав, 
Сестра Калина твоя ! — 

Дмитро. 

Та тепер?... 
Коли завдав безщасну мою душу 
Нетрудному уже?... Тримай сп ю!... 
Калина-ж не на те, аби пяниц 
Відшукувать по корчмах !... Я йду ! — 
Куда вже йду !... О !... гори мої ясні 
Та красні ви!... бувайте ми здорови!... 

і Плаче) 



О, Дмитре мін !. 



Марко. 

Дмитро. 
Лиши мене!. 

Марко. 

Не лишу!. 



(Ніішьком до Семена.) 
На нічлізі я чей 'го углагою. — х ) 



; і В автоґр. А.: перемови? — (переч.: може). 



— 147 — 

(До Дмитра.) 

Коли вже так се, Дмитре... то пристань 
Зо мнов хоть на дарабу ! — 

Дмитро. 

На дарабу? — 
Пристану! — хоть нехай лиш на тото, 
Аби за учерашного оиришка 
Тобов в який там блекіт загриміти ! ! ! — 
То я опришок вже!... 

Марко. 

О... Дмитре!... 

Дмитро (грозом). 
Пеш 
Горівки?! — 

Марко. 

Ти-ж хіба мене не знаєш, 
Що від одної чарки лиш такий 
Ти пяний стану, що и третої 
Не зрозумію?! — А тут, знаєш, зараз 
Минати би пороги!... 

Дмитро. 
Пий — бо меш 
Тут зараз кров собі ! ! ! — Я-ж на тото 
Опришок!!! — 

Марко (проспт ся . 
Брате Дмитре!... 

Семен. 

Уволи-ж 
Бо волю 'му, коли вже так наваживсь ! — А 
Коли порогів тих ся так боїш 1 ) — 
То й ми с тобов два на дарабу станем. — 
А я — як знаєш — був не згірший раз 
Керманич!... 



4 ) В автоґр. А. : Пий ! А коли порогів ся боїш. — 



— 148 — 

Марко (бере берівку). 
То-ж здоров !... 
(Пє нехотя п віддає Дмптрови берівку. 1 ) 
Дмитро. 2 ) 

Скрививсь небоже?.. 
Й мені колис она така гидка 
Здавалась та бридка!... та от що з мене 
Злі духи поробили!... Але не!!! — 

(Мече берівку далеко від себе.). 

Не насміют проклятуни ся з мене ! — 
Я-ж Дмитро Нестерюк ще ! - гуцул ще ! - 
И аж тогди покину бути ним, 
Як та берівка перекинет сл 
Вірлом та в ясні облаки полетит!... 

(Від Сокілского чути вечірну трпмбіту. Хвиля]. 

Га!... Гуцулскому королеви у 
Сокілскім від гуцулских ледїнів 
На добрий-вечер !... 4 ) А я 'го уже 
Ніколи не почую !... Не !... ніколи 
Хіба вже с того світа аж!... О! О!... 



1 ) В автоґр. А. : Пе нехотя. 

2 ) , „ перечеркнено : 
Теперь ти в мене 

Ледїнь раз!!!... Гуцул раз!!!... п я колис... 
Та от що з мене наробило ся : 
Жидівский винник!... Боже, Боже мій!... 

(Мече берівку далеко від себе. — 3 Сокілского чути вечірну 

— Хвиля.) 

Га!... Гуцулскому королеви у 

Сокілскім на Добрийвечер!.. А Дмитро 

Тебе вже не учує біліле!... О!... 

О — щоб отті Святі там знали, як 

Мені се на души... они би зараз 

С тих образів там злізли га до мене 

Заговорили!... Ба!... Святі тепер 

Вясе не говоря!... 
8 ) В автоґр. А. зараз потім рядку слідує: (3 над Сокілского 
чути вечірну трцмбіту. — Тиха хвиля.) Дальших трех рядків в ав- 
тоїр. А. не бачимо. 

4 ) В автоґр. А.: Добрийвечер !... 



149 



О... щоб отті Святі там знали, як 
Мені сегодне на души... то зараз 
С тих образів би позлізали та 
До мене би заговорили!.. Ба!... 
Святі вже не говоря!... Най мовча!... 

(Третин стих вечерного дзвона. 1 ) — Марко, Дмитро п Андрутпко 
і змітуют кресаки, идут о перед каплички н співают атїдутощу пісню 
за током 2 ) дзвона. — Семен и Лунгул підходи на перед п змовяют 
ся 3 ; на міґи.) 

Усї мореплавці у кождому краю 
і Отца Николая поют-величают : 

Яко благ !... 
І Яко спасе душі наші от всіх враг!... 

Пливе раз корабіль во бури на мори... 
На кораблеплавцї велпкое горе : 

Потают !... 
Святий Отче Николаю! дай приют !... 

А святий Николай йде морем, як полем : 
Не бійте ся, люде, на все Божа воля ! — 

Не даст ти 
Від ворога потайного пропасти!.. 

(Хрестят ся, кладут кресаки 4 ) п відходи на право). 



Пята бесіда. 

Калина. 

Калина 

(виходпт с корчів). 

Йдеш, о Дмитре любий мій?... Йди 
А я за тобою — долів за водою!... 



1 ) В автоґр. А. пропущено слово : вечерного. 

2 ) „ „ тактом. 

3 ) „ ,, говоря межи собов. 

4 ) „ „ кресаки на голов. 



- 150 - 

Той Черемуш глїбокий!.. Але най 
На тебе хоть ще гляну!... У останнє!.. 

і Ще на право п дивит ся.) 

Марко коло передної кирми... 
Семен, Дмитро и волох коло него... 
Семен заговорює Дмитра и справляє сюда. 
Дмитро обертавсь .. 
Волошин тручае... 
Марку ! ! ! ! ! !... 

(Паде мов нежива. 1 ) — Заслона.) 



*) В автоґр. А. : до землі. 



ПЯТА СТОРИЯ. 



ПОДРЯ : 

Велика саля в суді'. 1 ) На право и на ліво двері. У затилю стів, 2 ) 
на столї хрест и дві свічки, 3 ) снаряд до пиеаня, акта, книги и т. 
д. — За столом крісло, а над ним на сгїнї образ цісаря. — Рано. 

Перша справа. 

Судця и пару урядників уходя з одного боку, жандармскпй фірер 
и другий жандарм, оба в повні зброї, з другого боку. 

Судця (до фірера). 

И якже-ж там? — Нема нїчб' нового? — 
Ходйлиете? — питалисте? — Немає 
Про Дутая й товариша єгб 
Якої вісти? — 

Фірер. 

Як під землю впали! — 
Як впдїли оббх онбгдп у 
Ростбках, так нїхтб їх вже не видів. — 4 ) 
А ми перепитали кбжду хату, 
Де міркували лиш!... 



*) В автоґр. А.: на судищу. — 

2 ) „ „ зеленим сукном покритий стів. 

3 ) „ , свічці. 

4 ) „ „ бачив. 



— 152 — 

Судця. 
О ! шкбда ! шкбда 
Такбго чоловіка!... Бо се був 
Не жандарм, не службаш, а права мбя 
Рука!... И якже-ж думаєте ви? — 
Що се моглб з ннм стати ся? — 

Фірер. 

Не йнав, 
Як мусів знов у Черемуш той скочить *) 
За потопленникбм, як се у него 
Вже звичай, а товариш той єгб, 
Такий завзятий дурень, якже й 2 ) він, 
За ним ! — Оттак матбути п обидва 
Втонули !... 

Судця. 

Се вже так а не иначе !... 
Але-ж бо кілько того Дутая 
Я напросив ся вже та наказавсь!... 
Та що з усего мбго казаня, 
Колй-ж він до води, як кіт 3 ) до сала!... 
Гм гм гм гм гм гм!... Що-ж білше чути? 
Що з арештантом тим? — Усе таки 
Не хбче приповістись? — 

Фірер. 4 ) 
Але де-ж там!... 
Що з ним я не робив вже!... як его 
Не підходив!... прісьбою и грізьбою!... 
И чути се не хбче!... 

Судця. ■ 
Гм гм гм!... 
Ще раз 'го приведїт и свідки всі", 
Нехай до ока 'му доиовідя! — 






*) В автоґр. А.: пуститись. 

2 ; „ , як и. 

3 ) „ „ перечеркн. : чорт. 

4 ) „ „ Що я вже 

З ним не робив... як 'го не підходив... 
Прізьбою п грізьбою... Але де-ж там!... 



153 — 



(Фірер п жандарм пріч.) 

Чи не помяк хоть трбхи? — Ха ха ха!... 1 ) 
И я наговорив!... Г^цул — помяк!... 
Але побачимо. — 



Друга справа. 

З одного боку уводпт фірер н жандарм 3 ) Дмитра, а з другого уходя 

Семен, Лунґул, Андрушко, Цьмок и кілька керманичів. — Той, 

що перше. 

Судця. 
Ну, Дмитре, ну? — 
Ну, Дмитре Нестерюку? — приповіж ся! — 
Ти-ж Марка Зїнича отеє 3 ) не трутив 
З дараби в вбду? — 

Дмитро. 
Не! - 
Судця. 
А чо-ж тебе 
Семен Лелйк и Тодоракі Лунґул 
Привязувать би мали до стілця — 
Хіба за пусто-дурно? — 

Дмитро. 



Що я хотів... 



За тотб, 4 ) 

Судця. 
Ну? - Ну? - 
Дмитро. 
Я й сам не знаю 



Вже — що!. 



*) В автоґр. А. : 

Але й я 

Наговорив се! гуцул — та помяк!... 

2 ) В автоґр. А.: З жандармом Дмитра в кайданах. 

3 ) ІЬій. : отце. 

*) В автоґр. А. : Що хотїв... хотів... Я й сам не знаю 
Вже — що! 



— 154 — 

Судця. 

Бо-сь пяний був! — 

(До свідків.) 

Не так? — 
С ві д ки. 1 ) 

Що правда! — 
Судця. 
Тепер начнїмо-ж 2 ) діло с початку : — 
В неділю, 8 ) в кбрчмі, не хотів ти Марка 
Убити насмерть? — Цьмок! — 

Мошко. 

©І т\ ! є} гоеі ! — 
ЗЗадгибеп юоШ ег е()т! — бадгибеп еп 
Фе @гЬ агап!!! — 

(До керманичів.) 

Чого ви стоїте 
Як цапи? — Ну? — чого не кажете, 
Яке від страх велике я набралось? — 4 ) 
Я вже гадало, що оно мені 
Ме палцем душу брати!... 5 ) 



х ) В автографі А. : 

Семен. 

Так! - 

Л у н ґ у л. 

Так! — 
А н д р у ш к о. 
Що правда ! — 

2 ) В автоґр. А.: А тепер зачнім же-ж зразу. 

3 ) „ ,. На вчера-ж (переч.: учера-ж) 

4 ) „ „ чому не кажете, 
Яке я се від страх набрало ся. 

5 ) В автографі А. замісць сих двох останннх рядків були 
ось які : 

То бідне моє Сурп буде мати 
На тиждень пратп що !... 

Опісля сї рядки перечеркнено. 



— 155 — 
СудЦЯ (до керманичів). 

Ну? - 

Керманичі. 

Що правда! — *) 

Судця. 

А вчера ти на пбпасї хіба 

При всіх там не грозив. 2 ) що Марком в блекіт 

Загордузаєш ? — 

Дмитро. 

Най мене опришком 
Не називає ! ! !... 

Судця. 

Видиш, злбдїю ? ! ! ! — 
И ти ще меш таїти ся ? ! ! ! — Свічки ! ! ! — 

(Світя свічки. — Судця до Семена и до Лунгула.) 

Ви-ж два присягнете ? — 

Лунґул. 

Присягнемо! !! 3 ) 

Судця. 

Тут хрест святий стоїт ! ! ! — 

Семен (відвертавсь). 

Га!... 

(На дворі чути рейвах и голоси). 

Дугай !!!... Марко! !!... 



1 ) В автоґр. А.: Правда! — 

Правда! — 

2 ) „ „ Умисне не фалпвсь. 

3 ) , Б. на горі допивано олівцем : 

Пі сфпнта круча. 

4 ) В автоґр. А.: ( . . . . робит ся рейвах). 



— 156 - 



Трета справа. 

Дугай. с перевязанов головов, одну руку у ручницї, другов топір- 
цем підпераючпсь,') уходпт перший. — За ним йде другий жан- 
дарм, также с перевязанов головов, и веде по під силу блідого 
Марка. — Ті, що перше. 

Семен. 
Померші душі!!!... 

Дугай. 

Так, убійнпки !!!... 
И тут прийшли на правий 2 ) Ббжий суд, 
Святбго оправданій шукати ! ! ! 3 ) 

(До Лунгула.) 

У перед в тебе, чбрте чорний ти : 
За віщо — 

Лунгул. 
Я?!!! — То він тручав 'го в воду! — 
То він!! — Семен!!! — 

Семен. 
Семен чи не Семен. 
Нема говїрки тут!... Най буду я... 
Най буду и не я... однаково!... 
Лиш то однб ми не однаково — 
Що славу дббру нашу гуцулску 
Я потайним убГйством осквернив!.... 
Та и то на рбштї ми однаково: 
Мені и Марковп не було -ж як 
Оббм на світі жити... вже минуло!... 4 ) 
Але однб ми не однаково : 
Що я невинного товариша 
Хотів завдати в руки катови!... 5 ) 
Прости мя, Дмитре брате!... 



і ) В автоґр. А. на топірци підпераючпс. 

2 ) „ „на страшний Божий суд прийшли. 

3 ) „ ,. бажати. 

4 ) „ „ Обом на світі жить... Минуло ся! 
ь ) п г катови під міч!... 

Прости мя — Дмитрпку!... лиш ти прости мя — 
А славу... 



- 157 - 

(Йде до Дмитра.) 

Ти оден лиш !... 
А славу свою гуцулску я й сам 
ІІотраФЮ ще обмити .. 

(Вириває 1 ) ясаидармовп шаблю с пішви п просажує 2 ) собі нев 
груди.) 

У еї. 

Га !!!... 
Семен. 

Вам диво ? — 
Так гуцули вмивают свбю славу : 
Кроваво ! ! !... 

(Валит ся з ніг. — Дмитро п Марко ловят 'го п кладут д' землн 

у поперек подрі, гадаючи головами 15 ) під хрест, а сами 3 ) прппадают 

'му конец голів.) 

О... проклят еси во віки, 4 ) 
Проклятий волоше... и кожднй Русин, 
Що він з вовчиці СК...ВИМИ синами 
Загадує чесати роги !... Ба !... 
Що-ж вовкови на думці, як не жир лиш, 
Та лиш не кров та зрада, та драиіж?... 
Але й на вовка прийде ловка !... А 
Котюзї по заслузі'!... О! О! О!... 

(По хвилп до Дмитра и Марка.) 
Се ви тут, братчики *?... Я знав, що гуцул 
Не лишит гуцула !... 

(До всіх.) 

Щоб свідоми ! — 
Увес маєток мій сестрі Калині 
Відказую ! — Калйну-ж Дмйтрови ! 5 ) 
А як би не хотіла йти за него 



*) В автоґр. А.: одному жандармовп. 

2 ) „ „ пробивавсь нев у груди. 

3 ) „ „ пропущено слова: головами і сама. 

4 ) „ „ О... простибіг — волоше!!!... 

Ти — Дмитре (переч. Марку) — тут?... Щоб люде — 
свідоми — 

Що ввес масток... дальше іде тут текст поміщений в ав- 
тоґр. Б. після слів: (Де всіх). 

5 ) В автоґр. А. переч. : Марковп. 



— 158 — 

То прбщі щоб не мала нї від мене — 
Ш Бога — нї людий ! *) — 

(До Марка) 

А ти, о Марку !... 
Піди... піди під стрі'лений той хрест 
Святий та богоноенпй — и вповіж 'му, 2 ) 
Що та зневага божевільна мбя 
Над ним... иімщена ! ! !... 

(Умерае). 

Л у н ґ у л. 

Що той жус там каже?! — 8 ) 
Калина не моя?! — А я-ж хіба 
За дурно Марка в вбду 'му тручав?! — 

(Хамеиет ся.) 
Я що отсб 4 ) сказав?... 

Судця. 
Ви-ж чули всі? — 
У катуш злбдїя та в кайдани ! ! ! — 
А тїло у трупарню ! — 

(Жандарми відводя Лунґула. Керманичі віднося тіло.) 
Аж тепер 5 ) 
Я розумію все. — Та лиш однб 
Не мбжу я вторбпати : на що 
В'ни Дмитра до стілця 6 ) вязалп ? — 
Ду гай. 

Бо 
Хотїв за Марком він штрикати в вбду. — 
А що умів плавати як струг, 7 ) 



V) В автографі А. : 

П прощі щоб не мала в Господа — 
Як би за него не хотіла йти!!!... 
А тн — о Марку!... 
Піди... 

2 ) В автогр. А.: жпвотворшцпії — и скажи 'му 

3 ) „ ., Що се жус тон каже. 

4 ) „ ,. отце. 
„ ,. теперь. 

„ до стрілця-ж. 
7 ) „ ,, як слпж. 



— 159 — 

То в'ни боялп ся, щоб Марка ще 
Не витяг він з води ! — 

Судця (до Дмитра.) 

А тп-ж чому 
Мені' се не казав ? ! ! 1 — 

Дмитро. 

Ще й се казати?! — а ) 
Що за велике діло !... 

Судця. 
Гм гаї гм !... 
О — легкоуми ви !... — А ти-ж не знабш. 
Що ти за твій нерозум смертп міг 
Пожити ? — 

Дмитро. 
Та вітак! — 

Судця. 

О - - диваки ви !..• 
Робіт же-ж тут порядок! А на завтра 
До протокблу всі ! — 

і Судця з урядниками пріч.) 



Четверта справа. 

Ті, що лишили ся. 2 ] 

Марки 
(оо хвплп, до Дмитра). 

II ти -ж хотїв 
За мнов у воду — 



*) В автоґр. А. : Таке у нас 

Не кажет ся!... 

Судц я. 

О — легкоуми ви !... 
Робіт же-ж. . 
2 ) В автоґр. А. : лишили ся. Тут перечеркнено дальше слова : 
Зараз вітак Лоґош. Катерина. Калина п ІІітрана. 



160 



Дмитро. 

Не дасте вже раз 
З водбв тов пбкій ми ? ! ! ! — Се прййдет ся 
Ще с правди — 

Марко. 
Цур ! ! ! — Якпй ти за розумний 
То се тобі не трудно анї раз! — *) 

(До Дугая.) 

А вв, мій ангелю-хранйтелю !... 
Як вам подякую ? !... 

Д у гай. 
А треба, брате ! — 
А треба и зо мнов щонебудь діять ! — 
Бо як то черемске каміне мя 
Перемололо... 2 ), то цїсарского 
Ледвй вже хлїба їсти му !... 

Марко. 

Ох Ббже !... 
Я з рбду про ма&гки не турав !... 
У перше нйнї се бан^ю я, 
Для чбго-м не богач !... 



Пята справа. 

Лоґош, Катерина, Ка.тлна, Мітрана. — Ті, що перше. 

Л О Ґ о ш (ще за подрев)- 

Що не богач ? ! ! ! — 
(Уеї впступают. — Дівки лети у обійми своїх ледїнїв. 3 ) 
Катерина. 

Мій Марку !!!... 

Калина. 

Дмитре мій ! ! !... 



!) В автоґр. А. : То се нїраз тобі не тяжко ще ! — 

-) .. .. Помацало — 

3 ) „ „ любпх (в автоґр. похибка: лубпх). 



- 161 - 

М і т р а н а. 

Иванчнку ! ! !... 

Л о ґ о ш. 
Який 1 ) тут чорт говбрит „не богач?!!! — 
(До Марка.) 

Таже єк дівку в мене ти не бзмеш, 

То я таких тобі тут надаю, 

Шо хльо 2 ) не понесеш ! ! ! — II дпй 'го кату ! ! !.. 

Рознадити ми дівку — а теперь — 

Адй — шо він мені' показує. ? ! ! ! — 

На вербю груші — хльо?!!! — 3 ) 

Марко. 

Ох дядику !... 4 ) 
Л о ґо ш. 
Заткаеш ми си — бре?!!! — 5 ) Полонина 
Одна твоя, а друга 

(Показує на Дугая). 

Тбго дурня, 
Шо за таким, ек сам, у блекіт лїзе, 6 ) 
6к дїтько у болбто — дий 'го кат!... 
А грішми та худібков вас обох 
Поділю — 

Дуга й. 
Дядечку!!!... 

Л о ґо ш. 
Заткаеш си ? ! ! ! — 
А чуй же си!!! 7 ) — То ти за ним в нетрудне 8 ) 



х ) В автоґр. 

2 ) 

3 ) 


А. 

я 


Єксй. 

и. 

II дий же-ж кату 'го !!!... 


4 > 


» 


дядечку. 


5 ) 

1 V 


,, 


ТИ СИ хльо. 


6 ) 
І )7 


)5 


Шо в блекіт лїзе не питаючи — 


8 І 


•• 


А чуй же-ж 'го ! ! ! — 
То-ж ти за ним у блекіт. 



ПИСАННЯ ФЕДЬКОВИЧА Ш, 1. Б. 11 



- 162 - 

Абес за пусто лїз ? ! ! ! — 

(До Мітрани.) 

А ти, ґаздйнько, 
Абес ми прйезно 'го кутала, 
Бо те на ків повішу ек ворбну ! ! ! — 1 ) 

М і т р а н а. 

Я буду, дядечку!... 

Л о і ош. 

Цит, хльо ! ! ! — 2 ) 

(До Калини.) 

А ти 3 ) 
Не Флєнькай там, саляка, та не руй, 
Але подекуй Богу, що на сім 
Си обійшло ! — Ци може легше би 
Ти було видїти, єк нїмцї 'го 
Би були на Судилові душили?! 
И дий 'го кату, хльо !... 

(До публіки.) 

А ви там — бре — 
Чогосте вітрішшіли си на мене?!!! — 



*) В автоґр. А. : Ци чуєш ? ! ! ! — прпєзненько — бо не 

[меш ! ! ! — 
7 ) „ „ Заткаєгн си ? ! ! ! — 

И дий 'го кату — хльо!... 
5 ) В автоґр. А. : А ти — саляка — 

Не рун«) — але подекуй всім свєткам — 

Отцу-ж Нпколаєви на сам перед — 

Шо так си обійшло! — П дий 'го кату!... 

(До публіки.) 

А ви там — хльо — шо вітріпппілп очі — 
Дивіт си — та с чортами роги не 
Чешіт собі — бо й вами чорт си вдавпт ! ! ! — 
Лиш з Богом співка добра — не з лукавим!!! — 

[Тут в автоґр. А. : приписка чужою рукою : Хорь на конци 
здавби ся.] 



а) В автоґр. А.: дописано на горі олівцем: не флснькай. 



— 163 — 

Дивіт сн й ви — та с чортом рогп не 
Чешіт собі — бо вдавит сп и вами ! ! ! — 

(Підоймає руку впсоко.) 

Лиш з Богом співка добра!!! — не с чортами!!!- 

(Хор: „На горі-рокптї." — Заслона.) 



Друга редакция «Керманича* також ніде ще не друкована, 
переховала ся в двох автографах. Оден А. давнїншпй, брулїон, на- 
писаний 1882. р. ; — другий Б. — переписаний з автографу А. 
з деякими змінами має приписку з р. 1884. 

Автоґраф А., що займає 91 сторін письма іп тоїіо, виготов- 
лений на канцелярийнім папері. На частині подертої обкладинки 
з бронзового паперу бачимо наголовок двох драм із ось якими при- 
писками: «Керманич, Септ. 1882 івіршом). II. Бо\уЬизсІі. Маі 
1882 « Перші чотири акти (до стор. 80.) сего автографу писані дріб- 
ним почерком, фіолетовим атраментом, на білім папері. Пятий акт 
писаний на такім самім сїрявім папері і таким самим більшим, по- 
хиленим, чистим почерком, — яким написаний автоґраф першої ре- 
дакцпї, — так, що ся частина автографу, від стор. 81 до 91, ви- 
глядає далеко старшою як перша. І колп-б не віршована його форма 
та не факт, що сей пятий акт трохи не дословно схожий з пятим ак- 
том автографу Б. і долучений був до брулїону сего автоґрафу, — 
можна-б думати, що ся частина Федьковпчевої рукописї належить 
до автоґрафу першої (прозової) редакциї з р. 1876 і становить єї 
закінчене, якого в прозовій формі не маємо. 

Річ се дуже ймовірна, що сей пятий акт написав Федькович 
ще в р. :876. або в найблпзших роках як епільоґ чи закінчене 
своєї чотироактової мельодрамп, а написавши лиш сю частину 
ритмічним розміром, тоді вже задумав переробити цїлу свою мельо- 
драму і перелляти її в віршовану форму. Написавши свого «Кер- 
манича» на ново віршом 1882. р., покористував ся автор гото- 
вим уже пятим актом написаним давнішнє. Лише тим способом 
дасть ся пояснити велика ріжнпця між почерком і папером пятого 
акту автоґрафу А. другої редакциї, а почерком і папером перших 
чотпрох актів автоґрафу А. тої-ж редакциї. Такий здогад потвер- 
джує й факт, що пятий акт автоґрафу А. другої редакциї має на- 
голоси зазначені фіолетовим атраментом, так само, як в автографі 
першої редакциї, — коли тим часом ані чотири перші акти авто- 
ґрафу А. другої редакппї, анї автоїраф Б. — не мають акцентів. 
В кождім разі, з огляду на віршову форму і схожість тексту ста- 
новить ся частина автоґрафу одну цілість із автографом Б. і могла 
•бути надрукована лиш у звязи з другою редакциєю. Схожість обох 



- 164 — 



текстів позволив нам відмітити в тексті Б. акценти, які зазначено 
в автографі А. Де оба тексти ріжнять ся, там акцент кладемо у ва- 
риянтї взятому з тексту А. 

Автограф Б. другої редакциї зберіг ся в оправі. Займає він 
91 сторін письма на білім гладкім канцелярийнім папері іп Го1іо. 
Почерк старанний і гарний. На стор. 2. бачимо примітку автора 
написану червоним атраментом, правописию навпів фонетичною 
а навпів т. зв. етимольоґічною : »Вбдступаю на неограничену вла- 
сність первому рускому литер. драмат. товариству вь Чернбвцяхь. 
Чернбвцв, дня 5. н. ст. мая 1884- Федьковичь.« Сей автоґраф зберіг 
ся в театральній бібліотеці тов. «Руська Бесіда у Львові « — і не 
має печаток »Тов. Руська Бесіда в Чернівцях*. «* 

Головний текст беремо з автографу Б , зазначуючи всі від- 
міни й поправки, які бачимо в автографі А. 



запечатаний двірник. 



ЗАПЕЧАТАНИЙ ДВІРНИК. 

Фрашка в двох актах. 

З одної Равпахової фрашки зовеш свобідно пере- 
творив и для рускої подрі зладив 

Ю. ФРДЬКОВИЧ. 



ОСОБИ. 



КОЛОТИЛО, двірник. 

МАЛИНА, єго донька. 

АНДРПЇ, єго писарь. 

ГАВКАЛО, \ 

ДУРКАЛО, / П Р ПСЯЛШЬ 

ШМОРГАЛО, і 

ТОРГАЛО, . 

СВИСТУН, [ радш ' 

ШВУН, І 

ЗУХ, канцелярский служащий. 

РЕВКАЛО, \ 

ТЕВКАЛОІ ) пат Р 0ЛЬНИКИ - 

ПІВЕН 

ШЕВЧИХА. 

ПАРУБЧАК. 

БАБА ХИМА. 

Діло ведет ея в однім селі на Буковині. 

Час: коли небудь. 



перший акт. 



ііодря. 

Обширні хоромп у дому Колотила. — На право двері до єго ме- 

шканя, на ліво на подвірє, а у затплю до громадзкої канцеля- 

риї. — Рано. 

Перша сцена. 

Андрій. — Зараз вітак Малина. 

Андрій 
^уходпт на задні двері). 
Ще нема голубки мої сизокрилої? — Мат- 
бутп ладит старому снїдане. — А нам обом тілько 
лиш поговорити, тілько лиш набутись, тілько лиш 
налюбуватись, доки старий непевник ще хиріє. 
— Але цить! — Хтось йде! — Се она! она! рай- 
ска моя пташечка!... 

(Малина уходит на праві двері.) 
Малино!... 

Малина. 
Андрію !... Так рано вже коло писаня ? — 

Андрій. 
Скачи, враже, як пан каже ! — Хіба я не що 
днини, скоро світ, уже не в канцелярії? — уже 
не при роботі? — Але хто, о панночко моя дорога, 
годен вашому вітцеви догодити !.... 



— 170 — 

М алина. 
И знов „панночко"?! — И знов „ви"?! —Що 
се тобі, Андрію, сегодне за примха?! — Неначе 
кури хліб 'му відоймили !... Хіба я тобі ще в не- 
ділю не казала та не говорила, що я тебе любю? 
— И ти мені божив ся, присягав ся, а нині... 

(Утераєсь рукавом.) 

А н д р і й . 
У неділю !... У ту прещасливу неділю мене 
твої речі так були упоїли, неначе той мід солодкий!.. 
Я бих був тогди и з діяволом боров ся, не то що!... 
Але другої днини, як моє любовне похмілє трохи 
прошуміло п я собі кожду річ на розум розібрав — 

Малина. 
То серце аж у пятп впало ! — не правда ? — 
Гарна мені люба, ні що й казати ! — А ті книжки 
не встидают ся ще писати, що 1 ) люба додає чолові- 
кова відваги І... 

Андрій. 

Що мені по відвазі", як щастя нема? — О!... для 
чого-ж то я не є найбогатший парубок на світі, 
або ти не найбіднїща дівчина?... Тогди би ми собі 
були свої! — А гак... ти білше червонних у твого 
батька маєш, як я зроду ґрейцарів видів... 

Малина. 

А то від коли та люба жидівков зробилась, що 
гроші рахує? — встидай ся? — Аз рештов — 
ти не є такий и бідний зовсім, як себе рахуєш. 

А д р і й. 

Ще біднїщий, як бідний ! — Бо с тих сто ле- 
вів, що мені писарство на рік нрпноспт, треба и у- 
братпсь, и годуватись, и комірне заплатити, и нень- 
ку стареньку утримати. А ще до того и довг!... — 



1 ) В автоґр. перечеркнено : та. 



171 



Бо стара Хпша маму заїшвала и якби не ти та не 
твій батько, то нас би давно уже були заФантували!... 

Малина. 

Се я усе знаю. — Але ти ще молодий, робо- 
тящий, не пяниця, не марнотравец: Тобі Бог допо- 
може ! — Лиш не треба надію тратити ! — 

Андрій. 

И ти наговорила !... То хіба мені надіятись, 
що твій скуиий, немилосердний батько тебе за меле, 
бідного бідолаха, віддасть?... 

Малина. 

А все таки надію не тратити ! — Ми-ж предсе 
ще молоді, можемо и кілька рік ждати. А за кіль- 
ка рік — хто знає, що може все статись!... 

Андрій. 

Та що би такого стало ся? Приїде перший 
ліпший дукарь або тяр волоокий семінарчик с Чер- 
нівців, батько присилує, віддаст, а ти, бідний писа- 
рино, стій собі за третим порогом та лиш диви ся, 
ЯК.... (утераєсь рукавом. Колотило (тає нишком у дверех). 

Малина. 

Не, Андрію ! не, сизий мій ! нє, соколе мій 
ясний ! — И Бог мене не всилує, за другого піти, не 
то що мій батько, бо я тебе любю и любити му до 
самої смерти! — и скорше мене на лаву нарядит, 
як під вінец з яким другим !... 

Андрій (обіймає Малпну). 

О, пташечко ти моя райская !... роже ти моя 
маєвая !... Ти мене звеселила, ти моє серденько 
відвагов, надїєв напоїла, неначе та росиця лїтї зо- 
вялу, нїжну билину у поли !... Але треба мені за- 
бератись до роботи !... Бо твій батько як би знав, 
що я отеє с тобов тут розмовяю, то би мене від 
разу з служби нагнав. 



- 172 — 

Друга ецена. 

Колотило. — Ті, що перше. 

Колотило. 
Уже й нагнав, сякий-такий ти сину!. 

Андрій. 
О. Боже!... 

Боже наш ! 



М а л и н а. 



Колотило. 
Пріч менї! — с перед очий мені, опришку, 
злодію, гайдамахо !... — Аби менї твоя нога тут 
білше не находилась, то я тобі кажу ! — 

Андрій. 
Прошу — 

Колотило. 

Анї чичирк менї, гарцпзяко ! — То так? — Я 
приймаю старця загубленого у писарство, а він 
менї дитину баламутити?! — Пріч мені с перед 
очий ! а то — 

Андрій. 
Але — пане началиику — 
Колотило. 
Не алекай мені тут богато, але руш, заберай 
ся, лайдацюго ти оден ! ґалґане ! непотрібнику ! — 
нїчо-доброго! — 

Андрій. 
Дуже перепрошаю, пане началиику ! Я бідний 
б, то правда ; але лайдакуючи ще мене ніхто не 
видів и не буде видїти. 

Колотило. 

Псе ти оден скажений! жавро ! — Ти вже 

забув, що якби не я тебе був ирпймив до служби, 

то бесь сегодне свині хіба пас або січку різав? — 

Невдячнішу ! — а ти за тото дитину мені с иутя 



- 173 — 

збивати ? ! — вороже тяжкий ! — Але жди ! поиа- 
мятаєш тп мене ! — Ще сегодне скажу вас зафан- 
тувати до сорочко ! — ■ А як менї в сей час не за- 
береш ся, то знатимеш, куда дорога до козп ! — 

Андрій. 

Я мовчу, але лиш вашого отсего ангела ради. — 
Бо якби я хотів своє говорити, то вам бп довелось 
богато білше від мене слухати та й чути, як мені 
від вас. — Але я вас прощаю! Будьте здорови ! — 

(На .тїві двері пріч.). 



Трета сцена. 

Ті, шо перше. Зараз вітак Зух. 

Колотило (прийшовше до 

Що?! — Що?! — Що ся стареччина відва- 
жилась мені казати ? ! — він мене прощає ? — 
вів? - старчук загублений? — мене? — двірни- 
ка Колотила, що всіх панів у кишенп має? — Та- 
же я навіть Бига не прошу, аби мене простив, та 
такий пометок хоче мене прощати ? ! — 

(Йде до задних дверий.) 

Ге! — Зух! — де ти? — 

Зух (виступає). 

Ту-у-ут, пане началнику, та й ще лиш по 
перші ква-а-артї, та й то ду-у-урнички, пане на- 
чалнику! — Таже я на те>то служа-а-ащий, аби 
мені" платили до-оо — 

Колотило. 
Добре вже, добре ! — Зараз озмеш собі оба 
патрольники п заФантуєш мені стару Ладаниху, 
але так, аби лиш то лишилось, що на нї ! Розу- 
мієш ? — 



— 174 — 

З ух. 
Таже я нащось Зу-у-ух називаюсь ! — А се- 
годне лпш ква-а-арту — 

Колотило. 
Добре вже, добре ! — Руш ! — 
(Зух пріч.) 

Четверта сцена. 

Ті. шо лишились 

К о л о т н л о. 
ІІочвкай же-ж, урвителю ти оден ! я тебе нав- 
чу, як двірнокові доньки любити!... 

Малина. 
Хіба двірникові дбньки не такі дівчата, як н 
другі ? — Коби лиш було що любити !... 

Колотило. 
Що?! — що ти мені важиш ся говорити?! — 
О, безвстнднице ти одна ! жабо ! зелепуго ! Двірни- 
кові доньки дівчата як п другі ? ! Най собі другі 
будут, про мене, які хочут : але ти, того богатого 
Колотила донька, що єго на трицят тисяч рахуют, 
ти собі з однов нїжнов писаринов роги чесати ? ! — 
Фе! — встидалабес ся! — Та ще й крадьки до того!... 

Малина. 
Коли не хочете, аби було крадьки, то віддайте 
мене за него. 

Колотило. 
Тебе?! — За него?! — за такого голодриґу, 
що навіть и сорочки доброї на собі немає ? ! — 

Малина. 
Але за тото має честь її добру славу! — Хіба 
ви мені самі не казали, який то він розумний, ти- 
хни, чемний, працовитий. огідний? — Чого-ж білше 



— 175 - 

з него хочете? — Або може его отец покойний не 
був такий богач, як ви тепер, а ще до того и ваш 
приятель? А коли на него нещасте траФило, що він 
свій маєток утратив п з нужди вмер, то вам би яло 
ся єго сина и его бідну удову ратувати, а не скор- 
бити, як ви отеє ! — Так, коли хочете знати ! — 

Колотило. 
Тобі би, вижу, годилось за попа, бо бесь и 
свого чоловіка навчила казане казати. — Та що 
с того, коли я тебе вже 1 ) засловив нашому старо- 
му окоманови. — Сих мясниц весїля. — А в того 
гроші, доню ! — він так своєму панови гарно нао- 
команував, що незабавком відкупит у него село. — 
Будеш собі кругом дїдичка та й годі ! — 

Малина. 

Ніколи в світі ! — 

Колотило. 
Ніби я тебе 2 ) просити му !... 

Малина. 
Але и всилувати мене не всилуєте ! — 

Колотило. 
Я би то хотів видїти ! Я ! отец ! — 

Малина. 
Але не кат ! — Коли не за Андрія — то з мо- 
сту та в воду !... 

Колотило. 
И овшем! — то не треба мені буде віно дава- 
ти. — Але доста вже тої пустої говірки ! 3 ) Тобі у 
панскі світлиці! у дїдицкі покої, а не обдертим 
писарчукам сорочки латати ! — 



*) В автоґр. перечеркнено : обпцяв нашому. 

2 ) п V буду богато. 

3 ) Тут перечеркнено: До кужівки ! до печі! до иглп! — Там 
тобі годит ся. 



— 176 — 

Малина. 
Та нї старизі крадюгам-окоманам купелі ро- 
бити ! — Се абесте знали ! — 

(Пріч.) 

Пята сцена. 

Колотило сам. 

Колотило. 

А дивн-ж ти ся, диви! Але радби я знати, 
відки досада такої відваги набрала?! А вже-ж 
с того смутчого, преанахтемского коханя, богдай би 
нетрудному записалось ! Бо може и моє не та- 

ке? На старість закохатись! та ще в кім? — у 
бідні шевчпсї !... Але-ж бо то и хороша за себе !... що 
твоя калина в гаю !... Та що мені' с того, коли усї 
мої заходи надаремні !... Та коби лиш не той єї чо- 
ловік, не той шевчпско поганий, то може би — як 
то кажут — душа їла книша, а то через того бі- 
снуватого варіята годї ! — вартує ю гірш якого 
арештанта ! — Але сегодне потік ся на ярмарок : 
треба мені до неї піти та свою косу далі клепати. 

— Бо завтра притече ся домів; — то вже хто- 
знає, коли мені знов лучит ся з нев поговорити, бо 
я того шевлюги бою ся гірш чорта скаженого! — 
Та є й чого : бо той гарцизник нїчо' не знає, як 
лиш зараз до валила та до свого шевского клевця ! 

— А мої плечи уже иорохнаві трохи ; не до шев- 
ского валкованя ! — 

(Пріч.) 

ПОДРЯ. 

Хороми в шевця. На право, на лїво и на затплю двері. — Рано. 

Шеета сцена. 

Шевчиха. Зараз вітак Андрій с парубчаком. 

Шевчиха 

(уходпт на праві двері.) 
Мін чоловік — 



— 177 — 

(У задні двері хтось пукае.) 
А се хто вже так рано... 

(Розмикає и отворяє задні двері. Андрій с парубчаком унося ве- 
лику шафу з віконцем у дверех.) 

Ох мені лишенько! Се ви, Андрію?! — Та 
ще и с тільков шаФов!... Чи у вас лиш — не дай 
Боже — яка пригода... 

Андрій (ставит шафу коло дверий). 

Не, майстрова моя дорога! — Але нас хочут 
сегодне Фантувати ; так мама дуже вас просили, 
аби ся шафа у вас якийсь час перестояла. - Мама 
би за нев не стояли ; але що се памятка по ба- 
бунп... 

Шевчиха. 

Чому не? — у нас запевне не будут за нев 
шукати. — Лиш чи хто не видів, як ви ю сюда 
несли ? — 

Андрій. 

Чей не. — А осьде ключ від неї... 

(Розмикає п отворяє шафу.) 

Порожна !... 

Шевчиха. 

О, Боже добрий!... П чи-ж та 1 ) відьма, та 
Хпма, не гадає конати, що таку стару, честну жо- 
ау, та ще и в недузі", турбує ?... Але мені" лиш ди- 
вно з двірника, що він... 

Андрій. 

Двірник двірником, як и всі" двірники. — Але 
дякувать вам за тим часом, дорога моя майстрова, 
5о мушу йти!... 

(С парубчаком пріч.) 



*) В автор, перечеркнено : стара. 

писання федьковпча пі, 1. Б. 12 



- 178 - 

Сема сцена. 

Шевчпха сама. 
Шевчиха. 
Мені жаль бідної удови !... 0, щоб то я могла 
помочи !... Та Бог свідім, що ми и сами бідні !... 
Але мені чудно лиш з двірника... Таже Андрій ему 
так вірне служнт — то міг би предсї якесь обачіие 
мати ? — Але чорт чортом ! що білше казати ? — 
Та ще мені сеї ночи н снилась погань, що десь 
прийшов, та й хату нам запалив. — А огонь — ка- 
жут — як ся снит, то великий колот та сваркітня. — 
Ратуй нас та заступи. Матїнько Христовая!... 

(Хрестит ся ) 

А цить же-ж ! — 6й Богу, що вже знов хтось 
йде... 

Оема сцена. 

Колотило. Шевчиха. 
Колотило (уходит на задні двері). 
Ранок добрий, серденько!... 

(Замикає двері з середини.) 

Шевчиха. 
Ви що се, пане началнику?! — 

Колотило. 
Я лиш двері замокаю. 

Шевчиха. 
Схаменїт ся! — А як би хто надійшов? — 

Колотило. 
На теж бо я й замбк, аби ніхто не надійшов. 

Шевчиха. 
Не во гнів, пане началнику ! — Як мій чоло- 
вік дома — тоди нас буде дуже тішити, як наш 
дім вашим приходом звеличаєте. — Але як мого 



— 179 - 

чоловіка нема дома - то я бпх вас дуже просила, 
мене саму лишити. — Бо без мого чоловіка — яка 
вам тут може бути приємність? — 

Колотило. 

Яка? — така що такої у цілім світі не мав: 

станочок, як горсточка! оченята як терен! личко, 

як рожа! усточка, як коралі! зубочки, як перла! 

погляд, як ангела! голосочок, як щебіт соловіяі 

— Ах!.. 

Шевчиха. 
Се вам лиш видит ся... 

Колотило. 
Лиш видит ся? ! — То хіба у вас зерькала нема... 
(Дивит ся по стінах.) 

Та й с правди, що нема. — Але я скажу 
з самого Відня таке зерькало тобі спровадити, що 
буде від стелї аж до помосту, н то у золотих ра 
мах ! 

Шевчиха. 
Мені ніколи у зерькалї стояти... 

Колотило. 
А се доконче треба, голубко моя сизокрилая ! 

— Бо иначе — відка ймеш віри, що на тебе годі 
чоловіку глянути, не згорівше с коханя? — Тогди 
би ти не була може така неймовірна та немило- 
серна !... 

Шевчиха. 
На що жінці знати, чи она красна чи погана? 

— Аби лиш свому чоловікови була до вподоби. 

Колотило. 
Твій чоловік? — О!., тому лиш дратви та 
смола в голові, а не твоя краса несповіта, бо инак 
би ти мусїла ходити убрана, як та краля, а не так. . 
Або ся ручка білесенька та манесенька !... на кож- 
,дім пальчику мусів би менї діамантовий перстїньчпк 
Існияти !... 

(Ловит ю за руку.) 



180 



Шевчиха 

(вириває руку). 
Я довольна і з отсего мого слюбного... 

Колотило 
(гладит ю по голові). 
Або сей шовковий волосочок!... не варт би, 
аби его золоті чільця здобили ? 

Шевчиха (відступаючись). 
Коли у мене такий гарний волос, як ви ка- 
жете : то не знаю, чого би я 'го мала під чільця 
ховати У — 

Колотило 
(обгортає ю за стан). 

Або сей станочок тонесенький... 

Шевчиха (виривавсь). 

Годї, пане началнику ! — Я вас уже оногди 
просила, та й тепер вас прошу : або-ж дайте мені' 
раз на завше покій, або чоловіковії скажу! — ви 
ще не знаєте, який він ревнівливий ! — а як би до- 
відав ся, що ви сегодне у мене були — тогди би 
ані я анї ви не позбули лихої години !... 

Колотило. 
И хто-ж би ему мав се сказати ? — 

Шевчиха. 
У сусід коточі очи. 

Колотило. 
Та вітак! -- Нехай его лиш довідавсь ! — Я- ж 
на те двірник! — Нехай его довідавсь: я двірник 
у селі ! ! ! — 

Шевчиха, 
Я лиш бою ся, що він би тогди и двірника за- 
був, та... 

Колотило. 
Та що таке?! - Хіба я его ся бою, чи що?! 
— Овва ! — И сто таких, як він, не бою ся, не то 



— 181 - 

що! — Ану, най мені' лиш спробує прийти, як я 
до него поставюсь?! — Аж 'му в пятах замерзне! 
— Гого ! — Отак ступю до него... 

(Ступає згорда до дверпй. — У двері хтось пукає. — Він утікає 
на пальцях и ховаєсь за шевчиху,) 

Ратуй, бій єн Бога!... 

(На дворі ще раз нукає.) 

Девята сцена. 

Ті, що перше. Швец на дворі. 

Ш в ец. 
Мариню ! Мариню ! — 

Ш є в ч п х а (по тиху). 
Мій чоловік ! — Як вас тут застане, то ми 
пропали!... 

(Швен ще раз пукає.) 

Колотило 

(по тиху, дуже переполошений). 

Де би мені сховатись ? — може до комори ? — 

Шевчиха (по тиху). 
Там ніяк. 

Колотило (показує на шафу). 
Може би в отту шаФу? 

Шевчиха. 
У шафу ! у шафу ! борше ! 

(Идут обоє на пальцях до шафп. Колотило лїзе в шафу, шевчиха 

єго замикає, ховає ключ до кешенї, а сама йде по тихоньку до 

бічних дверпй.) 

Швец (пукає). 
Мариню ! — Отвори ! — 

Шевчиха, 

(лускає на голос дверьмп, нїбп то она с кімнати приходит). 

Ох мені лишенько!... 

(Розмикає двері. Швец уходит.) 



— 182 - 
Десята сцена. 

Швец. Шевчиха. 

Швед (лихої волї). 

Так пізно — а в тебе ще позамокало? — 

Шевчиха. 

Припрятувала в коморі — от п замклась. — 
Так скоро повернув? — Таже ти казав, що хіба 
аж завтра... 

Швец. 

Я так казав. — Але мені вдалось, марФу гур- 
том продати. 

Шевчиха. 

Славити Господа! — Коли так, то добре яр- 
маркував ? — 

Швец. 



Не зле. — 

У повідай ! 



Шевчиха. 
Швец. 



Дай мені покій !... 

Шевчиха. 

Се що тобі сегодне, чоловіче?! — неначе 'му 
заяць дорогу перебіг ! — Навіть и не привитав ся 
зо мнов так, як треба !... 

Швец. 

Ти й сего не варт !... З міста йдучи — здибає 
мене кум Клим. — „Ранок добрий!" — „Добре 
здорове! — що там моя жінка робит? — ■ він ре- 
гочет ся, як кінь: „А вадь — що не нудит ся І — 
Сегодне- ж рано у неї гості були, а то ще не про- 
сті!..." „Та хто такий?" — „Або наш пан начал - 
ник!" „О!..." 

Шевчиха. 

Та се він и с правди був. — 



- 183 - 

Швед. 
Сто кроть тисяч єго вір ! ! ! — Та чого хо- 
тів ? — 

Шевчиха. 

Хотів, аби ти ему пару чобіт зробив. 

Шв ец. 
Пару чобіт зробив ? — Знаю я ті чоботи ! — 
Але я ему такі чоботи вшвю, що не понесе!!!... 

Шевчиха. 

Бог с тобов, чоловіче! схамени ся! — Таже 
кому треба чобіт, той шусит предсе до тебе прий- 
ти? — 

Ш в ец. 

Та тогди, коли мене нема дома?! — У гроби 
'го та в хрести ! ! ! — Ти гадаєш, що я нїчо' не 
знаю? — що я не иокмітив, як він на тебе око ки- 
нув, и то від давно вже? - що він як тебе лиш 
де вздрит — ті песячі свої сліпи 1 ) на тебе забуде ? — 

Шевчиха. 
Примха 'го бери ! — А ти, чоловіче, чей мене 
до того не будеш прикладати ? — 

Шв ец 
Тебе?! — до такого мотовила?! — до такого 
опуда охабленого?! — Ха ха ха ха!... Мені він не 
страшний, але мене лиш злостит, аби через таку 
котюгу кудлату тебе люде по зубах носили !... 

Шевчиха. 
Хіба ти ему не можеш наш дім заказати, чи 
що? — 

Ш в ец. 
Я ему як закажу, то его сто кроть тисяч мі- 
лїонів чортів від разу ухопя ! ! ! — Я ему так за- 
кажу, що его з сеї улицї на кілю понесут ! ! ! — 

') Переч : ОЧИ. 



— 184 — 

(Уздрівше шафу.) 
То що? — 

Шевчиха (по тиху), 
Бідну Ладаниху мают сегодне Фантувати. — 
Так она мене просила, аби ся шаФа у нас пере- 
стояла. 

ПІ в є ц. 
Та чого се мені" так по тиху кажеш? — Тут 
предсе-ж нема нікого, аби нас чув ? — 

Шевчиха. 
Чоловіче !... сегодне и стїнп мают уха !... 

Ш вец. 
И се правда! — Але ти би була ліпше зро- 
била, абес була сю шафу не приймала, бо се — по 
просту — ошуканство, и може мені ще клопоту на- 
робити. — Она порожна? — 

Шевчиха. 
Не знаю. — 

Ш вец. 
Ти не маєш від неї ключ? 

Шевчиха. 
Отто би й я не мала розуму, та від чужої 
шаФи ключ приймати ! — А як би що пропало, то 
до кого би вітак чіпались? — не до мене? — Я 
ще — славити Бога — не така дурна... 

Швед. 
И се правда! — Але там що знов нового?! — 



Одинацята сцена. 

Зух, Хима, и два патрольнпкн уходя на задні двері — Ті, що перше. 

Хи ма 

(показує на шафу. До Зуха.) 

А я-ж тобі не казала, що она тут? — Таже я — 



— 185 — 

Богу дякувати — ще не сліпа ! — Добре видїла, як 
ю оба дручки сюда таскали, не бій ся ! — Я ще 
не слїпа!... 

З у X (до шевця). 

Чия се ша-а-аФа? — 

X и м а. 
Таже се моя — 

Зух. 

Заткай ся ба-а-або ! — во имени началства : 
яп-и-ия се шафа ? — 

Шевчиха. 
Та чия-ж би — 

Ш в ец. 
Тихо, жінко ! — Началству правду ! — Сю 
шафу дала Ладанпха мої жінці до схову, як мене 
дома не було. - - Бо я от що з ярмарку прийшов. — 

X и м а. 

До схову ! аби бідну Химу уквілити ! — Але 
не ме, відьма, нічого би ся з неї не звело ! — 

(До шевчихи.) 

Та й с тебе, жупонде, що ти чужу працю пе- 
реховуєш ! — тиі ! !... 

Шевчиха. 

О дай же мені покій, відьмо ти стара ! Хіба 
я знала, що Ладаниху будут Фантувати? — На- 
пасть, люде добрі !... 

X и м а. 

Та я тобі зараз таку напасть дам, що не 
меш ! — То я у тебе відьма?! — я у тебе відь- 
ма?! — До двірника те замильдую !... 

Зух (обзераючи шафу). 
Ти-и-ихо, бабо! — Де ключ? — 



186 



Шевчиха. 

Який ключ? — Ключ у Ладанпхи. 

Зух. 

То треба буде запеча-а-атати ! — Сві-і-ічки 
дайте! 

Шевчиха (йдучи, нишком і. 
Ратуй, святий отче Нвколаю!... 

ТІ річ у праві двері.) 



Дванацята сцена. 

Ті, що лишились. 

X и м а. 
Так! так! запечатати! запечатати! нїчо' би ся 
з неї чемного не звело ! — Ти, саляку, бачу, знаєш 
твою службу, чорт тебе не взяв !... Я се и двірникови 
скажу ! — 

Зух. 
Так! — та-а-ак! — най усї знают, що я 
Зу-у-ух ся називаю! — Нема ще тої сві-і-ічки? — 



Тринацята сцена. 

Шевчпха. Ті, що перше. 

Шевчиха < 3 свічков). 
Маєте й свічку. 

Зух. 
Сюда з не-е-ев !. . 

(Бере свічку и дає одному патрольниковп тримати.) 

Три-и-имай !... 

(Печатае шафу.) 

Та-а-ак! — Тепер мені з сеї ша-а-аФИ и одна 
порошиночка не сміє пропа-а-сти! Я-ж претцї гро 
мадзкий служа-а-ащий ! 



- 187 - 

(До патрольнпків.) 
Несїт до канцеля-а-ариї! — 

(ІІріч. — Патрольнпкп віднося шафу на задні двері. 



Чотирнацята сцена. 

Швец. Шевчиха. 

Шевчиха (дуже неспокійна). 

О '. правду-ж ти мені казав, чоловіче, прав- 
ду!... Ся шафа може нас ще до такого клопоту до- 
вести, що ми и в йорданскі водї не обмиємось .... 
Годино моя, годино!... 

Швец. 

Не журись, дурна ! — не так страшно, як на- 
писано ! — Я піду зараз сам до канцеляриї, та й 
поговорю с кумом Гавкалом. — Він претцї присяж- 
ний, а то ще такий, що его навіть н сам Колотило 
боїт ся, — він перший по двірнпкови и заступає 
єго місце. — А хоть мене на пару чобіт удре — то 
для тебе, Маринечко моя мила, мені и сто пар чо- 
біт занїзащо !... 

(Стискає ю за руки пріч). 



Пятнацята ецена. 

Шевчиха сама. 

Шевчиха (нуждуючись). 
Ох Боже мій, світе ! що тепер біднї свої го- 
лові робити?!... Двірника понесли запечатаного 1 ) до 
канцеляриї, а як єго там найдут, та ще при моїм 
чоловіцї — то я пропала! на віки пропала!... Мені 
голова жужмом йде!... що дїю?... у кого поражусь?... 
кому приповім ся?... хто мене поратує?... Боже!... 
Божечку!... Га! — знаю! знаю! — Малина! Ма- 
лина! Колотилова дочка отеє! — Бо раз — що се 



Перечеркнено : до. 



— 188 - 

дівчина и розумна, и себна и відважна : не схоче, 
аби еї батька зосмішили, бо его би як раз з двір- 
ництва скинули ! — А по друге она любит ся з Ан- 
дрієм : може тепер с пригоди свого батька кори- 
сгувати, лиш аби мене хотіла послухати. — Але 
она мусит мене послухати, бо у мене є ключ — 
(виймає ключ п здоймає тріумфально 1 ) до гори.) не тілько ДО 
єї батька 2 ) запечатаної неволі, але и до еї щастя! 
— О! Колотиле, Колотиле ! — печатав ти вже не 
одного, а тепер довелось, що и тебе запечатали !... 
Але так тобі треба ! — 

Не лазь, коте, по лавках — 
Не будут бити по лабках ! — 

(Обертаєсь до відходу. Заслона.) 



1 ) Перечеркнено : обзерае. 
'■*) „ не хотячої. 



другий акт. 

подря. 

Перша у першім акті'. 

Перша сцена. 

Зух у ліві двері. — За нші патрольники з шафов. 

З ух. 
Сюда з нев ! — сюда ! — Оттут ! — коло са- 
мих какцелярскнх двернії ! — най наш пан начал- 
ннк н ціла громада видпт, що я собі ніби ніби 
Зу-у-ух ! 

(Тріскає в пальці.) 

Те вка л о. 

Вам ся хоче тріскати в пальці, а нам пла- 
кати... 

(Патрольнпкп станови шафу коло задних дверпй, отвором на перед 
протягают ся, и сопя як міхи.) 

Р є в к а л о. 
Уф !... Але другий раз най чорт відемскі шафи 
двигає, не ми!... 

Те в кал о. 

Я би лиш рад знати, відки у відьми бочка пи- 
ва взялась ? — 

Зух. 
Пи-и-ива?! — 



190 



Рев кало. 
Або горівки, або якої там небудь нужди, бо 
перекочувалась тобі то в оден бік, то в другий, не- 
наче нечисте яке. 

Те в кал о. 
Та ще до того и сопіло. 

Зух. 
Що ви ка-а-ажете?! — 

Р евка л о. 
Та коби то лиш сопіло, але ще и стогнало! — 

Зух. 
У ша-а-аФІ? ! — 

Т є в к а л о. 
Як добрий циганский міх. ей Богу ! — Але хо- 
дім, товаришку, чим, небудь закропити душу, бо я 
поперека собі не чую, так мене пересіла відемска 
прианахтемска шаФа! — Ходім! — Ходи! — 

Зух. 
Ждїт ! — и я йду з ва-а-ами!... 

(Усі три на ліві 1 ) двері пріч.) 



Друга сцена. 

Колотило, відсунувше віконце. 

Колотило, 
Уф !... Та чи був хоть раз уже, від коли Бсг 
сей світ сотворив та двірників постановив, хоть оден 
з них у такі крутї клямці, як я отеє? — И що-ж 
тепер біднї свої голові робити? — Доки я сам не 
скажу, то ніхто печатку не рушит, а скажу то и 
по мої чести, и по моїм двірництві, та ще з моїм 
житєм хто знає як би було, бо устеклий шевлюга 
мене на дрібні шматочки би розніс, лиш згадуй, як 

!) Переч.: — задні. 



191 



бідного богатого Колотила звали !... А не сповіщу 
ся — то задушу ся тут, з голоду згину, у своїм иотї 
утону ! — О, жінки ви, жінки ! богдай на вас усіх 
холера зайшла, та джума. та лпхорадка, та все лихо, 
яке лиш є на світі !... Та ще й Зуха чорт поніс до 
корчми, а то би був мене міг з сеї відемскої прианах- 
темскої трунви виратуватн Але то так ! — Як має 
двірника Бог карати, то сипле на него як з міха то 
хитрі жіночки, то захланні відьми, то відемскі ша- 
фй, то скажені шевці, то пяні Зухи, то нїт вісти 
що!... А цить же-ж! — Знов когось досада солона 
несе !... 

(Засуває борше віконце.) 



Трета 1 ) ецена. 

Колотило. — Гавкало, Цуркало а Зух уходя на ліві двері. 

Гавкало. 
Двірника нема? 

Зух. 
Пан началник казали, що сегодне не будут ці- 
лий день дома, аби ви їх містце заступа-а-али. Хіба 
би щось дуже ва-а-ажного — 

Гавкало. 
Добре! Ладаниху заФантував? 

Зух. 
Ге-е-ет де що було! — Лахматє на вартарцї, 
а ша-а-аФа — 

Д у р к а л о. 
А так ! — бо хто винен, віддати повинен, каже 
приповідка — А поневаж Ладаниха не мала чим 
заплатити, то с того виходит, що ю мусїли заФан- 
тувати. — Хіба не по розумному я се кажу, пане 
містопредсїдателю ? — 



*) В автоґр. переч.: Друга. 



- 192 — 

Гавкало. 
Премудрий Саломон най ще до вас до школи 
ходит! — ви знаєте, що Ладаниха відьма? — 

З ух. 
Що ви ка-а-ажете? ! — 

Гавкало. 
Що Гавкало раз скаже, то сказано ! — Там 



хто ? 



Четверта сцена. 



Ті, що перше. — Шморгало, Торгало, Свистун, Півун, уходя 
на ліві двері 

Гавкало. 

Се ви, панове радні? — Добре, що пройшли! 
Зараз буде сесія. — 

Дуркало. 
Они сегодне нашим містопредсїдателем. — Але 
доки підемо на сесію, то я би ще рад знати, для 
чого Ладанпха відьма. Бо коли она відьма, то най 
буде собі відьма, але я хочу знати, для чого ? — Не 
по розумному я се хіба питаю? — 

Гавкало. 

Най ся и наш професор сховає ! — Слухай- 
теж ! Моя жінка — 

Шморгало. 

Мовчіт ! — ви хочете нам уповідати за вашего 
синка, як єго одного ранку Ладаниха поцїлювала, 
а він у вечер — втаскавше пів макітрі пирогів — 
на живіт занедужав. II за се має бути Ладанпха 
відьма !... 

Торгало. 

Мовчіт ! — ви всїгди за відьмами стоїте, а я 
навіть знаю, човіу: бо и ваша жінка... Але що мені 
до того? — Я лиш хотів вам казати, що відьми є! 
най каже, що хто хоче ! — бо я навіть сам раз 
був одну имив — 



— 19а - 

Свистун. 
А молоду хоть? — О! то навчіт и мене! буду 
вам три дни косити, та ще и поліг виобертаю !... 

Пі в у н. 
Вам фіглі' в голові, а нам плакати ся хоче !... 
Уже далі два місяці", як дощу п крапельки не було : 
паша вигоріла, що и коровинку годї де попасти, 
а они ще кажут, що відем нема!... Хіба я сам на 
свої очи не видів, як стояв у Ладанихи горнец за- 
вязаний під лавицев? — а то с чим гадаєте? — 
с 1 ) хмарами ! — з дощевпми хмарами, вам кажу !... 

Шморгало. 
От плетете, куме, та и самі не знаєте, що! — 
Таже як би Ладаниха відьма була, то не були би 
ю сегодне виФантували до послїдної дранки, бо чорт 
би їй був тілько грошин надавав, що була би навіть 
нашого двірника купила, не то що ! — 

Гавкало. 
Отто мені рушили концептом ! — То ви хіба 
не чули, що чорт умисне відьмам нїчо' не дає, аби 
тим лютїщі були, та людем білше пакости творили? 
— Але ходїм на еесию, бо у мене сегодне грома- 
дїнники! — 

(Усї, окрем Зуха на задні двері пріч.) 

Пята сцена. 

Колотило в шафі. З ух. 

З ух. 
Я би сто раз волів нинї простим па-а-атроль- 
ником бути, як громадзким служа-а-ащим ! — Тогдп 
бих спав собі супокоєм у Мошка за бочка-а-ами, а 
не сидів коло якоїсь иреанахтемскої, відемскої ша- 
а-аФи! — Але як мені ще раз у ні засопе, або за- 
стогне, то — єй Богу моєму — дра-а-ала дам! — 



*) Переч.: з. 

ПИСАННЯ ФЕДЬКОВПЧЛ III, 1 1>- 13 



— ш — 

(Сідає собі на етолец, лицем до шафи.) 

Та коби там у канцелярій наші радні хоть 
трохи сварились або бились як то ча-а-асом буває ! 

— Але сегодне нї чачирк! — а я знаю навіт, чому? 

— бо сегодне не неділя, та то-о-ому! — 

(Думає.) 

Гм ! — А як би на раз с тої смутчої 
ша-а-аФи роги показались, або волохната ла-а-аба 
за мнов посягла, та мені го-о-о-олову скрутила, або 
ша-а-аФа стала по сїнех козачка собі гуля-а-ати. 
що тогди? — Нехай хоть не дивюсь !... 

(Обертавсь плечима до шафи.) 

Але як би з заду посягло, іа мене за чупа-а- 
аху ймило, та стало мнов термосати та кринцуватп, 
як жо-о-орнами : щоби я тогди дї-ї-їяв ? — 

(Зриваєсь и обзераєсь.) 

Тогди би мені матбути нїчо' не помогло, що я 
Зу-у-ух, та ще и громадзкпй служа-а-ащпй, бо 
чорт навіть и дві-і-ірником не питав, не то-о-о що! — 

(Наслухає.) 

Се наш пан присяжний Ду-у-уркало позїває. 
дай ему Боже, за те царство небе-е-есне ! — Бо 
чолові-і-ікови все не так страшно, як кого чує, 
хотьби и Ду-у-уркала ! — 

(Сідає боком до шафи.) 

Та-а-ак! — А тепер буду собі нагадувати, як 
я то ще до шко-о-оли ходив через цілих три днп, 
и як то нас пя-а-аний дяк Лукаш научав: А-а-аз! 
_ бу-у-уки! — Богу дякувати, що хоть буки не 
забув ! — Але сю анахтемску букву годі так легко 
забу-у-ути; бо мені ю нї раз нї два у корчмі при- 
га-а-адували, та ще и на плечох писа-а-алп. — А 
що раз на 1 ) хорбацї написано, то вже и сам писарь 
не відпи-и-пше! — 



! ) В автоґр. похибка: не. 



— 195 — 

Колотило (отворяє віконце). 
Зух! - 

З у X (зрпваесь на ноги). 
Свят! свят! свя-а-ат!... 

Колотило (ще дуще і. 
Зух!!! 

Зух (кричить). 

Ґва-а-авт ! ! ! 

(Колотило замикає віконце. — Усї радні впбігают переполошені.) 

Шеста епена. 

Ті, що перше. — Усї радні на задні 1 ) двері, оба патрольники на 
ліві, убігают. 

Гавкало. 
Тут що такого?! — 

Д у р к а л о. 
Сказив ся ? ! — Та чому не говориш ? — Пак 
мїстопредсїдатель тебе питают, що тут такого? — 
Хіба не по розумному я се кажу? — 

Зух. 
Ша-а-аФа!... 

Гавкало. 
Що за шафа?! — 

Зух (показує 1 . 
Віде-е-емска! 

Гавкало. 
Та що з не-е-ев? 

Зух. 
Она мене кли-и-нкала!... 

Г авка ко. 
Та що казала? — 



') Перечеркнено : праві. 



190 



Зух. 
Зу-у-ух!... 

Гавкало (до патрольників). 
Зараз мені двірника шукати відки голова! — 

(Патрольники пріч). 

А я що казав? — я що казав? — То Лада- 
ниха не відьма? — Ладаниха не відьма? — Яка 
сама, така и єї шафа! — О!... що Гавкало раз ска- 
же, то сказано!... 

Д у р к а л о. 
И ся проклята, відемска, анахтемска, зачаро- 
вана, непевна шаФа аби сегодне у громадзкі канце- 
ляриї 1 ) и дну вала н ночувала? — Ще сего громаді 2 ) 
треба!... Хіба не по розумному я се кажу? — 

Свистун. 
Пан присяжний Дуркало боїт ся певне за гро- 
мадзку скриньку. — Бо там — як кажут лихі 
люде — все то по левкови, то по два бракує. 

Тор гало. 
По левкови — по два — то ще би пів біди 
лиха ! — Але — коза^к мовчит та все знає !... 

Дуркало (до Торгала). 
Добре, що я собі нагадав, куме: чому вже 
раз не пришлете за вашими бжівками, що я вам ще 
у великодні святки помінив? — Нагадуєте собі? — 
у кума Півуна на колаченю? — Се не пчоли — 
але матка раз — кажу вам ! — вже тепер годї їх 
иідоймити ! — ану-ж — 

(Шафа зачинає холїтатись). 
Зух. 
Ша-а-аФа утікає!!!... 

(Радні в ноги, Зух за ними, ростручує їх, они падут на землю, 
Зух утікає на лїві двері.) 

') Перечеркнено : сегодне. 
2 ) „ не ставало. 



- 197 - 
Сема сцена. 

Ті, що перше. — Швец. — За ним Зух. - При кінци Ревкало 
а вітак зи^в швец. 

Ш и ец. 
Ранок добрий, панове радні! — - 1 ) ви що се ? !... 

Гавкало (встаючи). 
Таже ми радимо... 

Зух. 
Так! — ра а-адимо. 

Гавкало. 

Ви що хотіли? 

Швец. 
Я лиш хотів сказати, з якої причини моя жін- 
ка сегодне сю шафу від Ладанохи приимила. 

Дуркало. 
Що ви кажете?! — То ся шаФа сегодне и у 
вас була?! — 

Швец. 
Може одну півгодину, білше нє. 

Гавкало. 
И ви нїчо' не чули ? ! — 
Швец. 
Нє! — Або що? — 

Дуркало. 
Она несамовита!... 

Швец. 
Не дайте висьміятнсь !... 

Гавкало. 
Она стогнала, куме '... 

Дуркало. 
Та ще и нашого Зуха кликала!... 

*) Перечерк. : и. 



— ДО — 

Зух. 
Казала два рази: „Зу-у-ух!" — 

Швед. 
Що? — стогнала? — кликала? — Га!... 

(Весь у чоло.) 

Тепер доіадуюсь! У сі гааФІ чорт! Діявол І 
чіхман! шайтані закаменник ! ломіт!!! тріт!!! пі- 
хайте! ! !... 

(Пускавсь до шафи. Другі "го стримуют.) 

Гавкало. 
Стійте, куме!!! — що ви отеє?! — Хочете на 
громадзку канцелярию чорта наслати?! — 

Ш в ец. 

Убити 'го хочу ! ! ! деготь з него зробити хочу ! ! ! 
грузь!!! болото!!! порох... 

(Рвееь знов до шафи Другі не пускают.) 
Гавкало. 
Стійте, вам кажу!!! — Та кого? — кого у- 
бити ? — с кого деготь зробити? — 

Ш вец. 
Я вже знаю, с кого... 

(Пускавсь до шафи.) 

Гавкало. 
Держіт 'го ! ! ! він збіснуватїв ! ! ! 

Швед. 
Хіба ви збіснуватїли ! Чмути ! Осли ! Дурні ! 
Цапи залуплені! Пні'! — Га... 

(Рвесь знов до шафи.) 
Гавкало. 
Чи чув уже хто таке? — На двір з ним!!! — 
вон ! ! і — Пріч ! ! ! — 

(Шевця витру чуют у ліві двері. Тевкало уходит.) 
А що? — нема двірника? — 



— 199 — 

Те в кал о. 

Як під землю впав ! — Але я післав Ревкала, 
аби за ним далі пошукував, бо я мусів вернутись, 
щоб вам нову новину зампльдуватп. 

Гавкало. 
Та що таке? — 

Тевка л о. 
Хима утонула!... 

Дуркало, 
Де?! — коли?! — як?! — 

Т є в к а л о. 
Йшла до двірника шевчиху позивати, та на 
млинівцї як поховзлась с кладки — так лиш за- 
булькотіло за нев!... 

Гавкало. 
Богдан за всіма!... Там що знов?... 

Швед (убігає). 
А я мушу его... 

Гавкало. 
На двір ! ! ! 
(Шевпя вптручуют у ліві двері. Тевкало и Зух за ним.) 

Оема сцена. 

Ті, що лшпплпсь. 

Гавкало (дуже поважно). 

Се, як самі видпте, панове радні, не переливки 
з сев відемсков, проклятов, собачов шаФОВ ! — И иів 
години у бідного шевця не стояла, та вже от що 
з ним заподіяла... А ви думаєте, що и наше таке не 
буде, або — крий Боже — цілої громади ? — Тепер 
же радьте, панове радні, бо тут не ходит лиш о 
громаду, але и о нас, гроладзке началство, стар- 



- 200 — 

шину цілої громади! — Як же кажете? — Яка 
ваша рада? — говоріт! 

II і в у н. 

Тут рада готова, панство : спалити зараз на 
огни сю діяволску, чортівску шафу, та й годї! — 
Чи як кажете, панове радні ? 

Усі (у оден голос). 

Спалити! спалити на огни! живцем спалити, 
так як відем паля ! — Двірник муспт нам дати ла- 
тер дров ! — ему ся вітак с каси гроші обернут ! 
— Ходім! робім костро ! зараз таки тут на подві- 
рю ! — Сокприй у жида позичити ! — Гайда ! — Ану!— 

(Усі повагом у ліві двері пріч.) 



Девята сцена. 

Колотило у шафі 

Колотило. 

Уф ! ! ! — Тепер же — або гори, Колотиле, на 
кострі, як та відьма, або дай з себе шевским ґни- 
пом бебехи випороти, як той решетованпй кабан !... 
От до чого довело мене то собаче жениханє, та чу- 
жі жіночки, нетрудному би записались!... А мої 
Малині та Андріеви матбути и не снит ся нїчо', у 
який я отеє капкан запопав ся!... О, нуждо, нуж- 
дочко моя !... О, Боже, Божечку ти мій, ратуй, пора- 
туй, винеси мене з сего пекла !... Скажу тобі гро- 
мадзким коштом нову церков вимурувати !... Буду від 
тепер бднанки у двоє брати, та половину бідним давати, 
если лиш при виборах за мнов гласували !... Не буду від 
тепер нікого вже білше Фантувати, хіба лиш тих, що 
мені будут винні !... Лиш ратуй мене яким небудь 
способом з сеї нужди несповітої!... Ти-ж предсе 
уже старий двірник єси !... То-ж поратуй нищаго 
твого клеврета від костра огненного ! від шевцїв 



- 201 



біснуватих ! від шаФІв відемских, а найпаче від сих 
ослів дараданских, з нпх же перввй есмь Аз ! — 

(Чує, що хтось йде, п заперає борше віконце.) 



Десята сцена. 

Андрій. Малина. Той, що перше. 

Андрій, 

(перо и каламарь в руках.) 
Не жартуют, вижу ! — Костро 1 ) уже далі го- 
тове І... 1 ) 

Малина. 

(запис на підліжцї у руці.) 
Батьку ! — бадечку ! — 

Колотило (отворяе віконце.) 
Се ви, діточки ? — О, слава тобі Господи !... 
Донечко моя золота !... Андрусечку мій ! маєте ключ?... 

Малина. 
Нема и чверть години, як мені его шевчиха 
принесла. — Она мені усе а все росповіла : И як 
ви до неї приходило, и чого, и як ви вітак у шафу 
дістались. — 

Колотило. 
Сука! — Се я тілько у неї розуму требував, 
бо хотів довідатись, чи она діськи така свята, як 
робит ся перед людьми, чи лиш удає. 

Малина. 
То випустити вас з шаФо, бадечку? — чи мо- 
же вас кортит на костро ? — 

Колотило. 
Пускай, бій ся Бога! — На костро!... Я рад би 
знати, кого з роду ще на костро кортіло !... Я-ж 
предсе не хочу святим бути!... Та чому-ж бо вже 
не пускаєш ? — 



*) Первісно: костер готов. 



202 



Малина. 
У сей час, бадечку ! — Але в перед підпишіт 
мені" отсей кавалок паперю... 

(Подав 'му папірь.) 

Колотило (прочитавше). 

Що ? ! — слюбний контракт з Андрієм ?! — та 
ще и двацять тисяч готового грошя у віно?! — 

Малина. 
Фрашки!.,. 

Колотило. 
Ніколи в сьвітї ! ! ! 

(Мече папірь пріч.) 
Малина. 

Коли вас кортит конечне на костро — я не 
бороню ! — Та так матбути и лучше : зробя вас 
Святим, надрукуют вас у календарь, будут до вас 
поклони бити, а ви мете за нас Бога просити. — 
Гостїт же здорові, бадечку! — А на другім світі" 
побачимось !... 

(Хоче йти.) 

Стій, біснувата!!! — Давай сют.а. .. 

(Малина подає ему контракт н тримає підліжку. — Андрій мочає 
перо п подає Колотилї.) 

Ніж маю горіти, а вітак ще и на той-світ 
йти... уф !... 

(Підписує и віддає запис Малині.) 

Дорога шафа!... Тепер же, Андрію, відліпи бор- 
те печатку, але уважно, аби вітак можна знов 
приліпити... 

Андрій (зробивше так). 

Уже ! — 

КОЛОТИЛО ідо Малини). 

відомкни-ж ! — 

(Малина розмикає шафу, Колотило впходпт. Малина :шпв замикає 
шафу н дає ключ Андрієвп.) 



— 203 — 

Уф! — Тепер, Андрію, приліпи знов печатку 
так, як була !... 

А н Д р і й (зробивше так). 
Уже! — 

(Переходнг з Малішов до Колотила; обоє уклякают и цїлюют єго 

в руки.) 

Бадечку наш ! 

Малина. 

Соколику наш!... II такого доброго бадечка хо- 
тіли вороги на кострі... 

Колотило. 

Фіґу тепер ! — Навіть и шаФу не дам ! бо она 
мене богато коштує : дватцять тисяч готового гро- 
тя ! - що ви собі гадавте?! — Але вставайте, ді- 
точки, бо вже йдут! — Осли дараданскі !... 



Одинацята сцена. 

Ті, що перше. — Усї, що вийшли були на подвірє. — Зух з шев- 
цем бурикаючись. 

Зух. 

Ирі-і-іч, кажу тобі!!! — 

ПІ в ец. 

Що?! — То я аби навіть и не понюхав, як 
старий чортиско на кострі шкруміти ме ? ! — 

Зух. 

Зараз и ти шкрумі-і-іти меш ! — Добре, що 
пан дві-і-ірник прийшли... 

III Б є Ц (уздрівгае Колотила). 
Га!... Але я зааю, що я знаю!... 

Усї. 

Двірник ! — 



— 204 



Колотило. 

Ви за мнов поселяли патрольника, що якась 

там шафа показилась, чи що? — Де она? — Отта 

може? — Таже се Ладанишина шаФа, тота сама, 

що Зух сегодне у неї заФантував. — И що з нев ? — 

Гавкало. 

Ми врадили та й осудили, аби ю на кострі 
спалити. 

Колотило. 
II то — за що ? 

Дуркало. 

Бо сопіла, стогнала, козачка хотіла гуляти, та 
ще до того и Зуха кликала. 

Зух. 
Два ра-а-а-зи ! — 

Гавкало. 

А що хотіла козачка гуляти, то ми всі сві- 
доми. 

Колотило. 

Не робіт з себе сміх, люде! — Бо як прихо- 
дні Ладаниха. та наша богобоязлива Ладаниха, до 
відемскої шафи? — А по друге — ви дуже добре 
знаєте, що на наші 1 ) громадзкі печатці аж три 
крести вибиті : як же-ж би могла під їх святим по- 
кровом нечиста сила собі щось подібного позволятн? 

Усі. 
II се правда ! — 

Ш в є ц (до себе). 
Але я знаю, що я знаю !... 

Зух 

А чого-ж она „Зу-у-ух" кликали? — 



1 ) Перечеркнено : відем 



— 205 - 

Колотило. 
Тобі причулось. — 

Зух. 
Я прися-а-агну ! — 

Колотило. 

Не знаю лиш, у котрі корчаїі та й на котру 
бочку ? — 

Ш в є ц (до себе). 

Але я знаю, що я знаю !... 
Кол оти л о. 

А вас, панове радні, аби прокопати, які ви 
дурні — 

Зух. 

Так! — ду-у урні! — 

Колотило. 
Стули морду, коли ес пянии ! — 

Зух. 
Та від одної лї-і-ітрп?! — 

Колотило. 

Які ви дурні, то я иіслав до Ладанпхи по 
ключ від сеі шаФи. — Де ти, Андрію? — 

Ан др і й. 
Я тут. 

Колотило. 

Пане містопредсїдателю ! 
Гав кало. 

Тут! - 

Колотило. 

Ломіт печатку ! — 

(Гавкало ломит печатку.) 
Розімкни, Андрію! — 



Отвори ! 
Ну? - 
Иорожна!. 



— 206 - 

(Андрій розмикає.) 

(Андрій отворює.) 

У с ї. 



Ш В Є Ц (до себе). 

Але я знаю — що я знаю !... 

Малина. 
Бадечку ! — Ся шаФа доста вже вам герезиї 
наробила : скажіт ю зараз віднести назад до Ла- 
данихи !... 

Гавкало. 
А довги-ж хто за ню заплатит ? — 

Малина. 

Або мій бадечко дорогий?! — 

Га вкал о. 
За Ладаниху? ! — 

Колотило. 

Вам дивно? — Ладаниха буде претцї ще сих 
мясниц моя сваха ? ! — 

Усі. 

Славно ! Славно ! 

Колотило. 

Бо я — видите сї молодята заручив. — Та 
й для чого-ж би не ? — Андрій ледїнь честнип, 
якого пошукати, ретельний, чемний, тихий, огідний, 
та ще до того и письменний: якого -ж мені ліпшого 
зятя треба? — Дівчина знов его любит, він дівчину, 
а я знов не той чоловік, аби любу пару с пари 
розбивати, — За місяць весїле : а хто буде ласкав 
до мене на повницу — най же буде ласкав и нині 
на снїдане ! 

(Пріч на праві двері. — Усі за ним.) 



— 207 - 

Швед. 

А я що? — дурний швед! 
Не йди, дурню, на ралец! 
Але я знаю — що я знаю !... 

(Заслона.) 



Драматичний твір Федьковича п. н. » Запечатаний двірникс 
не був ще ніде надрукований. Переховав ся він у однім чисто на- 
писанім автографі. Автограф збережений в тонкій синій, тектуровій 
обкладинці, займає 53 сторін іп £о1іо звичайного канцелярийного 
паперу. Рідко лучають ся в нїм перечеркненя і поправки, які від- 
лічуємо у приписках. 



СЗАТАНЯ НЛ РОСТИНДИ. 



ПИСАННЯ ФЕДЬКОВПЧА ш, 1. Б. 14 



СВАТАНЯ НА ГОСТИНЦИ. 1 ' 

Мельодраматична фрашка 

в трьох дїлах з руского нарідного буковинского житя. 



1 ) В автоґр. дописано олівцем чужою рукою (мабуть о. П. 
Бажанського) наголовок: »Ворожбнт на гостинцп«. 



ОСОБИ. 



ГАРБУЗИКА, богата 1 ) удова. 

МАРШ, \ єїдоньки 

ОЛЕНА, \ Є1 доньки - 

ШТЕФАН, \ 

АНЛР1ІЇ І Ііап Р алі -УР ль О пники - 

ДАРАДУДА, двірник. 
СРУЛЬ, жид-корчмар. 
РУХЛЯ, єго жона. 
Одна сїлска дівчина. 2 ) 
Оден старий гуцул. 
Парубки. Дівчата. 

Діло ведет ся у однім селі блпзко Чернівців- 



1 ) В автоґр. слово: богата переч, олівцем. 
- 1 .. сї слова перечеркнено пером, а опісля низшс* 

зпов дописано. 



ПЕРШЕ ДІЛО. 



ПОДРЯ. 

Поперечний гостинец. При гостинцп хата Гарбузихи. На право 
и на ліво великі корчі. Нора: дуже рано. 

Перша бееїда. 

Дарадуда. Сруль. 

Дарадуда, 

(ще за подрев, співає пянпй) 

Та пив же я нині', нині 
На зеленім вині ! 
А ще прийшла така карта, 
Аби пити й завтра! 

Ве!... По просту сказавше... 

Сруль 

(кочує пяного Дарадуду гостинцем п виводпт на подрю). 

Новоли, пане двірниче, поволи, прошю вам !... 
Я вас буду відводити зараз до ваше хатї !... 

Дарадуда (відригує). 
Ве!... 



- '214 



С р у л ь. 
Поволи! — Ж $Ше£) іп Ьаап... Та чому бо ве 
вже раз не жените ся ему, нїврокє, аби вас було 
кому кочувати від корчма до ваше хаті? — га? — 

Д а рад у д а. 

А се хіба не моя хата?! — А!... 

Сру л ь. 

Се? — Се хаті від старе Гарбузнхе нїрокє ! — 
Але як би ви хотіли, то би було тако від ваше ! — 
Чому нї? — Старе Гарбузнхе не має ему вже від 
чоловік, а ви від жінке нїрокє ! так би було ще и 
сеї осени ему від весїлє ! — Ну ? — 

Д а р а д у д а. 
Або дочка їй Марія?... 

Сруль. 
Маріє ? — Маріє ! — Що вам, прошю вам, від 
Маріє, коли оно собі ще дуже молоде, нїрокє, а ви 
уже страх від старе ! .. 

Дарадуда. 

Хто?! — я?! — Ще н сїмдесять рік мені не 
минуло, а він — буррр... 

С р у л ь. 
Ж їфшг;$ ©сіщіет !.... Ходїт, ходїт, прошю вам ! 
бо я не маю дуже від коли! — Бо то вже, видпте, 
зараз днина, треба буде мені" вставати, нїрокє ! — 

Дарадуда. 

А я тобі кажу, жиде, що я таки Марі-ію озму, 
а не стару якус там торбу, аби ще мене... Ма- 
а-а-рію! 1 ! — 

Сруль. 

Най буде про мене и Маріє, и Олене, п Па- 
раске, и чіе ласке — лиш ходїт! ходїт! прошю 
вам ! — бо я мушу зараз вставати ! — &] теі тіг !... 



— 215 — 

Дарадуда. 
А я тобі кажу, нехресте, що такий податок 
на тебе увалю, і: о не понесеш, лиш аби мені моя 

Марі-ічка ! ! ! — 

(Потикаєеь.) 

С рул ь (тримає). 

Поволи, прошю вам ! ! ! — ЗЗадгибеп \оЩі Ьі 
гоегЬеп іп Ьіе (£гЬ агап... 

(Відводпт Дарадуду пріч.) 



Друга бесіда. 

Штефан. Андрій. 

ШтеФан и Андрій, 

(оба ще за подрев, співают за скрппков.) 

Там по горі, по високі, повій постелив ся, 
З України до дівчини козак поклонив ся. — 

Поклонив ся козаченько с коня вороного, 

А в'на-ж ему хустиною від сердечка свого. — 

Не подоба козаковп в хустині ходити, 
А подоба козакови сїделце накрити. — 

Що спогляне на хустину, спомяне дівчину, 
Що спогляне на сїделце зівяне 'му серце ! — 

Несе дівча воду з броду на коромиселци : 
Дай, дівчино, води пити, розвесели серце І 

Не веліла мені мати води тобі дати, 
Бо то вода аж з Дуная : аби чарувати ! 

Чаруй, чаруй, дївчпнонько, до темної ночи... 
Не ти мене вчарувала — твої чорні очи!. . 

(Впступают на подрю. Андрій з скрппков.) 



- 216 — 

ШтеФан. 
А теперь, брате ти мій Андрію, треба нам 
росходитось. — Вислужили три- роки лінії, оба при 
одні компанії, оба капралями, а теперь йдемо оба 
на урльоп до своїх домівок : ти у гуцулскі твої го- 
ри... щаслива ти дорога!... А я... 

Андрій. 
А ти? — 

ШтеФан. 

Я мушу повертати до отсеї тут хати, до отсеї 
щасливої господи, де мої гадки та мисли день и ніч 
пробували !... 

Андрій. 

Та цур же тобі, біснуватий ! — Хіба тут 
корчма чи що?! — 

ШтеФан. 

Не корчма, товаришку, але стара удова Гар- 
бузиха — 

Андрій. 

Коли-ж отеє тобі сегодне не уроки або не 
престріт, то я вже не я, але кавалок жидівского 
мила, того що від панчіх !... Та тебе за старов Гар- 
бузихов так за живіт зберало, що капітан хотїв 
тебе уже до шпиталю поселати?! — 

ШтеФан. 

Говори з дурним гуцулом !... Хто каже за ста- 
ру Гарбузиху? -- Але єї дочка 1 єї дочка Ма- 
рія ! Марічка моя прекрасна ! ластівочка моя ясна ! 
она моє серденько рожеввм вінцем до себе прико- 
вала!... 

Андрій. 

Гарна з неї ковалиха, коли уміла такого ве- 
ликого дурня шдкуватп ! — коли не гарна, то я 
вже не я, але чернівска перекупка, тота, що з греч- 
чаної муки сметану на місті продає!... И від коли 
то ти собі таку гарбузову кралю запопав ? — 



— 217 — 

III т є ф а н. 
Ще від тогід. товаришку, коло у старої Гар- 
бузихи на кватпри стояв. — Тогди-ж то она мені' 
и присягалась, що мене ждати ме, хотьбн н до смер- 
тп. — Для того-ж, товаришку... 

(Хоче прощатись.) 
Андрій. 
Гов, скажений ! ! ! — Коли-ж у сего чоловіка 
білше розуму в голові, як у попової палиці — то 
я вже не я, але слинавої баби зуб ! — А як она 
тебе вже забула, та другого якого дурня полюбила? 
— або може вже и віддалась ? — або стара Гарбу- 
зиха сего и знати не хоче, та тебе так гарно кочер- 
гов облатає, що и до нових віників тямити меш ? — 
Тогди то аж буде пану капралеви ШтеФанови Ку- 
манюкови слава ! нї що й казати ! 

Ште ф а н. 
II що-ж мені' теперь робити ?... 

Андрій. 
Що робити ? — лїзти там у корч та ховатись, 
а я тут ждати му, аж доки хто с хати не вийде. — 
Тогди перевідаюсь за все, що тобі знати треба, а 
.як буде чисте поле, тогди — про мене — и до Гар- 
бузихн на снїдане ! Хіба се лихо я кажу? — 

Шт є ф а н. 
То-ж я ховаюсь !... 

(Ховаееь по за лівші корч, і 



Трета бееїда. 

Андрій сам. 

Андрій. 

Ха ха ха, ха ха!... Коли-ж то кохане не най- 
старший дурень вигадав, абп не самому в сьвітї ду- 
ракувати, то я вже не я, але садиґурского рабіна 



218 



патинок !... Але-ж бо оно за тото лиш до самих 
дурнів и липне матбути, бо- для чого я ще з роду 
не кохавсь? — И гуси пас — не кохавсь! — и за 
вівцями ходив — не кохавсь! — и керманичем був 

— не кохавсь ! — и три роки цїсареви світлому 
служив — не кохавсь ! - - и до зеленої корчми ко- 
ждої неділі на босий 1 ) баль ходив — а все таки не 
кохавсь! — Та й на що мені' тої примхи, рал би я 
знати ? — аби по цілих ночах так охати, як мій то- 
вариш отеє, що бувало аж мушу вікна отворяти ? 

— Овва!... 

(Співає за скрппков.) 

На що мені кохати ся, на що мені долі, 

Коли в мене у Чернівцех карабін на столі? — 

И карабін на столику, и шабля на клинку... 
Сказала ми маркитанка: шкода-ж тебе, синку!... 

О, чи шкода, чи не шкода, коли уже взятий, 
Ще й срібними ножичками кучерики втяті!... 

А в Чернівцех землі нема, лиш самі підлоги : 
Валяют ся кучерики жидам по під ноги !... 

Кучерики-ж мої буйні, кучерики виті: 

Продам паннам на кісники, буде за що пити!... 

Бо в Чернівцех паняночки як на небі звіздп, 
Ще й повили по головці сорочії гнізда! — 

Та цур же мені біснуватому! а менї-ж до них 
яке діло?! — А хоть и не одної кобили хвіст кра 
суєсь на головці якої там небудь панни — то що 
за страх? — аби лиш не мій! Але тихо! — у хаті 
щось рипнуло ! — Зараз будемо знати, як дурнїв у 
шори 2 ) уберают !... 



V Слово: боспй дописано в автографі олівцем. 

І! автоґр. над сим словом дописано олівцем: хамутп. 



— 219 — 

Четверта бесіда. 

Олена. Той, що був. 

Олена 

(с коновков у руцї, впходит с хати, кладе коновку на землю, а 

сама виймає з неї квіти, зеркалце, монество, когуткп, перстенї, 

убераєсь, уквітчавсь н співає:) 

Богдан ся когут знудив, 
Що мене рано збудив ! 
Малая нічка мала, 
Я ще ся не виспала !... 

Причини, Боже, ночи 
На мої чорні очи ! — 
Причини п другої 
Для мене молодої!... 

Казала мені' мати 
Зелене жито жати ! — 
Я жита не нажала. 
В бороздоньци лежала!... 

Казала мені' мати 
С хлопцями погуляти : 
Погуляй собі, доню, 
Я тобі не бороню !... 

А я собі гуляю 
Як рпбка по Дунаю ! — 
Як рибка з оконцями — 
Я собі з молодцями !... 

Андрій (нпшьком). 

Дівчина раз ! ! ! А що вже розтужилась за 

своїм ШтеФаном — то ще не тяжко, аби не розбо- 
лілась, не дай Боже! — Ай гарна собі таки дів- 
чина! чорт їй не взяв!... 



- 220 - 

О л є ц а. 
И про віщо- ж не мала би я собі гуляти, рада 
би я знати ? — Овва ! — Хіба я така дурна та бо- 
жевільна, як моя сестра Марія. — 

Андрій. 
А слава-ж тобі, Господи!... ф... 

Олена. 
Що полюбила якогось там капраля чи що, а 
теперь нїчо' не робит, як лиш тілько охає та шльо- 
хає по цілих ночах, а він матбути собі хропе на 
іцїлу касарню, що аж стіни зодрегают ся ! — Не 
дурна !... 

Андрій. 

Дівчина раз ! ! ! — 

Олена. 

А кілько вже за те довелось їй від мами ку- 
лаків брати!... Божечку !... Абих мала и сто рік не 
кохатись, то мені таких кушманцїв не треба, а ще 
від нашеї мами, що їй навіть и наш двірник Дара- 
дуда боїт ся, не то ще !.. 

А оногди як стала 'го — не знаю за яку про- 
вину — веслом прати, то и без кучми втікав сер- 
дешний!... 

Гарбузихи голос с хати: 

Дівко ! — 

Олена. 
Зараз, зараз ! — 

(Пде в хату.) 

А н д р і й. 

Коли-ж я отеє не закохав ся, то я вже не я, 

.але від жпдівского каФтана стрямок ! — Але так 

мені' треба! — бо з дурнїв гріх сміятись ! — Осуда — 

Олена (виходит с хати). 

Ох мені лишенько!... на чим я отеє стала? — 
Ага! без кучми утікав сердешний! — Але я не 



221 



дурна !... А як би вже и мене досада иобила, що 
мусїла бих ся закохати, то вже хоть с таким хлоп- 
цем, щоб не здихав до місяця та не охав до зірниц, 
як Маріїн ШтеФан бувало, але аби собі був весе- 
лий та нежурливий, як той оден гуцул, що про них 
приповідают, що в них лиш тілько п нужди, як 
нема що закурити, або як яка примха берівку 
з горівков їм украде!... 

Андрій (нишком). 

Коли-ж отся дївчпна не для гуцула судилась 
— то я вже не я — але від порожної берівки клим- 
пуш ! — Чуєш, ШтеФане?! Шваїрп подешевіли 

на нїнащо !... 

Олена. 

А ті гуцули, кажут. навіть и двірника не боят 
ся, не то ще ! — а такий би и наші мамі здав ся — 

Андрій (НПШК0М\ 

Та цур їй ! ! !... 

Олена. 

Бо він би від разу міг так зробити, щоб Дара- 
дуда дав покій Марії, та взяв мою маму, а Марія 
би свого ШтеФана дістала ! — 

Андрій (нишком). 

Коли не зробю — то я вже не я — але топ 
макогін, що у нас баби ним табаку трут ! — Та 
нехай же їй за тото хоть гарної заспіваю !... 

(Грає и співає.) 

Злетіли лебеді на голубе море!... 
Вийди, дівчинонько, на милу розмову !... 

Не раз вже я й не два с тобов розмовляла, 
Нїколи-ж я тобі правду не сказала !... 

Тогди-ж тобі, милий, я всю правду скажу, 
Як мою рученьку и с твоєю звяжут!... 



— 2-2-2 - 

Як стали рученьки до слюбу вязати, 
Тогди стала мила всю правду казати!... 

Мисли-ж мої, мисли, по що-ж ви тут прийшли? — 
Що під ледїнямп кониченьки бистрі!... 

Кониченьки бистрі, зброя золотая... 

Не зрадь мя, ледїню, буде твоя слава!... 

Не бій ся, дівчино, в нас зради не має! 
Як та струна струні правду вповідае!... 

Олена. 
Ох мені лишенько!... чи се лиш не скрипка?! 
— Ану?... 

(Йде на госгпнец.) 



Пята бееїда. 

Ті, що були. 
Олена. 



А се ви ? — 
А хто-ж? — 
А ви хто? — 



Андрій. 

Олена. 

А н д р і й. 



Коли не гуцул, то старої баби зуб ! 

Олена. 
Ох мені' лишенько !... А мене давно кортіло 
вже, хоть одного гуцула побачити !... Бо люде ка- 
жут, що кождий гуцул — що лиш загадає — те 
й зробит!... 

Андрій. 
Отто-ж би то н гуцул, аби те не зробив, що 
загадав!... 1 ) И роги з місяця тобі здойме ! ! ! — 



!) В автоґр. поправлено олівцем: первісно було: загадає. 



— 223 



Олена. 

Ох мені' лишенько !... То зробіт же-ж так, 
аби — 

Андрій. 

Дарадуда взяв твою таму, а ШтеФан Марію ! 

— Коли не зробю, то я вже не я, але заячий хво- 
стик ! — Але підеш ти за мене? — 

Олена. 

Та цур же вам ! — а вам що таке V ! — Чи 
ви лиш не... не в Сруля ночували ? ! Або то може 
у вас гуцулів така поведїя, що — нї сїло нї пало 

— на гостинци сватают ся? — 

Андрій. 

А що-ж?! — А й то тобі ще кажу: що як за 
мене не підеш, так я зараз лїзу там у корч, тай 
вішаюсь ! — 

Олена. 

А менї-ж до вас яке діло ? ! — Або вішайтесь, 
або як собі любите!... 

Андрій. 

А як по смерти ходити му, та тебе у ночи пу- 
жати ? — 

Олена. 
Ох мені' лишенько!... А мене за що?! 

Андрій. 

За тото, що не хочеш за мене йти ! — Та й то 
ще Фрашки ! - - Але зараз, як скоро тілько пові- 
шусь, так біжу право до Чернівців до канцеляриї, 
та й тебе замельдую, що я лиш через тебе завис! 
Тогди вндїти меш!... 

Олена. 
Ох нуждо !... Але ви мені перебили бесіду. — 
То-ж ви би справди так могли зробити, аби Дара- 
дуда взяв мою маму, а ШтеФан Марію? 



— 224 — 



Андрій. 

Коли не зробю — то продай мене вірменам на 
сарган, або жидівским прачкам за поливавницу ! ") 
— Але мені би треба такої господи, аби я міг пе- 
ребратись за циганина, або за старця, або за що 
мені треба буде. 

Олена. 

Се Фрашки ! — видите там отту гарну хату 
у садку? — 

Андрій. 
Ну? - 

Олена. 

Там сидит одна давна кухарька, що їй Соло- 
хов звут. — У неї столуют ся ті чернівскі паничі, 
що часом лїтї приходя у наше село, комедпю гра- 
ти, а як не мают чим заплатити, то лишают у неї 
у застав усї свої перебори. — Отже-ж у неї діста- 
нете и иовісмяну бороду, и масть на лице, яку лиш 
загадаєте, п муку до волося, н старецкі торби, п 
всіляку уберію. — А як схоче у вас плати, то вже 
моя мама, або двірник Дарадуда — 

Андрій (підскакує). 

Наша молода!!! — Біжи-ж теперь у хату 
и шепни Марії, аби борше виходила на гостинец, 
бо тут найде таку душу, що їй буде дуже приємна 
до душі ! А про всяке ще так їй скажеш : що коли 
хоче свого ШтеФана дістати, то най же не важкує 
богато, але най пристає за кождого а кождого від- 
датись, за кого їй сегодне сватати 'мут, хоть би и 
за Дарадуду або н 2 ) за старця загубленого, бо се 
так до моєго слему конечне потрібно! — Иди-ж! 
А Марія най не барит ся! — 

(Обоє пріч.) 



'і В автографі олово: ,,поливавнипу" взято в скобки, над 
ним написано олівцем: водоношу. 

2 ) Слова: Дарадуду або п — дописано в автоґр. олівцем. 



— 225 — 

Шеста бесіда. 
Сруль. 

Срул ь, 

(вінок цибуль на плечу, дві десятці в руш, виступає медптуючи.) 

Ж дії ®іЩа$ ! а шо)1 Ш\Щі '. Ьа теі 9?етипе§ ! — 
Двацїть ранеш дало, а ще других двацїть обіцяли, 
аби я лиш так зробило, аби гарбузишине Маріє за 
ему пішло!... А на (Ііщепе усе горіфке від мене! — 
.£)ег)іе? а дії ®е(фа(і !... Але як єму се вдати, нївро- 
ке?... Як ему се вдати!... Говорило би я від саме 
старе Гарбузпхє... асі) гооїі пірй! ! асй кой пЩі І — 
®ешаІі! — Таже оно би мені моє від бороді вими- 
кало, щоби и на пбпах нїчо' не лишилось!... §Ше| тіг 
— гоеі тіг!... Ну? — Але я не так зробю! — Я 
буду ему говорити з від саме таки Маріє — а оно 
собі дуже розумне нїрокє — та мені' зараз п послю- 
хае !... А тазі оно саме вже йде !... 



Сема бесіда. 

Марія. Той, що був. 

Марі Я (ще в дверех). 

Що каже бісновата Олена? — що на гостнн- 
ци найду таку душу, котра буде до мої душі при- 
ємна? — Ану... 

(Ще на гостинец и видит Сруля.) 

Ох мені лишенько! — А се ти, Срулю ? ! — 

Срул ь. 

Хіба я не дуже приємне до душі? — |)ег[ге! — 
А ще як тобі скажю, яке тобі тут від страх велике 
щістє чикає !... 

Марія. 
Мене ? ! — тут ? ! — 

ПИСАННЯ ФЕДЬКОВИЧА ш, 1. Б. 15 



- 226 — 

Оруль. 

А де-ж? — Бо мене прислало так наше пан 
від двірник Дарадуде, аби ти ему за бму пішло ? — 

МарІЯ (нишькол). 

А се що мене сегодне найде ? ! — Але Олена 
мені казала, аби я на все а все приставала, що 
мені сегодне хто небудь казати ме 1 ). — 

(До Сруля.) 
За Дарадуду? — У підскоки піду! — 

С р у Л ь (підскакує). 
А я ему не казало ?1 — А я ему пак 2 ) не ка- 
зало, що ти у мене дуже від розумне діфкє ? ! — 
На-ж тобі за тото одно від цпбулї!... 
(Впбпрає найменшу цибулю.) 

Се трохи за велике!... Але се! — се таке собі 
маленьке та зґрабненьке, як ти саме ! — А теперь 
буду ему ходити зараз до наше пан двірник, тай 
буду ему казати, яке ти дуже страх від розумне 
собі нїроке !... 

(При). 



Осма бесіда. 

Марія. При кіпті Штефан. 

Марія. 
Се що зо мнов сегодне дїесь?... Але дій ся 
Божа воля — мені однако !... Дівчата сміют ся... 
мама репетує день и ніч, як вітровий млин... Олена 
кепн бє... а від него анї чутки немає!... О — Ште- 
Фане — ШтеФане! 

(Плаче и співає.) 

У неділю рано дівча ся вмивало, 

Ще й русою ще й косою личко утерало !... 



*) В авгоґр. з боку дописано олівцем: Дій ся Божа воля! 
2 ) .. се слово дописано олівцем. 



— 227 - 

Аж пливе листочок долів за водою... 
Зачинай мя, мій листочку — и я за тобою !... 

Аж прийдем, листочку, на голубе море, 
Там утопим піспіль разом пекучеє горе!... 

О, море-ж ти, море, не лелій так дуже !... 
Покинув мя мій миленький — я с тобов подружусь. 

ПІ т Є Ф а н (вибігає зза корча). 
Маріє! ! !... 

Марія. 
ШтеФане ! ! !... 

(Обійми. Заслона.) 



ДРУГЕ ДІЛО. 

ПОДРЯ: 

Та, .о була. — Пора: рожевий ранок. 

Перша бесіда. 

Гарбузпха. 
Гарбузиха 

(виходит с хати, говорячи молитви.) 

„Слуху моєму даси радость о веселіє. — Воз- 
радуєт ся язик мой правді твоєй и уста моя воз- 
вістят. — и Дівко ! А де ти дівко?! — „хвалу твою. 
— Яко аще би восхотїл єси жертви — и Чорт їх 
дес позаберав... 

(Дпвпт оя поза хату.) 

„дал бих у бо. — Жертва Богу дух сокрушен — " 
А ушь. кури!!! — Половича-ж би вас їла! — 
Ушь!!! — Олено! — Маріє! — Ушь! — Через 
Божу птаху годі дїтьчий отченаш... чи що там... А 
примха обі гукли дес похапала, що з моїх огироч- 
ків лиш самі порожні карабушки... Маріє!!! — 
Ушь!!! Та де-ж ви у досади солоної... 

Іивіїт ся на гостинец.) 



- 229 — 



А там и циганиска якогос чорт несе, та ще 
мене и обікраде !. . Ох Отче святий Николаю ! аби 
леш ніхто добрий удовов на світі не карав ся !... 



Друга бесіда. 

Андрій перебраний за циганина. Та. що була. 
Андрій. 
Добрийдень вам, молодице годна ! — 

Гарбузиха (нишьком). 
Се здаєсь чоловік розумний ! — 

(Голосно.) 
Добре здоровя, чоловіче Божий ! — 3 далеку ? — 

Андрій. 

З усего світа, молодичко ма пишна та нама- 
льована, доля би ти добра ! — От хожу по світі, та 
годую душу, як можу. — Де кому примовю. де ко- 
му поворожу, де кому худібку направю, а де кому 
и добрі люде наверну : от аби душу погодувати, до- 
ля би ти добра!... 

Гарбузиха. 

Ану подиви ся и мені на руку, що мені 
етоїт? — 

(Подає руку.) 

Андрій. 
Гай — гай, молодице ма пишна та намальо- 
вана !... Не час бп тобі ще удовицев каратись на 
світі", та мусиш !... Бо у тебе є ще дві доньці' и то 
ще не віддані!... А доки їх не віддаш. то и твоя 
доля загороджена, тривок би ти добрий !... 

Гарбузиха (нишьком). 
Отсес то раз знає!... 

(Голосно.) 
А не стоїт там, чи они борзо віддадут ся? — 



— 230 — 

Андрій. 
Та як не борзо, кола ще сего місяця падут 
аж троє весіль у хату!... Так! — ще сего місяця, 
пробуток бп ти любий!... Коби лиш ти перепони не 
робила!.... 

Гар бузи х а. 
Я?! — Ох мені" лишенько!... хіба-ж я своїм 
дїтем воріг чи що?! — Дівчата уже до людий!... 
Але не стоїт там, кому ті весїля, тай с ким? — 

Андрій. 
Та як не стоіт, молодице ма годна та пишна!.. 
Обом твоїм донькам стоя войскові люде, та й то- 
ще не прості собі ади!... Оден з близка, а другий 
з далеку, ніби з гір!... Того близкого 1 ) ти знаєш, та 
й твоя донька 'го знає, бо він був уже у твої хаті, 
а той далекий паде з ним разом з дороги у твій 
дім, Бог би тя скитив !... Коли се не так, то аби — 

Гарбузиха. 
Се вже ШтеФан! — запевне що ШтеФан ! — 
може ще п товаришя з собов приведе ! Але кому 
стоїт то трете весїлє? — 

Андрій. 
А кому-ж, як не тобі, пробуток би ти милий ? X 
— Таже дїськи тобі ! — Та й то ще стоїт дуже 
богатий удовец, таки близкий, та й то ще не про- 
стий, але саманає що якась старшина чи що!... 

Гарбузиха. 
Таже бо він гадає на мою доньку?! — 

Андрій. 
Аби тобі здорова була!... Але він твою доньку 
так озме, як я, бо він твій, а ти єго. аби ти лиш 
хотіла! — Та й то тобі ще на розум кажу, моло- 
дице, що зза годї таки лагодь ся, бо всї троє ста- 
ріст ще до обідбк падут на твоє подвірє! — От 
лиш що їх не внднш! — 



х ) В автоґр. перечеркнено : старшого. 



- 231 — 

Гарбузиха. 
Ох мені' лишенько !... а у мене ще и не поза- 
мітано !... А на мені ні сорочки білої та ні ручни- 
ка!... Щісте маю, що хоть хл'їб сночи росчинила !. . 
А смутчі кури однако мені шкоду робя!... Зарубаю 
вісім на юшку а шість на печеню!... Солоха мені 
поможе!... 

(Кличе кури). 

Тю тю ! — тю тю тю ту ! тю тю ! 

СІІдр поза хату, і 



Трета бееїда. 

Андрій сам. 

Андрій. 
Ха ха ха ха ха !... у тої Солохи не білше фі- 
глів та химерів у голові, як у старої попової коби- 
ли — то я вже не я, але куряча лабка, с тих, що 
жиди на сабаш ріжут !... Але за тото покутувати 
ме на тім світі за усі ті курячі голови, що сегодне 
через ню та через мене поляжут від Гарбузишпного 
чепеля ! .. А тпм знов чернівским паничам, що ко- 
медию показуют та Солоху усіх фіґлїв понаучували, 
дай Боже грошиків чимало, аби мали чим усі довги 
повиплачувати та залоги повикупати !... Бо и отся 
моя честна повісмєна борода и сей мій білий волос, 
сї мої старецкі торби : се усе їх застави за Соло- 
шині добродійства!... Але-ж бо там и язичок раз, 
не усох би їй ніколи!... Як стане тобі словами ма- 
стити, то и сам владика готів киржу свою заложи- 
ти. не то ще !... 

(витягає скрипку є під сардака.) 

Навіть и на отсу мою скрипчину вергла уже 
була своє око — але я не дурний !... Бо то лиш 
раз мені трафилось, таким трьом зазулькам, як Со- 
лоха отеє, попастись у клітку, а білш не утнут !... 
Ага!.. ФІґа !... 

(Грає и співає ) 



— 232 — 

Бо я собі стрілец! — 
Бо я собі — та й ще мені ся хоче ! — 

Бо я собі стрілец ! — 

Бю серни та й куниці — 
Свист як у лист! як у гаю — гаю — гаю!. 

Бо зух си молодец 

З своїм кресом! — 

А в мене братя, кріс! — 
А в мене, бре, та й ще мені ся хоче! — 

А в мене, братя. кріс 

Як локоть макогона!... 
Свист як у лист! як у гаю — гаю — гаю!. 

Так хожу в чорний ліс 

З своїм кресом ! — 

Та йду я с пізна раз ! — 
Та йду я раз — та й ще мені ся хоче! — 

Та йду я с пізна раз! — 

Та йду я, та й думаю... 
Свист як у лист! як у гаю — гаю — гаю!. 

Що ночувати час 

З своїм кресом ! — 

А/К тут я нагадав 
Аж тут я, брн, та й ще мені ся хоче! — 

Аж тут я нагадав. 

Що там під лїсом хатка... 
Свист як у лист! як у гаю — гаю — гаю!. 

А в хатці як три пав 

З своїм кресом ! — 

А в хатцї як три пав!... 
А в хатці, бре, та й ще мені ся хоче! - 

А в хатцї як три пав 

Румяних. круглолицих !. . 
Свист як у лист! як у гаю — гаю — гаю!. 

Там буду ночував 

З своїм кресом ! — 



- 233 — 

Прихожу-ж я до них! — 
Прихожу- ж я та й ще мені' ся хоче, 

ІІрихожу-ж я до них: 

Та й пук пук пук в віконце... 
Овист як у лист! як у гаю — гаю — гаю!. 

Пустїт до триста лнх 

З моїм кресом! — 

А в'ни всі" три як раз ! 
А в'ни всі' три та й ще мені ся хоче ! — 

А в'ни всі тре як раз 

Устали, засвітили... 
Свист як у лист ! як у гаю — гаю — гаю !. 

А просимо-ж до нас 

З своїм кресом ! — 

Я-ж думав, що дадут!... 
Я-ж думав, бре, та й ще мені ся хоче ! — 

Я-ж думав, що дадут 

Стрілецкую вечерю!.. 
Свист як у лист! як у гаю — гаю — гаю!. 

А в'ни мнов та у кут 

З моїм кресом ! — 

Та вже тогди всі три !... 
Та вже тогди — та вже ми ся не хоче! — 

Та вже тогди всї три 

Як станут кочергами !... 
Свист як у лист ! як у гаю — гаю — гаю !. 

Не було жерту, бре, 

З моїм кресом ! — 

Потерли — в сто їх душ! — 
Потерли в сто — та вже ми ся не хоче ! — 

Потерли — в сто їх душ ! — 

И лож — и крешелинє!... 
Свист як у лист! як у гаю — гаю — гаю!. 

Вже білше а ні руш 

З моїм кресом ! — 



— 234 - 

Коли се не правду я кажу — то я вже не я. 
але відемска кочерга, та : що нев на стрижену гору 
їдут ! — Але що с того — колп... 

(Дпвпт ся в бік.) 

А там що знов за проява везет ся?!.. Ага! 
матбути Срулева Рухля, що мені' Солоха за ню ка- 
зала!... Дівчина раз!!! — Але треба мені' скрипку 
ховати та до свого ремісла братись, бо я вже те- 
перь не я, але циганске решето ! — на таке мене 
то смутче кохане перевело !... Але най хоть тим по- 
тішусь, що я се нї перший та нї послїдннй дурень І... 

(Сідає на гостпнец, бере с торбп жменю фясуль п зачинає розсу- 
вати по знахарскп.) 



Четверта бесіда. 

Рухля. Той, що був. 

Рухля, 

(звязану курку и дві або гри редьці у руш.) 

2Ви§ (иді Ьег 2гиІ ерреЗ ? — &тщгф Згапеіф '? 
— $аг гсиЗ зшап^есі)? — гаг гоиз пЩі гііп^еф? — 
га? — (£ф гоой, е§ (ой такі (аап (іііщей ! ГіпЬ (аг пш§ 
такі пі(с6і їщпЬегГ?! — га? — (аг гои§ такі пі(фі їдіп* 
Ьегі? — Дарадуде ІЙ а 2фто! ііпЬ ©гиі аифеіі 6е 
теі 9?етипе§ ! — @гиї — 

(Уздрівше Андрія.) 

Щ гое(! — А ти що? — Маєш Фасулї на про- 
даж? — По чому? — Богато маєш? — Теперь 
Фасулї у місті дуже страх собі дешеве!... Ну? — 
Чнму не кажеш ? — 

Андрій. 
А ти хіба сліпа, що я тут ворожу ?... 

Ру х :і я. 
іі ; сі тіг ! — Ану поворожи й мені трохи?... 



— 2Я5 — 

Андрій. 
А що ми даш? — 

Рух ля. 

А що тобі дати? — - ну? — На тобі одно від 
редьке ! — 

Андрій. 
Ага!... а курку не ласка? — 

Рух ля. 
Куркє? — Греціє !... Я тобі буду дати фостик 
від курке? — Ну? — 

Андрій. 
Ага! — не трафило ся!... 

Р у х л я. 
Ну — то поворожи мені таки так! без фостик! 
прошу тобі! — За тото можеш у мене ночувати 
ціле ніч? — Ну? — 

А н д р і й. 
Та що вже буду с тобов робити?... Покажи 
сюда руку !... 

(Рухля подає 'му руку.) 

Гай — гай !... 

Рухля. 
А шьо там? — шьо там таке? — га? — Чому 
уже не кажеш? — ну? — 

Андрій. 
Твій чоловік називает ся Сруль!... 

Рухля. 
.рег[іе?! — @г йзеі|з аІІЬіпд! — Та шьо таке, 
шьо <шо ему називает ся Сруль? — шьо таке? — 
Ну? — 

Андрій. 

Ага ! — Але сегодне єго вихрестя на нашу 
віру!... 



- 236 — 

Рух ля. 
©сшаїі! А то за шьо аби мало ему єго хре- 
стити на ваше вірі? — га? За щьо аби мали ему 
хрестити? — ну? — 

Андрій. 
Або за тих двацїть баночок, що взяв сегодне 
у двірника, або утопити за него одну бідну дівчину 
— сироту !... 

Рух ля. 
($оії ©егефгег ! — А ти відки се знаєш, га? — 
ти відки се знаєш? — 

Андрій. 
Говори!... Або-ж я тут на твої долонй не ви- 
жу? — Та ще и тобі таких надают, що не поне- 
сеш, лиш не зроби так, аби двірник оженив ся с тої 
дівчини мамов, що твій Сруль хоче за него висва- 
тати!.. 

Р у х л я. 
$&ц тіг! 2Ве] тіг! гоеі тіг!... фіі^еф 9їсте[ф!... А 
від моє Сруль стоїт богато ему від бучкп? — га? — 

Андрій. 
Та ему Фрашкп!... сто лиш або двасто ! — Але 
тобі за тото стоїт тілько, що отту редьку хіба вже 
на окопищу грозти меш!... 

Рух ля. 
ЗВеі тіг ! теі тіг ! теі тіг ! — Шьо ти ка- 
жеш?! ! !.... 

Андрій. 
Коли не правду — то або в млонї душі не було 
а отся моя сорочка аби від разу полотном стала. 

Рухла. 

©ф біп іо\ї ! еф біп бадгибеп ! еф біп їарпге» ! — 
Же] ! юеі ! теі !•«• @"іі ! — §п$і ? ! — ©гиі ! — & 
©фіад (ай Ьаф іге^теп тії Ьеіп двірник ііпЬ тії аїї* 
Ьіпд!... @гиП ! ! — 

(Пріч у гой бік. відки прийшла.) 



— 237 — 

Пята бееїда. 

Андрій сам. 

Андрій. 

Ха ха ха ха ха!... Дївчшіа раз!!! — А ся як 
в Сруля, и Дарадуду, н навіть самого чорта на своє 
не переробці — то я вже не я — але порожнин- 
пиріг, с тих, що паламарям на комашин дают !... 
То-ж Дарадуда уже наш! — однако як наш! Гар- 
бузнха Дарадудина! Марія ШтеФанова! а Олена... 
коли не моя — то нехай мене у греччаний книш 
залїпя та загубленому старцеви за простибіг да- 
дут ! Але що се мене сегодне с тов Оленов таке 
натарапало, рад би я знати? — Що! — Ия се на- 
говорив!... А що-ж инше, як не тото смутче коха- 
не, що навіть ц самого чорта так було раз прико- 
нопадило, що дав собі хвостик утяти !... Але я не 
дурний давати собі хвостик утинати, коли у мене 
є ще фіґлї у голові а у Солохи черновецкпх пани- 
чів залоги, богдай здорови були! — Але там... 

(Дпвит ся по гостпнцп.) 

що знов за зїлячко Бог провадит?... А вадь що во- 
рожити?!... Илія-Пантелія !... Курика святого!... та- 
дурнів много.'... 

(Розсуває фасулями.) 



Шеета бееїда. 

Одна сїлска дівчина. Той, що був. 

Д їв ч и на. 
Добрийдень вам !... 

Андрій. 

Та здорова була за добре слово, павочко ма 
пишна та намальована!... Чи лиш не до Гарбузихи, 
доля би ти добра? 



— 238 — 

Д ї в ч и її а. 
Та чорт... Але Рухля казала, що право Гарбу - 
зишиної хати сидит оден ворожбит, що він все а 
все знає!... Чи се лиш не ви? — 

Андрій. 

Таже а хто-ж, як не ми, рибочко ма срібна 
та Файна та делікатна?! Та що тобі треба знати? 

Дівчина. 
Та я лиш хотіла знати, чи мій Илько прийде 
з війська домів чи може... 

Андрій. 
А ну-ко сюди руку... 

(Дівчина подає 'му руку.) 
Гай — гай!... А єго-ж давно відобрали? — 

Дівчина. 

Та ще передтогід, у говінє велике ! — Але 
другі, то з ним разом брані, ще тої осени повихо- 
дили, а за него и чутки нема ! — Одні кажут, що 
єго не пускают, другі кажут, що помер, а треті 
кажут, що він наймив ся у Чернівцех у одної дуже 
великої пані підлоги шурувати чи що... 

Андрій. 

Та п шурує и теперь, доля би ти добра! — 
шурує ц теперь!... 

(Нишьком.) 

Се вже запевне той Илько Рахманюк, що най- 
мив ся у старої одної кукони и с правди до шуро- 
ваня, але не до підліг... цур ему !... 

(Голосно.) 

Як нема мої мами на світі — так ти єго вже 
не побачиш білше, зазулько ма пишна та намальо- 
вана І... Бо хто вже раз наймет ся у тих Чернівцех 
до шурованя — того вже не кортит на селї сапов 
тягнути та цїпом обертати !... 



^39 



Дівчина. 
Так се мені' и наш дячок с нсалтнрі ворожив ! 
Овва! — най не вертаесь!... у мене б дячок!... А 
не етоїт там, чи він мене любит? — 

Андрій. 
Хто?! —дячок?! Таже аж гвне за тобов ! — 
Але мама — ввдит ея — щось не похочуе... 

Дівчина. 
Мама ?! — а я мамов ніби питаю, чи що ? ! — 
Ох мені" лишенько !.. Добре що він мене любит — 
а мама за око горівки та за паланицю пристане 
хотьби и за старця загубленого, не то ще за такого 
дячка ! — 

(Співає.) 

Гой у школі — моя-ж ти ненько! 
Гой у школі, мамо, дяченько ! 
Гой то, нене, молодий, молодий!... 
Гой то кращий від людий ! від людий!... 

Гой то, ненько, вміє читати ! 

А писати — як малюватп !... 

А як, мамко, псалтирю отворпв — 

То мені' ся сухий дуб аж росцвив !... 

А хоть мене ріжте — рубайте — 
Таки-ж мене за дячка дайте !... 
Бо у дячка ручки білеаькі, 
Що неділі пляцки тоненькі !... 

Та хоть мене вбийте — задуште — 
А з дяченьком таки-ж подружте! 
Бо у дячка біле личко — чорний вус — 
Що години поцїлюю — обіймусь!... 

А ти, дяче, лус бес — пропав бес ! 

Що до мого серця приставєс ! — 

Що до мої душечки так прилип — 

Що нї Андрій — нї Семен — нї Пилип ! - 



— 240 — 

Сповіж мені, ненько — матусю — 
Чого-ж бо я тілько журу ся ?... 
Гой ду-ду-ду! ду-ду-ду! ду-ду-ду!.. 
Перевів йія дяченько на біду!... 

іПріч.) 



Сема бесіда. 

Андрій сам. 

Андрій (зрпваєсь на ноги) 
Дівчина раз ! ! ! — коли не дівчина — то я 
вже не я, але старе мотовило, тою, що баби на 
нїм підколїнницї свуют!... Ха ха ха ха ха!... А 
з великої журби такої собі втяла, що мене аж підно- 
сило скокнути та ю на цілий рот поцїлювати, аби 
аж 1 ) залунало!... Та ба ! — А моя-ж честна отся 
борода що би казала, як би прибіг смутчий дячок, 
та ю у свої руки ймив?... п не стямила би ся, коли 
би ю вітер по селу розвіяв, як се нашего панотця 
раз, коли з жидом бив ся, та обі бороді не могли 
люде половити городами !... Але се були хоть дїськи 
собі бороди, що баба Варвара ще н до нині з них 
волоки собі носит ! — а се що? — клоча! — пусте 
клоча! — а клочані волоки лиш бойки собі нося. а 
не ми, славні буковинці', де цапів є доволі! — 

(Дивпт ся по гостинци.) 

А там що знов за старий гуцулиско телепавсь, 
та ще до того и плачучи ? — А вадь — що ходвв 
до Чернівців на термін, де 'го адвокати так гарно 
обчистили, що теперь... Але будем зараз чути!... 

Осма бесіда. 

Старий гуцул. Той, що був. 

Гуцул. 
А з рештов — чорт 'го бери!... 



*) В автоґр. перечеркнено : на ціле село. 



— 2ІІ - 

А н д р і й. 
А то кого, дїду? — 

Гуцул. 

Таже мого хлопчішшя — ади !... Семена!... у 
дїтьче би си записав!... Синку мій!... Семенку іній !... 

Андрій. 
Та що з ним? — може помер? — 

Гуцул. 
Та коби помер!... Але дїтьчі німці' учера заду- 
шили!... Синку мій!... 

Ан д р і й. 
Задушили ? — Як то ? — 
Гуцул. 
Таже повісили!... ци «к тобі шше маю казати!... 

Андрій. 
А то за що ? .' — 

Г У ц у л. 
Та коби було за що !... А то за пусто за дур- 
но, чоловіче добрий !... За одно вухо !... 

Андрій. 
Пек ему ! — Та за одно ухо аби чоловіка за- 
раз повісити?! — 

Гуцул. 
А шо-ж?... 

А н д р і й. 
Гм ! — То твій син відтяв матбутн другому 
ухо? — 

Гуцул. 
А шо-ж?... 

Андрій. 

Та лиш саме ухо ? — 

Гуцул. 
Та шшє и букату голови!... 

писання федьковичл ш, 1. Б. 16 



— 242 — 

Андрій. 
Велику? — 

Гуцул. 
Та коби хоть велику, то вже би п жєлю не 
було! — А то лиш и до носа не досягало!... 

Андрій. 
А той ще жиє? — 

Гуцул. 
Та ци ти лиш — хльо — мене на кен не 
віаеш?! — 

Андрій. 
Та мене ще — Богу дяковати — голова не 
свербит ! — Але скажи мені, чоловіче : твій син 
легко спочив ? — 

Гуцул. 
Чорт мав 'му коли спочивати ! — Я не спостиг 
и люльку собі закурити — а він уже.... Але мені 
ніколи ! — Будь здоров ! — 

(Пріч.) 



Девята бееїда. 

Андрій сам. 

Андрій. 

Хлопец раз ! ! ! — А ті н'шцї знов другі, що 
за одно нїчо', за одно ухо та й кавалок голови за- 
раз душя! — Але треба мені йти зараз оттам 1 ) у 
корч та емітувати з себе Солошпнї прибори, бо у 
ворожки — як то кажут — хлїба трошки, а мій 
живіт став коркотїти та воркотіти як старий дяк 
або пяний калугорь, а сего добродія годі утихоми- 
рити ні фіглями та ні коханем, бо він своє право 
знає, а курячим фостиком, що мені хотіла Рухля 
за ворожку дати, также годї его углагоїти. — Гм ! 



*) Се слово в автоґр. дописано над рядком. 



— 243 — 

— Пішов би я до Солохи... але ся би мене зараз 
заставила до шурованя, а голодному чорт хочет ся 
шурувати !... Але я знаю, що я зробю ! — Я чув, 
що є в світі такі письменні люде, що нічого не 
дїют, як 1 ) лиш якісь вірші пишут, а ті, як добре 
зголоднїют, так зараз давай співатп! — А може се 
справди на голод помогаб? — Ану, спробую, що то 
мені зашкодит? — Але аби и вовк ситий и коза не 
голодна — то заспіваю таки наші Гарбузисї, може 
би вийшла та хоть що небудь поснідати дала, бо 
купити чорт має за що! — 

(Грає и співає:) 

Загадала стара баба молодойов бути — 
Затикала за головку зеленої рути: 

О, руто-ж ти моя, руто, руто зелененька: 
Я гадала, що я стара, а я молоденька!... 

О, руто-ж ти моя, руто, руто розмаїта: 
•Сватає мя старий дїтько, кобп не каліка ! 

Та не тому він каліка, що прпщиб си роги... 
А то й фостик укрутили в якоїе небоги!... 

Не диви ся, моя бабко, що фіст укручений — 
Але варп пирожечки — принду на вечерю ! 

Щезай, дїтьку-калїцуне, та лїзь у болото ! 

А я собі хлопця найду, ще кращий від злота!... 

А на наші полонинці зродили суниці... 

Втікав дїтько та й від баби, та ще й з вечерницї ! 

Втікав дїтько та від баби від плаю до плаю — 

А в'на за ним з макогоном: чикай же-ж. гільтяю!... 

Бій ся Бога, стара бабо, не вигони душу!... 
А як прийде косовиця — косити ти мушу!... 

4 ) Слова : нічого не дїют, як — дописані над рядком. 



— 2М — 

Та знає-ж тя дїтьча мама, чи меш ми косвти — 
А я тобі що притулю — а ти меш носити!... 

(Пріч по за лївпй корч.) 

Десята бесіда. 

Олена. При кінци Андрій. 

Олена. 
Коли-ж оттой бісноватий гуцул и с правди не 
знахарь який або не чарівник — то я вже не я — 
але Рухлина. панчоха, тота, що ю ще до слюбу на 
пометках уберала!... Рухля пере Сруля мачівков та 
таскає о перед себе до двірника, дїтько знає за що 
та й на що ; мама вирізала усі кури що й до ноги, 
а сама строїт ся та прибераєт ся неначе до слюбу 
або на храм ; Марія аж засапалась коло тіста та 
коло книшів ; Солоха пече каплуни та лїпит пироги, 
а сама аж розперізуесь від реготів, дїтько знає чо- 
го ; а я... хожу та охаю як дутка або як циганский 
міх, що аж сором таке казати, а то все через того 
смутчого гуцулского вітрогона, що єго дїтьча мама 
сюда завіяла, курем на смерть, а мені... ох мені ли- 
шенько!... се вже и справди, так, як би я єго отеє 
полюбила чи що!... Але так мені' треба!... бо мені 
не було з Марії та з других дівчат сміятись, що 
они закохались, але треба було свого носа пазити 
та й знати — що осуда не ловит ся дуба але сало- 
губа! — Таке-ж и моє теперь!... Ох менї лишенько!... 
Але най собі хоть с тої нужди засиіваю... 

(Співає.) 

В долину — в долину... а в гай по калину!... 
Блудила дївчина сім день та й годину!... 

Чом, дівчино, ходиш — чом, дівчино, блудиш? — 
А вадь ти, дівчино, ледїника любиш ?... 

Я бих не любила — я бих не блудила!... 1 ) 
Ще й з рожі тай з рути віночки не вила !... 

') В автоґр. переч.: ходила. 



245 — 



Бо ледївь як рицарь — рицарского стану!. 
Кінь та ясна зброя — все-ж єго кохане!... 

На коня не сяду — конем не поїду !... 
Ледїнока-ж любю — та й за него піду !.., 



Олено!!!... 
Андрію! ! !.. 



Андрій 

(вибігає зза корча.) 

О л є на. 
(Обійми. Заслона). 



ТРЕТЕ ДІЛО 
ПОДРЯ. 

Та, що була. Пора: у обіди. 

Перша бееїда. 

Гарбу зпха. Марія п Солоха в хатї. 

Г ;і р б у з и х а 
(виходпт утомлена о хатп п утерає с чола піт). 

Ох мені' лпшенько — як же я утомилась!..,. 
Але за тото-ж п книші, як пампушки !... И сам цї- 
сарь би їх їв не то ще !... Дівко ! 

Марі я. 
Чую! - 

Гарбуз иха. 

А давала перцу до юшки? — 

М а р і я. 
Давала, давала! — 

Гар бузи х а. 
Бо мені ще покійниця єго жінка казала, гло- 
бін перчену юшку с курятпнки дуже любит !... Со- 
лошко-рибко! — 

Солоха. 
Кажіт ! — 



— 247 — 

Г ар б у зих а. 
А каплуни зарумянились? 
С о л о х а. 
Як яблучка!... 

Гарбузиха. 
Аби не так, як оногдо у старої дячнхи на хре- 
стинах, що аж... Але про віщо его ще не має? — 
Ох мені лишенько !... Таже сонечко вже давно у 
обіди — а цоганин мені предсє 1 ) на розум казав, 
що він у малі обідки. — Але озде він сам... 



Друга бесіда. 

Андрій, перебраний знов за цигана. Та, що була. 

Андрій. 

Та як май собі днуеш, молодичко ма пишна 
та намальована? — Але мені' моя ворожка уповіла, 
що ти трохи затурбована — отже-ж гадаю я собі 

— треба піти відознати та порадити, бо упала — 
бачиш — перепона на самім — ади порозі, та як 
мене не послухаєш — доля би ти добра — то таки 
абе-с знала — що нїчо' с того не буде! — 

Гарбузиха. 
Ох мені лишенько! — кажи — бій ся Бога'!! 

— То аби-ж мої годовані каплуники, моя перчена 
юшечка, мої маслові книшики... 

Андрій. 
Фрашки ! Але твоя слава ! твоя золота слава ! 

— А тут лиш одно діло тебе поратуе ! — 

Гарбузиха. 
Вайльо — вайльо - ваїїльо !... Таже бо вже 
кажи раз, бій ся Господа Бога! — Що маю роби- 
ти ? ! Може би до панотця — 



*) Се слово дописано в автоґр. над рядком. 



-- 248 - 

Андрій. 
И сам владика тобі не поможе! — Але буде 
минати зараз гостинцем оден урльопник — гуцул, 
и то з скрипков або з басом, бо так мені моя во- 
рожка казала. — Той тото аж знає!... и воду 
тобі навіть зґлєджіт — не то ще!... А той як тобі 
вже не порадпт, то шли ззагодї за панотцем та за дя- 
ком, аби йшли твої каплуни за померші душі опро- 
вадити !... 

Гар бузи х а. 

А він же-ж схоче мене послухати?... 

Андрій. 
Хто?! — панотец на печені каплуни?! — Та- 
же и сам владика — 

Гарбузи х а. 
Та чорт тобі с твоїм... Я кажу за того гуцула — 

Андрій. 
Та лиш 'го Файно — адп — проси, а що у тебе 
заправит — дай, та 'го слухай як Бога самого — 
тогди не бій ся! — Але я мушу йти, бо ему пора 
далі' приходити, так мені' моя ворожка казали... 

(Пріч.) 



Трета бееїда. 

Гарбузпха сама. 

Гарбузиха. 

Ох вайльо — вайльо — вайльо — вайльо — 
вайльо!... Та коби хоть прийшов!... коби хоть прий- 
шов, той знахарский гуцул — то що би я ему не 
дала? — И себе саму, як би лиш хотїв, бо я и 
справди чула, що ті гуцули такі знахарі, що навіть 
н місяця тобі з неба здоймут, не то ще, а з жінки 
можут тобі зробити и свиню, и пугу, и жабу и по- 
смітюху и лопату навіть, а я аби его не мала по- 



— 249 — 

•слухати?... Та коби лпш прийшов! коби лиш прий- 
шов ! бо я свої каплуники не на те годувала, аби 
мали ся ними нарешті піп з дяком та старці" загу- 
блені давити, та мою юшечку с перцем та горівочку 
в медом та з крамскими звоздичками хлиськати !... 
Ох каплуники ви мої годовані!... книшики ви мої 
пухкі!... пиріжки мої у сметанці'!... Але він прийде! 
бо мій ворожбит не бреше ! — А коли він мені" 
перше так усе угадав — то чого би він мав мені 
теперь бріхнї тораинти, та ще и умисне лиш того 
приходити? — Але він не брехав!... Бо там и спра- 
вди йде якийсь гуцуляк, та ще до того п з скрин- 
ков, дїськи так, як се мені ворожбит казав !... По- 
можи, ох ти отче святий Нпколаю!.. 



Четверта бееїда. 

Андрій. Та, що була. 

Андрій, 

{•перебранії» гарно по гуцулски. минає гостинцем, граюіи н при- 
співуючи.) 

Приснив ми ся такий сон — 
Що курилось из вікон. — 
А я йду — зазераю — 
Аж чорт ба5у обіймає!... 

Гарбузиха (нишьком]. 
Цур 'му!... 

Андрій (співає). 

Иду-ж я раз на причет — 
Аж у корчи щось пищит. — 
А я туда лупу — цупу — 
Аж там баба дїтька лупит ! 
И - гу !!!... 



— 250 — 

Гарбузиха (нишьком). 
Добре мала! — 

Андрій (співає]. 

А на Петра в Чернівцех 
Продав дїтько ФІру лих. — 
А три бабі єго Фричут: 
Купи, дїтьку могоричу ! — 
И - гу !!!... 

(До Гарбузихп). 
Здорова, молодице ! ! ! — 

Гарбузиха (нишьком;. 
Розумний ! — 

(На голос.) 

Та чому не повертаєте, ледїню? — от хоть 
люльку закурити — 

Андрій. 
Де вже мені є коли повертати... 
(Хоче проходити) 
Гарбузиха (не пускає). 

Та бо стійте, бійте ся Бога ! ! ! А то що вам 
так квапно — 

Андрій. 
Що квапно? Женвтпсь нагріло! А то женїнє 

— знаєте, як кого з нас гуцулів нападе, то гірш, 

— вибачте... 

Гарбузиха (не пускає). 

Таже бо стійте, бійте ся Бога ! ! ! А коли вже 
вам так досадно — то и в мене є дві дївцї — 

Андрій. 
Марія та й Олена! я знаю! — Але Марію му- 
сите дати за ШтеФана Кудіанюкл — 

Гарбузиха і нпшьком). 
Отсес то раз знає ! — 



— 251 — 

(На дослух. 4 
Мушу? — хто каже, що я мушу? — 

Андрій. 
Я! я! гуцулский знахарь! Бо як Марію за> 
него не дасте — то я и Олену не озму ! — а як я 
Олену не озму, то вас Дарадуда не озме 1 — а як 
вас Дарадуда не озме — то вашимо каплунами бу- 
де піп з дяком давитись, а вашу гріту горівочку 
з медом Солоха с чернівскими паничами хлвська- 
ти ! — Але бувайте здорови ! бо мені' ніколи... 
(Хоче йти.) 
Г а р б у з и х а (не пускає). 
Таже бо стійте — Бог би вас побив ! ! ! — А 
ви-ж би справди могли те все так зробити — 

Андрій. 
Коли не можу — то я вже не я — але старої 
попадї кацавейка! — Але мені нїколп... 

(Хоче йти.) 

Г а р б у з и х а (не пускає). 

Таже бо стій — тріс бес, пропав бес с тим 

твоїм напрасним женїнєм!!!!! — А коли тебе так 

вже приперло — ґ ) то бери — про мене — и мою 

Олену, а твій товариш Марію, лиш зроби так — 

Андрій. 
Коли не зробю — то я вже не я, але чернів- 
скої перекупки язик! — Идїт же-ж теперь у хату, 
та лагодьте ручники, бо там, вижу, вже и старости 
с паном молодим идут ! — 

(Гарбузпха пріч.) 

Ха ха ха ха ха!... А гарні собі старости ви- 
брав, нї що й казати! — як раз по протів себе!... 
А як ще мене за скрипника наймут, то буде ему 
таке старощеня нівроку, якого ще на наші Буковині 



*) В автоґр. над рядком дописано рукою автора олівцем 
натарапало. 



252 



ні чувати та нї видати було! — Нехай же-ж їм 
уже теперь, передом, на заручини заграю... 

(Граб ц співає). 

О, піду-ж бо я то в гору то в долину, 
Та найду-ж бо я то рожу то калину: 
Чи рожу рвати, чи калину лошати ? — 
Чи ся женити, чи парубком гуляти ? — 
Оженив бих ся — заоолит головочка !... 
Не женив бих ся — затужнт дївчииочка !... 
Мудрому бути, с кременя огню дути... 
Ще мудріщому, за дівчину забути !... 

О, піду-ж бо я берегом над водою, 
Та натну -ж бо я прутячка шабелькою!.. 
Натну прутячка, гаточЕсу загатити, 
Та щоби добре до дівчини ходити !... 
Я до гаточки — гаточка розгачена і... 1 ) 
Я до дівчини — дівчина заручена !... 
Мудрому бути, с кременя огню дути... 
Ще мудрішому, за дівчину забути!... 

О, піду-ж бо я під могилу орати, 

Забуду чий я за дівчину думати ! — 

Та як бо прийшла д' мому серденьку туга .. 

Випрягай, хлопче, сірі волики с плуга !... 

О, чи подоба, чи подібниї річи : 

Щоб с під могили аж до дівчини бічи '?!... 

Мудрому бути, с кременя огню дути!... 

Ще мудріщому — за дівчину забути!.. 

Але теперь треба и мені' бічи. хоть не під мо- 
гилу, а просто до Солохи перебратись. Бо там идут 
наші старости! — II — гу !!!... 

(Пріч.) 



1 ) В автоґр. похибки : ['озгачене. 



- 253 - 

Пята бесіда. 

Дарадуда. Сруль. Рухля. 

Д а р а д у д а. 

Та се по просту сказавше — аби я с правди 
таки мусїв Гарбузику брати? — 

Сруль. 
А я вам хіба на розум не кажю? — я вам 
хіба на розум не кажю? — Або від 1 ) Гарбузихе 
яке — або від кремінал у ЧерніФЦЇ!... 

Рухля. 
Або хіба від Гарбузихе яке вам догане, чи що? 
— га? — Чи може оно ему собі не від ґаздине нї- 
роке ? — А як ще дістане усе тото поле, що ви 
від оно силов позаберало, — то перше ліпше пару- 
бок буде від оно брати! Перше ліпше нарубок! — 

Сруль. 
А як ще будете мусїли ему заплатити від оно 
усї ужитки за десїт рік, та ще с процентом : то ра- 
до би я знати, кількє вам від ваше ціле маєток пу- 
де лишитись ? — §ег)іе ! — И на лїтерке горіфке не 
буде, як будете сидіти у кремінал — нїроке!... 

Рухля. 

А пан писарь мені, нїроке, казало, що комісіє 

сегодне-завтра буде приходити, аби вас від двірник 

уже скидати ! — кік кік ! — А онде ему вже ді- 

правди таке щось ходит, як від комісарі» — нїроке... 



Шеета бесіда. 

Андрій перебраний за гайдука. — Ті, що були. 
Андрій, 
фег [і, $иЬ! — №0 Ю°& п Н ^ іг 9КФ**г Дара- 



дуда? — 



! ) В автоґр. се слово дописано олівцем. 



— 254 — 

Дар а дуд а. 
Се я, пресвітлий пан комісар — 

Андрій. 
@і(і тіфе ]'і »ег[ифіег ! — Кремінал ! ! ! — 

(Показує 'му папірь ) 

£>аб [і ЗЗогІаЬітої паї 5Г|фегпоішЧз ! — (Шеіф ! 
Щ Ь\ Гарбузиха! — Зїа&ипї! — 

С р у Л ь (нишьком). 

Просїт єку ! просїт ! 

Дар а дуда. 
Змилуйтесь, пресвітла Божя комісія — 

Андрій. 

9?іг Ьа ! — £шпЬ і'аїгіїфе ! Або оегдіеіф [і! тії Ьіе 
Гарбузиха, або іра^іг тії тіф ! — 

(Рухля нтпьком). 

Кажіт ему, що ви з від Гарбузихє сегодне 
женитесь! — Кажіт! — Кажіт борше! — ну ? — 

Да р а дуд а. 

Таже я, пане, сегодне — з Гарбузихов — 
же-женю ся!... 

Андрій. 

21ф ! — Ьа§ із дій" ! — Ьа§ і§ 6га(е 9їіфіег ! 

(Ховає папірь.) 

£)а§ їеі ЗЗогіаЬшюї! — Ьа§ теІЬеп а[ ^го|іЬепі! 
— 6га[е Шіфіег Ьа§! — ; <§ диі! — 

(Пріч ) 



— 555 — 



Сема бееїда. 



Д а р а д у д а. 
А се-ж по просту сказавше — не напасть мене 
на гладкі дорозі* найшла?!... Се прпйдет ся ще 
с правди — 

Рух ля. 
Що прийдет ся?! — що таке тут приіідет ся? 

— Ви мусите брати ему від Гарбузихе — та й ну? 

— Або хіба ви не чули, що оно пішло ему вже 
мильдувати до саме від пан президент ? — Ну ? — 

Д а р а д у д а. 

Годино моя — годино!... То-ж йди хіба, Сру- 
лю, в хату, та кажи, що я отеє с тобов у старости 
прийшов... 

С р у л ь. 

©еюаіі!!! — ^ег(іе?! — А як буде мені' від 
Гарбузишине кочерге шпацорувати по плечі — то 
ви мені може відтулите? — |)ег|ге, пш§ Ьег те[фі* 
депе ($0). гофгеі?!... Хіба ви від Гарбузишине кочерге 
уже не знаєте!... 

Д а р а д у д а. 

А тут як на збитки — душі на гостпнци не 
видко !... Ба там — вижу — пдут два сторовскі 1 ) 
парубки, а оден до того ще и з скрипков : спробую 
їх попросити. — О, годино-ж ти моя — годино!... 



Оема бееїда. 

Андрій и Штефан, гарно убрані. Ті. що були. 

Андрій. 

Хлопці раз ! ! ! — А чи не старости у добрий 

і _ 



час?! — 



*) В автогр. се слово дописане над рядком. 



256 



Р у X л я. 
Та що ему від таке старости, коли пан молоде 
боїт ся ему саме ходити в хатї, а пані' 1 ) молода не 
хоче ему саме вилазити на дворі?... 

Андрій. 
Дівчина раз ! ! ! — Ану, що на мій позев зараз 
вийде, та й то ще не одна, але аж три на раз! — 

С р у л ь. 
©еїгаїі! — А то нащо ему аж три, коли наше 
пан від молоде хоче ему лвш одно нїроке, тоте від 
старе? — 

Андрій. 
Але я бо хочу молоду ! а мій товариш также ! 
— А стара панї-молода як буде старому пану-мо- 
лодому, то буде — по просту сказавше — кожді 
свашці по ковбасці! — 

Р у х л я. 

% ЗМегідег ^іпд! 6а теі ЗїетітеЗ! — £)геі Ща* 
|епе сшї атиї — шігЬ [ааи а \щІ заробек!... Ану 
кличте бо вже раз тото старе від панне-молоде, бо 
нам, віідите, дуже ему ніколи ! — Ну ? • 

Андрій 

(грає и співає. — Парубки и дівчата еходят ся поволп з усіх 
боків). 

Ходиг, .блудит вояк по дорозі', 
Приблудив ся к' удові небозі. — 

Ти, удово-голубко-небого, 
Переночуй мене молодого ! 

Мій ти коник стайні не застоїт, 
Моя зброя клинці не поломит!... 

Рада бих тя на наніч приймитп, 
Та не знаю, коли тя будити !... 



*) В автоґр. було первісно: паня. 



257 



О, удово-голубко-серденько : 

Так раненько — аби не видненько!... 

Так раненько, щоб кури не піли, 
Щоб лебеді з моря не злетіли!... 

Щоб гусари на гуслех не грали, 
Щоб жовняри до муштру не стали!... 

А як стало сонечко сходити, 
Стала мила милого будити : 

О, встань, милий, о, встань закохане 
Бо вже прийшли гості на снїдане !... 

О е-ж в тебе двори на помості: 
Проси, лади у світлицу гості !... 



Девята бееїда. 

Гарбузиха. Марія. Олена. Ті, що були. 

Гарбузиха (пишно). 
Коли добрі — то просимо у хату ! а коли ли- 
хі — то прошу з Богом минати ! 

Андрій. 
Дівчина раз ! ! ! — 

Сруль. 
Чуєте, пані Гарбузихе ! — чуєте ! — А ваше 
від кочерги дома ? — 

Рухля (до Сруля). 
^сїтхіаа,, Ьі &о\\ — $і гиоЩіг — |*еі \о\і Ьег Ьіе 
ЬеіЬеп ^еіеЗ иілпеїеи тії: £е корінєс диг ? — 

(До Дарадуди). 

Та же бо сватайте ему вже раз, пане двір- 
ниче! — Ну? — 

ПИСАННЯ ФЕДЬКОВИЧА НІ, 1. Б. 17 



- 258 - 

Андрій. 
Дівчина раз ! ! ! — 

Дарадуда (кашляє). 

Таже се — така річ — по просту сказавше 

— що я — що ми — що наші — 

(До других.) 

Таже бо говоріт, коли-сте старости ! — бо я — 
бо ми — бо наше — по просту сказавше — 

Андрій. 
Хлопец раз!!! по просту сказавше — а річ 
така : сей честний господарь Грицко Дарадуда сва- 
тає сю вельми 1 ) честну молодицу, Малану Гарбу - 
зпху; отсей честний ледїнь, ШтеФан Куманюк, стар- 
шу єї доньку Марію ; а я знов, Андрій Перевертало, 
молодшу єї доньку Олену. — Теперь же — по про- 
сту сказавше — пристаєте? — 

Гарбузиха. 
Ох мені — 

Андрій. 
А хочпте конечне, аби вашими годованими ка- 
плунами піп с дяком — 

Гарбузиха. 

Ох мені лишенько!... Таже я на все пристаю! 

— Але мої доньки — 

Андрій. 
Можна запитати. — Маріє! — підеш за Ште- 
Фан а ? — 

(Марія сороміесь. — Він тягне Штефана и ю сіілов о перед Гар- 
бузихи и силує уклякати. До Олени.) 

А ти, Олено, підеш за мене ? — 

Олена. 
Та се я лиш на жерт. . а він... 



') В автоґ]/. се слово ці писано над рядком. 






- 259 — 

Андрій. 

А йду зараз вішатись?! — 

Олена. 

Та цур тобі! — Який за розумний — то се 
ему анї раз не трудно ! — А кому вітак біда ? — 
мені ! — Бо сам казав, що як скоро тілько повісот 
ея, так зараз біжит мене мпльдувати до канціляриї, 
а я ще з роду не була на праві — 

Андрій. 

Дівчина раз!!! — То-ж ходім... 

(Тягне Олену з собов и обоє уклякают о перед Гарбузихи.) 

Благословіт же-ж теперь, панї-матко! — але 
борше ! бо я зголоднів ! — Ну ! — 

Г а р б у з н х а. 

Таже най вас уже Господь Бог благословит, 
дїточки любі, як я вас отеє... 

(Нїби плаче.) 

Доста, панї-матко! доста! — А теперь же вас 
двійко... 

(Тягне Дарадуду до Гарбузихи.) 

Хто вас благословптп ме? — Може бо — 
Дар а дуда. 

Та же я по просту сказавше — від разу бих 
баночку дав, лиш коби хто — 

С р у л ь. 

Я, пані двірниче! я! — я буду благословити 
за баночку — 

Андрій. 

Хлопец раз ! ! ! — Але теперь нема коли, бо 
онде парубки та дівчата аж цїпкают погуляти! — 



— 260 — 

(Строіт скрипку.) 

Ану, хлопці'!! ! — ану, дівчата!!! — 

(Усї лагодят ся до танцю.) 

Абе-сге памятали, коли було сватаня на го- 
стинци ! — Бочку пива, жиде ! ! ! — 

(Сруль з Рухлев пріч. — Танец.) 



Приспіви до тани,)ї. 



О-го-го ! — У-га-га! — 
Зійшла, хлопці, радуга ! 
Зійшла, хлопці, веселиця : 
Гарбузиха молодиця ! — 

І-гу-гу! — до Черновец 
Привіз дїтько швабів корец 
По таляру! — хто купує? 
Половицу поборґую !... 

О-га-га! — а в Сочаві 
Сам іґумен службу правит ; 
А купона бе поклони : 
Оф — парінте Ларіоне !... 

О-гаго! — а в Гоморі 
Преотя ся дїтьком оре : 
Ану чвало ! ану дїтьку ! 
Посіємо зараз ріпку !... 

І-гу-гу ! — а в Серетї 
Сидит баба в очереті, 
Та ще й дїтька обіскає .. 
Сиди- ж тихо, ти гільтаю!... 



*) В автоїр. переч.: и. 



- 262 — 

О-га-га! — в Кімпулундзї 
Удушив ся волох в бундзї... 
А волошка як зазуля — 
Хтїла плакать — тай забула ! 

Море — брє !... А в Віжвици 
Чесав дїтько метелицї !... 
Не міг бабі угодита... 
Борше. дїтьку ! буду бпти!... 

Море — бре!... в Садцґурі 
Свдїв дїтько на фіґурі, 
Та списував жиденята... 
Не міг списать, за богато !... 

Море — брє!... А у Дорнї 
Куконїцки премоторні!... 
Як Пакіца, так Мардьола — 
Пішли усї в калугбре !... 

І-га-гу ! — Ас Черновец 
Втікав студент-шестаковец! 
Пожаль же ся — моцний Боже — 
Даскал с прутом — студент в лози 

І-га-го! — в Сторожинцп 
Била баба з дїтьком бринд.зу 
То в гору — то в долину.. 
Піхай жваво, вражий сину!... 

Море — брє!... А що далі? — 
Жиди школу будували 
З будженої солонини... 
Пішли в гору у нас свині!... 



263 - 



II я гуцул и та гуцул, оба-сми гуцули — 
Бо нас мама породила, що тато не чули ! — 
Бо нас мама породила на гуцулскі земли, 
Змалювала своїх спнків під райскимо дверьми ! 



Гуцулскі ви співаночки, де-ж я вас подію ? !. 
Хіба піду в Чорногору, на швару іюсїю !... 
Будут туда вівчарики з вівцями ходити. 
Будут мої співаночки в траві находити !... 
Будут туда вівчарики білі вівцї пасти, 
Будут мої співаночки за капелюх класти !... 



Та крикнув я, пане брате, с Путилова йдучи 
Передай-ко, чічко-рибко, крашені онучі ! — 
ІІередайко, чічко-рибко, ще й з волочічками, 
Бо я свої витолочив за молодичками!... 



Ходив же я в Довгеполе, та не пив горівки. . 
Не видїв я, пане брате, хорошеї дівки !... 
А прийшов я в Путилову, та напив ся пива... 
Чи велика, чи маленька: а все чорнобрива!... 



Та пугала смутча пуга на попові хатї... 
А вадь мені' молодому прийшло умерати?!... 
А як умер, пане брате, прихожу до раю... 
Святий Петро з макогоном : чого тут, бугаю ? ! 



Вийди, душко, протів мене, говори до мене. 
Най пізнаю по бесїдї, чи любиш ти мене ? — 
А як стала говорити, словами мастити — 
Аж мусів я с коня злізти, горівки купити !... 
Горівочка-ж оковита по чотири дутцї... 
Нїкому-ж їй не купую — як лиш свої любцї!. 



— 264 



Била-ж мене моя неня сночи по вечери, 
Абих я ся не давила в очи паннчеви. — 
Та хоть мене, нене, клини, а хоть мене убвй — 
А я собі сюда-туда — паничику любий!... 



Ходи, душко, до писаря, най ти ся підпишу, 
Що я твої чорні очи любити не лишу!... 
Пішла-бих я до писаря — та нема 'го дома — 
Бо наймив ся в орендарки вязати солому !... 



Або-ж мене, любку, люби, або-ж мене лиши, 
Або-ж мої чорні очі на папери пиши!... 
Писав бих я на папери — нанерю не маю - 
Пішов бих я купувати — дороги не знаю!.. 



Мене пани катували, мене пани били, 
А мені' ся с того лиха кучері повили !... 
Повили ся кучерики як на бараночку — 
А ще-ж мені молодиці' дают доганочку !.., 
Молодиці* доганочку — дівчата догану — 
Абих сім рік не женив ся — не озму погану!.. 



Як я ходив до дівчини біленькоіюв днинков — 
А в'на-ж мене годувала з бараболь луспинков 
А як ходив до дівчини темними ночами — 
А в'на мене годувала масними кнпшями !... 



Давав любці сороковец — а в'на не хотіла — 
А в'на моїм сороківцем лиш забринькотїла !... 
А як прийшов у два роки: що дієш, небого? 
А в'на-ж мене за шустака цулувала в ноги!... 



- 265 — 

Учера був понедївнок. сегодне неділя... 
Обібрали три волохи волоокого кріля!... 

Та не сами обібрали, попи помагала — 
Треба свпнї годувати — хавтурів не стало !.. 

Та не самп обібрали, поміг и владика — 
Богдан же-ж 'му за то вросла борода велика'. 

Та як его обібрали, ще й казали: біне! 
Відберемо у цїсаря ностра Буковіна !... 

Але-ж бо та Буковина прилипла до Руси — 
Не зробя нас ковалями волоокії жуси !... 

А хоть зробя ковалями — то будемо кути 
Перекуєм всіх волохів віслюкам на пута!... 

Та цоркайте. клапоухи — ми вам дамо пашу 
А як бучок розівет ся — ми вас повалашим !... 

А як ми вас повалашим — будете волохи! 
Котрі-ж будут свиноваті — ми поприщим трохи 

Бо у нас є оден Грицко, а другий Гаврило — 
Поприщили небораки вже не одно рило !... 

А як в'нп їх дї прищили — в'нп казали „квіку ! 
Вчера були кругом свпнї — сегодне каліки ! .. 



- 266 — 



Мельодрама «Сватане на гостинне* не була ще нїяе надру- 
кована". Репродукуємо її з автографу. Чистим гарним почерком пи- 
саний автограф зберіг ся в тектуровш обкладинці. Займає він 61 
сторін іп ґоііо звичайного нелїнїованого паперу. В тексті бачимо 
декуда замітки писані о. Порфірпєм Бажанськин. Ті замітки 
ввійшли до окремої оцінки сего твору Федьковича. яка знайшла ся 
в архіві товариства «Руска Бесіда» в Чернівцях. З оцінки сеї вп- 
X' лить, шо «Руска Бесїда« звернула ся до о. Бажанського. щоби 
у.іожив музику до пісень вставлених до тексту мельодрами. Пісень 
тих бачимо 14. Означені вони порядковими числами писаними чу- 
жою рукою синїм олівцем. До сих пісень додав був автор і мельо- 
диї, що мали служити за основу для композитора. І Цнак о. Ба- 
жанський взагалі' скептично відніс ся і до самої мельодрами і до 
пісень. »Пт>сни« — пише він, — «то вже така велика та довга 
сурма, шо вь жаднбмь сучаснбмь драматичнбмь ділі, не подибуємо. 
Дальше, слова спьвбвл> терпятч. всюдьі на тбмь, що они всюда го- 
ворять бгь а не до річи належнії сентенцій. Вь сей комедій всб 
спьвьт суть власне того рода, що до р-Ьчи цблостп пдеь-дьла не на- 
лежать а такь повиннії бути вьїкиненьїми. Пошожь? н чи варта 
до нпхь музику робити ?« «Мелодій стЬсень аутора, се не до ужитку. 
Саму мельодраму критикує о. Бажанеький безпощадно. Не по- 
добає ся йому вже сам наголовок мельодрами і радить її назвати: 
»Капраль ворожбить«. або Кап раль свагь*. Дальше закидає критик 
авто}іови »злбсть на попбвіі п владику*, виказує хиби у засновку 
і будові комедиї. відмічує суперечносги, прозаїчність висловів, пе- 
рескоки*, лишні особи і цілі сцени, вкінці вказує на недостачі у 
характеристиці осіб та у кольоритї і формі штуки. 

Одну лиш бачить критик »добру сторону« у автора: «Язьїкь 
проетнй, природний, хлопскій, непопсованпй. Спосббь думаня н вьт- 
раженя хлопскій — оть се заслуга висока аутора. що бнь не дані. 
собі язьїкь хлопскій паньскпмь зломити.* Ся рецензия написана 
р 1885 п мас своє значінє як голос сучасника про твір Федько- 
вича В прімітпвній формі бачимо тут деякі вірні замітки. Скепти- 
цизм критика що до літературної вартостп сеї .мельодрами зовсім 
оправданий. «Сватане на гостинци< — се ледви чи не найслабший 
із драматичних творів Федьковича. 

На першій стороні автографу бачимо приписку автора «Від- 
ступаю на неограничену власність первому драм. лит. товариству 
вь Чернівцяхь. Чернівці 31. н. ст. юлїя 188і. Федькович.* Ся при- 
писка означує нам коли не докладну дату викінчена мельодрами, 
то в кождім разі рік, в якім вона написана. 



РІ-ЕА8Е 00 ИОТ ЯЕМОУЕ 
САВйЗ ОН 8І.ІР8 РРОМ ТНІ5 РОСКЕТ 



УтУЕВЗІТУ ОР ТОНОМТО ИВНАНУ